КИЇВ — 01 лютого 2021 року. Понад рік тому була заснована Національна асоціація арбітражних керуючих України (НААКУ). З якими викликами стикнулася саморегулівна організація за цей час, які завдання стоять перед нею на 2021 рік і якими бачить шляхи їх вирішення Ірина Сербін, Голова Комітету Асоціації правників України з конкурсного права, членкиня Ради НААКУ, партнерка Ario Law Firm? 

— Не секрет, що одним із найскладніших є шлях до незалежності. За понад рік із моменту створення НААКУ я, як членкиня Ради нового для нашої країни органу, усвідомила це з лишком. Здавалось би, спільними зусиллями тисячі учасників Асоціації була зроблена титанічна робота. Але шлях, який нам ще доведеться пройти, дуже довгий та непростий.

Отже, пропоную поговорити про виклики, на подолання яких у нас, арбітражних керуючих України, залишається обмаль часу, адже в іншому випадку ми ризикуємо втратити ключову мету, до якої йдемо — незалежність професії.

Пролог

Цю статтю, присвячену «болючим» питанням функціонування НААКУ, все ж хотілось би розпочати з позитивних речей. Зокрема, вкотре нескромно хочу наголосити, що не знаю в Україні подібної організації, яка б об’єднувала таку кількість найефективніших антикризових менеджерів.

П’ять головних завдань НААКУ на 2021 рік

Як і будь-яка нова організація, НААКУ не могла не стикнутися з переліком викликів. Кожен із них — це певне завдання. І я впевнена, що вирішення кожного є цілком реальним у найближчий перспективі. Головне — це бажання більшості та усвідомлення кожним арбітражним керуючим свого місця в цьому процесі.

Завдання перше. Один в полі — не воїн або єдність спільноти арбітражних керуючих

Єднання. Можливо, звучить дещо пафосно. Та історично так склалося, що арбітражний керуючий — це конкурентна професія. Ми звикли бути так званими одинаками, які ухвалюють непрості рішення в кожній конкретній справі про банкрутство та несуть за це персональну відповідальність. За цей рік роботи ми встигли зробити перші кроки в напрямі об’єднання, та їх потрібно посилювати. 

Так, основним досягненнями за рік, що минув, вважаю створення регіональних Рад НААКУ, визначення регіональних лідерів, які готові брати на себе відповідальність та представляти спільні інтереси своїх осередків. Саме регіональні ради є фундаментом Національної асоціації арбітражних керуючих, які мають забезпечити сталу професійну комунікацію між усіма арбітражними керуючими, побудовану на зрозумілих правилах та принципах.

Але станом на сьогодні частина спільноти все ж не готова комунікувати та розвиватися разом, не готова об’єднуватися через відсутність чіткого розуміння основних функцій і завдань саморегулівної організації. Так, значна кількість моїх колег вважають НААКУ новим додатковим контролюючим органом, а не організацією, здатною захищати та відстоювати їх інтереси. Ця ситуація викликає певний дисонанс і дійсно гальмує розвиток як безпосередньо НААКУ, так і професії загалом.

Як вирішити 

Нам усім потрібно усвідомити, що з моменту створення НААКУ бути одинаком — хибна тактика. Для досягнення спільних перемог нам необхідно внести відповідні зміни до законодавства, оперативно провести переговори з усіма іншими учасниками сфери банкрутства на рівних. Злагоджено та конструктивно відстоювати свої позиції. Потрібно перебудувати історично складену систему «Кожен сам за себе». Пора навчитися захищатися разом і захищати один одного.

Ми маємо ще більше поглибити взаємодію центральної Ради з радами регіонів. Регіональні осередки мають усвідомити, що центральні органи спираються саме на їхні знання існуючих проблем на місцях та чітку реакцію на них.

Також ми мусимо продемонструвати, що СРО — це не черговий каральний орган, а організація, покликана захистити інтереси всієї спільноти та кожного окремого арбітражного керуючого шляхом розробки спеціальної дорожньої карти. Вона буде містити алгоритми вирішення нагальних проблем, що виникають під час здійснення арбітражним керуючим своїх повноважень. Ця дорожня карта має покроково втілюватися в життя. Про те, як саме — мова піде нижче. 

Завдання друге. Створення рівних і зрозумілих для всіх учасників правил гри, закріплених в оновленому Кодексі професійної етики арбітражних керуючих

Ухвалюючи Кодекс професійної етики на З’їзді арбітражних керуючих при створенні НААКУ, думаю, більшість розуміла, що це далеко не остання його редакція. Нинішній Кодекс має, швидше, бланковий характер. А як на мене, там повинні бути закладені ті норми, які актуальні в наших реаліях. 

Наприклад, одне з найважливіших питань, що після тривалих дискусій серед професійної спільноти залишається відкритим: чи етично, щоб один арбітражний керуючий писав скарги на свого колегу по цеху? Питання, щодо якого чи не в кожного учасника ринку є своя особиста думка у кожній окремій ситуації. 

Але відповідь на це питання має бути єдиною та зрозумілою: так чи ні. 

Як вирішити

На мою думку, ми маємо менше року (до наступного З’їзду арбітражних керуючих) на те, щоб опрацювати та виробити спільну позицію та проголосувати за неї у листопаді 2021 року.

Крім цього, покладаю велику надію на вже обрану Науково-консультаційну раду, яка також зможе дати рекомендації з цього питання, на що я вже очікую найближчим часом. 

Кодекс професійної етики має стати настільною книгою арбітражного керуючого. І для тих, хто вже в професії, і для тих, хто тільки входить до неї, будуть зрозумілими чіткі та конкретні правила гри, закладені на ринку банкрутства між професійною спільнотою.

Мене вкрай тішить, що ініціатива удосконалення існуючого Кодексу етики йде від колег із регіонів. Зокрема, Рада м. Києва під головуванням Сергія Боярчукова вже активно розпочала роботу в цьому напрямі шляхом проведення відкритих засідань. Як відомо, до публічної дискусії з питань професійної поведінки арбітражних керуючих запрошено всіх бажаючих. 

Завдання третє. Підвищення статусу арбітражного керуючого та мінімізація тиску на нього з боку політиків, бізнесу, конкурентів тощо

Нерідко трапляється, коли арбітражного керуючого ще не встигли призначити в справу, а він вже стає мішенню для недобросовісних учасників, сторін чи конкурентів-колег.

Саме тому арбітражний керуючий має бути незалежним, високоінтелектуальним і психологічно стійким професіоналом, який якісно та відповідально виконує покладені на нього завдання й обов’язки. Натомість він має отримувати гідну оплату своїх послуг. 

Як вирішити

На мою думку, ми маємо напрацювати дієві механізми захисту арбітражних керуючих. Наприклад, регіональна Рада НААКУ за зверненням скаржника, розглянувши та проаналізувавши всі матеріали справи, має провести засідання із залученням арбітражного керуючого та сторони, яка скаржиться, і ухвалити відповідне рішення. Яку б сторону не обрала регіональна рада, вона, на мою думку, має публічно надати свою позицію. Наприклад, рекомендувати скаржнику принести публічні вибачення арбітражному керуючому за надання завідомо неправдивої чи непідтвердженої документально інформації тощо. 

Особисто я мала досвід подібної ситуації та, можна сказати, відпрацювала її першою на собі, коли в одній зі справ, де я є ліквідатором, стикнулася з неабияким тиском з боку народної депутатки України. Це став перший такий кейс для Ради арбітражних керуючих м. Києва, яка власне і заслуховувала сторони конфлікту.

Регіональні ради НААКУ при розгляді таких скарг у разі відсутності порушення з боку арбітражного керуючого і при вбачанні відвертого тиску на нього з боку скаржника, на мій погляд, мають рекомендувати такому скаржнику принести публічні вибачення перед арбітражними керуючими. Простими словами, в разі, якщо арбітражного керуючого ображають незаконно, то у всіх має бути розуміння того, що за його плечима стоїть професійна спільнота, яка готова його захищати. 

У разі ж, якщо виявиться, що мало місце порушення професійної етики саме з боку арбітражного керуючого, винні мають нести відповідальність. Особисто я вважаю, що в такому випадку відповідальність має бути пропорційна порушенню. Не слід забувати, що проступок однієї особи може кинути тінь на всю професійну спільноту.

Завдання четверте. Чітко визначити роль НААКУ в професійній діяльності арбітражних керуючих

Я мрію про те, що НААКУ зможе стати настільки унікальною платформою, яка достеменно знатиме про реальні потреби арбітражних керуючих. Вона зможе забезпечити розвиток та сучасне навчання арбітражним керуючим і згодом стане спільнотою, яка ініціюватиме реальні позитивні зміни в сфері банкрутства, а кожний арбітражний керуючий матиме бажання брати участь у цих процесах. 

Як вирішити

Ми маємо посилити роботу у напрямі передачі повноважень від Міністерства юстиції України до НААКУ.

Не можу не зазначити, що НААКУ вже зробила перші кроки щодо передачі повноважень в розрізі проходження стажування. На часі — навчання арбітражних керуючих. На мою думку, НААКУ має забезпечити якісно нові та сучасні підходи до навчання та підвищення кваліфікації арбітражних керуючих. Я глибоко переконана, що арбітражний керуючий має досконало володіти не тільки академічними знаннями, а й опановувати soft skills антикризового менеджера, медіатора та навіть психолога. 

У 2017 році я мала нагоду стати учасницею програми професійного розвитку «Адвокат майбутнього», завдяки якій отримала потужну базу непрофільних для юриста знань від топових професіоналів. Ще тоді я думала, що всі ці знання є просто необхідними для арбітражних керуючих, які в силу своєї професії працюють у стресових ситуаціях і повинні вміти правильно на них реагувати, щоб отримувати необхідний результат. Саме таким особисто я бачу підвищення кваліфікації в арбітражних керуючих. 

Водночас, у процесі передачі повноважень від державного органу з питань банкрутства до НААКУ все ще є законодавчо неврегульована складність. Саме її вирішення зможе продемонструвати здатність виконувати одну з основних функцій, покладених на СРО. Зокрема, мова йде про ініціювання та втілення законодавчих змін. 

Також не можу не звернути уваги й на те, що наразі постійне внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства, на мою думку, носить хаотичний характер. У результаті це може значно нашкодити професійній спільноті. Вважаю, що цю проблему потрібно вирішити не завдяки створенню численних робочих груп з величезною кількістю учасників, а шляхом делегування обмеженої кількості членів НААКУ до таких робочих груп. Крім цього, покладаю великі надії на роботу Науково-консультаційної ради НААКУ, яка, враховуючи її авторитетний персональний склад, допомагатиме в правовому обґрунтуванні необхідності внесених змін.

В цьому напрямі також багато буде залежати від політичної волі Міністерства юстиції України. І наше завдання як керівництва НААКУ — продовжувати забезпечувати постійну професійну комунікацію щодо цього питання з державним органом із питань банкрутства. А НААКУ повинна продемонструвати єдність всередині спільноти та готовність (і передусім спроможність) взяти на себе таку відповідальність. 

Завдання п’яте. Визначити ціну професії

Від моральної до матеріальної. Слід розуміти, що без цього ніяк, адже будь-яка організація не зможе функціонувати без бюджету. І на сьогодні це одна з найскладніших проблем, що стоїть перед нами. Проте ми вже бачимо, як її вирішити. 

Проведення з’їзду, на якому мало б бути затверджено розмір внеску арбітражних керуючих, стало неможливим через карантин. Тому Радою НААКУ було ухвалено рішення провести електронне опитування щодо вказаного питання, яке, на мою думку, порушило низку більш глибоких дилем, що існували в професійній спільноті, і які наразі вже вирішуємо. 

Як вирішити

Ми, Рада НААКУ, дали завдання регіональним радам провести опитування на місцях усіх арбітражних керуючих щодо суми та розміру внеску, необхідного для формування бюджету НААКУ. Отримавши пропозиції від регіонів, маємо намір провести повторне електронне голосування. 

Водночас, я знаю позицію деяких колег про те, що такий вихід із ситуації не можна вважати законним. Проте чекати ще рік, аби затвердити бюджет — основу основ будь-якої організації — так само видається неприпустимим. 

Як член Ради НААКУ я очікую на узгоджені рішення на місцях. Думаю, більшість розуміє, що членські внески необхідні. Але їх розмір ми маємо визначати спільно.

P.S. Я вірю, що реалізувавши п’ять наведених пунктів, професійна спільнота арбітражних керуючих зможе розвиватися в комфортному середовищі, заснованому на високих принципах і стандартах єдиної та потужної СРО, яка буде прикладом для інших професійних об’єднань.