Банківські вклади залишаються одним із найпоширеніших активів, які підлягають спадкуванню. Чимало вкладників, відкриваючи рахунок, оформлюють так зване розпорядження на випадок смерті. Зазвичай люди очікують, що цього достатньо для автоматичного переходу коштів до обраного спадкоємця. Але чи справді все так просто?

Розкрив питання Юрій Некляєв, заступник голови Комітету АПУ з цивільного, сімейного та спадкового права, радник Asters, у матеріалі для The Page.

Що таке заповідальне розпорядження банку?

Йдеться про документ, який оформлює вкладник у відділенні банку та яким визначається особа, якій належатимуть кошти у разі смерті вкладника. Документ складається в письмовій формі, підписується вкладником, засвідчується працівником банку та зберігається разом з іншими матеріалами рахунку або депозиту. Його не потрібно нотаріально посвідчувати.

Однак таке розпорядження не є заповітом і не скасовує процедуру прийняття спадщини в майбутньому. Важливо, що нотаріально оформлений заповіт має вищу силу, ніж розпорядження банку. Тому, якщо заповіт складений пізніше, ніж розпорядження, і при цьому стосується всього майна заповідача, або у заповіті змінено особу, до якої має перейти право на вклад, розпорядження банку вважається скасованим.

Не автоматичний перехід: у чому суть

Розпорядження вкладника, залишене у банку, справді має юридичну силу. Проте це не самостійна підстава для отримання коштів – мова лише про вказівку на потенційного спадкоємця, яка набуває значення лише в разі дотримання процедури спадкування.

Тобто навіть якщо немає заповіту, а в договорі банківського вкладу (або в окремо оформленому розпорядженні) вказано особу, якій у разі смерті вкладника мають перейти кошти, це не означає автоматичного набуття права на кошти. Спадкоємець повинен вчасно прийняти спадщину та оформити свої права на вклад у передбачений законом спосіб. Верховний Суд дотримується саме такого підходу в своїй актуальній практиці (постанова Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду від 2 червня 2025 року у справі №201/10554/23-ц).

Що потрібно зробити спадкоємцю, щодо якого наявне розпорядження банку:

1. Подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини – протягом шести місяців з моменту смерті вкладника. Заява подається будь-якому нотаріусу за місцем останнього проживання вкладника. Внаслідок подання заяви нотаріус заводить спадкову справу.

2. Отримати свідоцтво про право на спадщину – документ, який підтверджує право спадкоємця на банківський вклад.

3. Надати банку свідоцтво про право на спадщину разом із паспортом та свідоцтвом про смерть, щоб отримати кошти.

Що буде, якщо особа з розпорядження не прийняла спадщину?

Станом на сьогодні – нічого. Адже розпорядження банку не замінює механізм прийняття спадщини. Якщо особа, визначена у розпорядженні, не подала заяву про прийняття спадщини, вона втрачає право на вклад, а відповідне майно переходить іншим спадкоємцям – за заповітом або за законом. Це критичний момент, який часто ігнорується: спадкоємці вважають, що внесення їхнього імені до розпорядження – достатньо для подальшого отримання коштів. Проте саме через цю помилку вклад може перейти, наприклад, родичам спадкодавця, які вчасно звернулися до нотаріуса.

Висновки

Якщо ви вкладник банку і бажаєте скласти розпорядження щодо вкладу на користь конкретної особи, попередьте її про необхідність оформлення спадщини в будь-якому випадку. Якщо ви спадкоємець, уточніть чи є розпорядження у банку, і не зволікайте з подачею нотаріусу заяви про прийняття спадщини.

Отже, важливо правильно розуміти співвідношення між розпорядженням банку та процедурою прийняття спадщини. Для бізнесу, банків, приватних клієнтів і юридичних консультантів це ще один сигнал: формальності мають значення, а легковажність у спадкових питаннях може коштувати тисяч (а інколи й мільйонів) гривень.