КИЇВ — 17 жовтня 2018 року. В умовах недофінансування медичної галузі та передачі більшості статей витрат на охорону здоров’я місцевим бюджетам, альтернативним і доволі дієвим способом розвивати галузь може стати державно-приватне партнерство (ДПП). Про це йшлося під час круглого столу, організованого Комітетом ВРУ з питань охорони здоров’я та Комітетом з медичного права Асоціації правників України.

«У держбюджеті замало коштів на обладнання і будівництво лікарень. Тому залучення і розвиток приватно-державного партнерства і є єдиною можливістю розвитку медичних закладів. Прямий шлях до цього — залучення інвестицій. Медзаклади в Туреччині нагадують своїм виглядом наші найдорожчі ТРЦ — саме завдяки програмам державно-приватного партнерства. Але якщо ми залучимо інвестиції від приватних компаній, то держава має закупити у них послуги, аби забезпечити розвиток проекту», — розповіла заступник Голови Комітету ВРУ з питань охорони здоров’я, народний депутатІрина Сисоєнко.

Приклади успішного впровадження ДПП навів голова підкомітету з питань медичної освіти та науки парламентського Комітету охорони здоров’я Костянтин Яриніч. Він продемонстрував успішну і соціально відповідальну кампанію зі взаємодії приватного і державного секторів медицини на Кіровоградщині. Зокрема, за умов соціальної відповідальності бізнесу та впровадження спільних програм з 2016 року в області проводиться безкоштовне лікування дитячої онкології радіологічним методом.

Заступник Міністра охорони здоров’яРоман Ілик розповів про стан медичної реформи. Він вбачає підґрунтя для запровадження ДПП у автономізації закладів охорони здоров’я.

«Своєрідними «драйверами» ДПП можна назвати створення Національної служби здоров’я України як єдиного платника за медпослуги, впровадження з 2020 року гарантованого пакета медичних послуг та перехід до системи фінансування «гроші за пацієнтом».  

Голова Комітету з медичного права Асоціації правників України Марина Слободніщук підготувала для всіх присутніх (а це було кількасот представників медичної галузі з різних областей України) методичні рекомендації з оформлення таких проектів.

«Навколо питання ДПП існує низка міфів. Наприклад, є побоювання, чи не будуть приватизовані лікарні. Це міф, і він розвінчується нормами законодавства. ДПП — це для суспільства. Громадянин зможе отримати якісну послугу вже сьогодні, не очікуючи державних коштів», — пояснила Марина Слободніщук.

Серед перспектив впровадження ДПП в умовах медичної реформи пані Марина називає три основних:

— програма медичних гарантій дозволить чітко відмежувати медичні послуги, охоплені державними гарантіями, та платні послуги, за рахунок яких приватний партнер зможе компенсувати вкладені інвестиції;

— проведення автономізації ЗОЗ дозволяє впроваджувати такі форми ДПП, як концесія та спільна діяльність, та надає можливість автономізованим закладам стати учасником ДПП на стороні державного партнера;

— програми «місцевих стимулів» (за рахунок коштів місцевих бюджетів) можуть стати додатковим джерелом компенсації витрат інвестора для стимулювання його участі у проектах ДПП.

Методичні рекомендації для впровадження проектів ДПП у сфері охорони здоров’я від Марини Слободніщук схвалено робочою групою при МОЗ та буде розміщено у вільному доступі на сайті МОЗ.