КИЇВ — 02 серпня 2021 року. Нещодавно було введено в дію новий закон, покликаний навести лад на ринку колекторських послуг. Думки експертів щодо його спрямованості на захист прав боржників розділились.

Чи захистить Закон позичальників від свавілля колекторів, спробували з’ясувати разом із Андрієм Авторговим, в.о. Голови Комітету АПУ з конкурсного права, приватним виконавцем, к.ю.н.

Історія питання

Слово «колектор» походить від англійського collect, що означає «збирати, стягувати». Розрізняють Soft-collection, коли колектор спілкується з боржником дистанційно за допомогою технічних засобів, і Hard-collection — «жорсткий збір», який передбачає безпосереднє особисте спілкування з боржником, зокрема й за допомогою погроз.

Про колекторів у нашій країні заговорили після фінансової кризи 2008 року, яка спровокувала кризу неплатежів за банківськими кредитами.

Колекторські фірми — компанії, які за певну винагороду займаються поверненням боргів. Банки чи інші фінансові організації, які не мають бажання або ресурсу самостійно займатися проблемною заборгованістю, звертаються за допомогою до таких компаній.

На сьогодні колекторами називають як осіб, які викуповують у неплатоспроможних і платоспроможних банківських установ права вимоги за кредитними договорами, так і тих, хто на підставі укладеного договору з банківською або іншою фінустановою намагається у позасудовий спосіб отримати прострочену заборгованість.

При цьому нерідко трапляються випадки, коли право вимоги за кредитним договором може бути перепроданим по декілька разів, а борг може бути взагалі неіснуючим.

«Методи» роботи колекторів варіюються від докучливих телефонних дзвінків до відвертого криміналу — шантажу та погроз фізичною розправою.

Прихильники легалізації колекторської діяльності досить часто наводять приклади дозволеної діяльності колекторів у США та Європі. Але потрібно розуміти, що можливість у громадян цих країн ефективно захистити власні права від будь-яких посягань є набагато вищими. Наприклад у США понад 7 телефонних дзвінків на тиждень з нагадуванням сплатити борг уже вважається переслідуванням боржника.

З відкритих джерел можна знайти інформацію, що щорічно кілька тисяч жителів США подають на збирачів боргів у суд, звинувачуючи їх в шантажі, погрозах, вимаганні, втручанні в приватне життя і харасменті. Суди в таких випадках майже завжди стають на бік боржників, які отримують компенсації чи назавжди позбуваються від колекторів.

Проте в нашій країні колектори нерідко діють дикунськими методами і дуже часто залишаються безкарними.

Діяльність колекторів полягає у психологічному тиску на боржника та постійному нагадуванні йому про сплату боргу. Борг може бути вигаданим, може бути існуючим, але явно завищеним, але колекторів це не зупиняє.

Для роботи з боржником колектору не потрібне рішення суду чи іншого компетентного органу, яке підтверджує законність претензії.

Колектори нерідко телефонують рідним боржника, сусідам і роботодавцям. Спілкування колекторів із боржником та цими особами доволі часто зводиться до образ, введення в оману щодо наслідків несплати боргу, погроз життю та здоров’ю.

При цьому за примушування до (не)виконання цивільно-правових зобов’язань (тобто за вимогу виконати чи не виконати договір з погрозою або застосуванням насильства над потерпілим / його близькими родичами, пошкодженням чи знищенням їх майна) передбачена кримінальна відповідальність.

Іноді у правоохоронців уривається терпець, і в ЗМІ можна прочитати про ліквідацію чергового колекторського кол-центру чи навіть організованого злочинного угрупування. Та на їх місце приходять нові бажаючі «легкого» заробітку.

Чому кредитор за стягненням боргу звертається до колекторів, а не до суду? Відповідь одна — це довго, дорого та неефективно. Дійсно, перевантаженість судів призводить до того, що справи про стягнення заборгованості розглядаються місяцями, а то й роками. Якщо ж суми заборгованості незначні, то операційні витрати на їх стягнення (судовий збір, папір, робота юристів) можуть виявитися більшими за ціну питання.

Спроби легалізувати колекторську діяльність здійснювались не раз. І ось 19 березня ВРУ прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту боржників при врегулюванні простроченої заборгованості».

Згідно з пояснювальною запискою його метою було «врегулювання правовідносин, що виникають під час врегулювання простроченої заборгованості для захисту прав споживачів-боржників та обмеження доступу до ринку потенційно недобросовісних колекторів».

Та, на мій погляд, відбулася лише легалізація колекторської діяльності.

Чи захистить Закон боржника?

Легалізувавши колекторську діяльність, законодавець, нібито, подбав про захист прав боржників.

Так, Закон забороняє колекторам здійснювати дії, що зазіхають на особисту гідність, права, свободи, власність споживача, його близьких осіб, представника, спадкоємця, поручителя, майнового поручителя та/чи інших осіб, ставлять під загрозу життя, здоров’я, ділову репутацію зазначених осіб, а також використовувати погрози, шантаж, вчиняти інші незаконні (неправомірні) дії щодо зазначених осіб.

Але ж такі дії є протизаконними щодо будь-якого громадянина, попри те, є він позичальником чи ні.

Натомість «колекторський закон» наділив колекторів правом так званої взаємодії зі споживачем, його близькими особами, представником, спадкоємцем, поручителем, майновим поручителем шляхом, зокрема, особистих зустрічей.

Я переконаний, що Закон виведе з тіні лише певну частину колекторських компаній, які виявлять бажання працювати «в білу», проте жодним чином не стане на заваді «чорним колекторам», що як здійснювали свою незаконну діяльність кримінальними методами, так і будуть її здійснювати.

Жодного посилення кримінальної відповідальності за такі дії Закон не передбачає.

Якщо кредитодавець залучить до врегулювання простроченого боргу компанію, яка не включена до Реєстру колекторських компаній, то Законом передбачений штраф від 5 000 до 8 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (36000 — 85000 грн). Порівняно з обсягами простроченої заборгованості, якими оперують фінансові компанії, навряд чи таку суму штрафу можна вважати значною. Водночас виникає питання: хто буде здобувати такі докази та яка процедура їх здобуття.

Та й засоби впливу на «білих» колекторів (штраф у розмірі 51 000 — 102 000 грн) навряд чи стануть дієвим «запобіжником» від можливих порушень.

Замість висновків

Постанова НБУ №77 від 09 липня 2021 р. «Про затвердження Положення про кваліфікаційні вимоги до працівників колекторських компаній», визначає вимоги до працівника колекторської компанії.

Тобто про будь-яку освіту претендента мова взагалі не йде. Крім того, перевірка «достатнього рівня знань» у майбутнього колектора покладається на його роботодавця — колекторську компанію.

Відповідно до Конституції правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Примусове виконання рішень судів та позасудових органів, які за законом є виконавчими документами, покладене на державних та приватних виконавців.

Допущення у цю сферу «колекторів» та наділення їх повноваженнями щодо позасудового / позапроцесуального стягнення заборгованості призведе до масового порушення прав громадян та соціальної напруги в суспільстві.

Свого часу таким шляхом пішла Росія, легалізувавши колекторів і призначивши їх регулятором Федеральну службу судових приставів. Проте така легалізація не змінила наявний стан речей. Колектори як «реєстрові», так і «чорні» продовжували діяти незаконними методами.

Тому вважаю ухвалення цього Закону великою помилкою законодавця.

Вступити до АПУ. Telegram-канал. YouTube-канал.

Якщо ви бажаєте підтримати діяльність АПУ, будемо вдячні, якщо ви зробите це за посиланням.