КИЇВ — 04 вересня 2019 року. За ініціативи Комітету АПУ з цивільного, сімейного та спадкового права відбулася дискусія «Проблеми застосування ст. 625 ЦКУ: стягнення відсотків по заборгованості vs подвійна компенсація».

Модератор засідання — Ірина Мороз, Голова Комітету АПУ з цивільного, сімейного та спадкового права, партнерка AVELLUM, адвокатка, зазначила:

«Навіть не дивлячись на те, що стаття невелика і викликає довіру до свого наповнення, на практиці виникає багато запитань щодо того, до яких відносин застосовується стаття, як правильно нараховувати відсотки, що робити, якщо у договорі зазначені спірні умови тощо».

Вона підкреслила: варто виявити наявні суперечності та віднайти шляхи їх уникнення на майбутнє. 

Юлія Жигальська, керуюча партнерка АБ Жигальської Ю.Ю., розповіла про особливості застосування ст. 625 Цивільного кодексу України. Вона розглянула зміст діючої редакції ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також порядок застосування даної норми у взаємозв’язку з іншими положеннями цивільного законодавства. Спікером було розглянуто вплив практики ЄСПЛ на формування практики національних судів з приводу застосування ст. 625 ЦК України та Верховного суду зокрема. 

Назар Марків, керуючий партнер Юридичної компанії Profecto, підкреслив, що інтереси кредиторів та боржників завжди є протилежними, і завдання держави та суддів — забезпечити дотримання балансу між ними. Однак на сьогодні склалася ситуація, коли інтереси кредиторів провалюються над інтересами боржників. За словами юриста, це відбулося внаслідок викривлення практики застосування ч. 2 ст. 625 ЦКУ.

При аналізі існуючої судової практики вбачається, що суди дотримуються таких позицій:

1. Ч. 2 ст. 625 ЦК України застосовується не залежно від умов відповідальності у договорі.

2. Відповідальність за ч. 2 ст. 625 ЦК не є пенею, а є іншим окремим видом відповідальності за ст. 16 ЦК України.

3. Ч. 2 ст. 625 ЦК України поширює свою дію на всі грошові та майже всі негрошові зобов’язання, які перетворюються на грошові.

4. До ч. 2 ст. 625 ЦК України застосовується загальний строк позовної давності — 3 роки, а не спеціальний — 1 рік, як до пені.

Позиція боржників:

1. Якщо у договорі передбачений будь-який вид відповідальності сторонами, ч. 2 ст. 625 ЦК України не повинна застосовуватися.

2. Відповідальність, визначена у ч. 2 ст. 625 ЦК України, є пенею.

3. Розмір відповідальності за ч. 2 ст. 625 ЦК України обмежується ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» від 22.11.1996 року.

4. При врахуванні інфляційних змін треба враховувати інфляцію та дефляцію.

5. Позовна давність до цих відносин повинна бути 1 рік. На жаль, дискусії з обговорення цих протилежних позицій не було. Кожний залишився при власній позиції.

Учасники обговорення вирішили продовжити дискусію на наступних засіданнях Комітету.

З презентаціями можна ознайомитися тут:

Назар Марків;

Юлія Жигальська.