КИЇВ — 06 жовтня 2020 року. Від початку поточного року процес усиновлення дітей в Україні під загрозою — райдержадміністрації, які виступають державним оператором, будуть ліквідовані. До того ж, стало відомо, що з 2020 року дітей не прийматимуть в дитячі будинки — у кращому разі вони будуть спрямовані до патронатної чи прийомної сім’ї. Які ризики несе ситуація, що склалася? Як її виправити? Розповіла Мирослава Сорока, адвокатка, партнерка АО LexArs, спеціально для 24 каналу.

— Права дитини, тобто малолітніх та неповнолітніх осіб — це комплекс прав, свобод і законних інтересів, який характеризує правовий статус особи з урахуванням особливостей її розвитку з досягненням певного віку, та є складовою частиною загального комплексу прав людини.

Державна політика України спрямована на удосконалення захисту прав дитини та сприяє розвитку нормативно-правової бази, що регулює це питання. Норми національного законодавства гарантують, що життєво необхідним для дитини є забезпечення права на виховання у сім’ї.

Пріоритетною формою влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, є усиновлення дітей. Наразі вбачаються достатні підстави вважати, що зберігається тенденція стрімкого збільшення показників соціального сирітства з причин несвідомого та безвідповідального ставлення батьків до виконання батьківських обов’язків, повноцінного виховання та розвитку дітей, вживання батьками наркотичних засобів та алкоголю, скоєння злочинів.

Дієвим інструментом вирішення означеної проблеми є усиновлення. Проте хоча цей процес урегульований нормами чинного законодавства, але насправді він досить непростий для усиновлювачів, тобто тих сімей, які роками наполегливо чекають рішення державних органів, щоб подарувати дитині родину, надати їй можливість зростати у комфортних умовах для розвитку, а найголовніше — це подарувати свою турботу і тепло.

На сьогодні реалізацію саме державної політики у сфері усиновлення покладено на Департамент захисту прав дітей та усиновлення Міністерства соціальної політики.

Його основними завданнями є формування і реалізація державної політики з питань забезпечення прав дітей, зокрема їх усиновлення, та влаштування в інші форми сімейного виховання (опіка, піклування, прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу) дітей, розлучених із сім’єю, та які потребують тимчасового захисту; а також з питань функціонування закладів соціального захисту дітей (центрів соціально-психологічної реабілітації дітей, притулків для дітей, інших закладів).

Діяльність з усиновлення провадиться уповноваженими державою органами та посадовими особами. Для забезпечення провадження діяльності з усиновлення у складі районних, районних у м. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, уповноваженого органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань дітей, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій на правах самостійного структурного підрозділу утворюються служби у справах дітей, а у складі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей, утворюється самостійний структурний підрозділ з питань забезпечення прав дітей.

З прийняттям ВРУ Постанови № 807-IX 17.07.2020 «Про утворення та ліквідацію районів» у суспільстві виникли побоювання щодо ліквідації місцевих органів опіки, які є складовою місцевих органів виконавчої влади та які беруть участь та виносять рішення про усиновлення. Ті органи опіки, служби у справах дітей, які входили до тих чи інших територіальних громад як місцевих органів виконавчої влади, в процесі реорганізації чи ліквідації цього органу увійдуть до новостворених чи реорганізованих місцевих органів виконавчої влади та в жодному разі питання соціального захисту дітей не залишиться поза законним регулюванням. І рішення про усиновлення від органу опіки, незалежно від того, у складі якого органу, він буде й надалі функціонувати та реалізовуватиме основну мету своєї діяльності — забезпечення прав та найкращих інтересів дитини.

Важливо звернути увагу на те, що після проходження процедури усиновлення кандидати в усиновлення, отримавши висновок про доцільність усиновлення та його відповідність інтересам дитини, повинні протягом місяця з дати отримання висновку звернутися до суду із заявою про усиновлення дитини. Тобто об’єктивних підстав вважати, що з ліквідацією місцевих органів виконавчої влади буде заблоковано процес усиновлення дітей, немає. Останньою інстанцією у процесі усиновлення є суд, який прийматиме рішення незалежно від того, яка служба контролювала весь процес усиновлення.

Щодо ліквідації дитячих будинків, то можна сказати, що наша держава нині не готова ні на законодавчому рівні , ні на рівні фінансування до запровадження у життя відповідних реформ. Реформування існуючої системи захисту прав та інтересів дитини потребує визначення на законодавчому рівні дієвих механізмів для запровадження таких реформ.