КИЇВ — 14 липня 2021 року. На старті липня ВРУ в першому читанні прийняла законопроєкт №5600. Документ входить до так званого антиолігархічного пакета, проте далеко не всі запропоновані зміни відповідають заявленій меті його прийняття.

Андрій Реун, заступник Голови Комітету АПУ з податкового та митного права, партнер LCF, й Ігор Бєліцький, юрист LCF, розглянули інші пропозиції до Податкового кодексу України, що є доволі дискусійними з огляду на їх поширення на значну кількість платників податків і встановлення засилля повноважень контролюючих органів.

Податкова застава на борг, який не виник

Держава має на меті отримати більше можливостей для боротьби з платниками податків, яким за результатами податкових перевірок були донараховані додаткові податки та штрафи. Законопроєкт пропонує надати податківцям можливість накладати податкову заставу в розмірі неузгоджених податкових зобов’язань, тобто тих, що були донараховані за результатами перевірок. 

За діючою редакцією Податкового кодексу, майно передається у податкову заставу лише після виникнення податкового боргу, тобто прострочення сплати самостійно нарахованих податків або нарахованих контролюючими органами, що були залишені в силі після оскарження.

Документом пропонується надати можливість накласти заставу ще до закінчення процедури оскарження. Отже платникам податків слід бути готовими, що у випадку отримання навіть абсолютно протиправного податкового повідомлення-рішення право користування майном буде дещо обмежено, як мінімум, до моменту скасування такого податкового повідомлення-рішення. І це незалежно від факту його оскарження в адміністративному або судовому порядку. Особливу увагу на відповідне право податківців слід звернути платникам, які залучали кошти від іноземних інвесторів, а накладення податкової застави може призвести до обов’язку передчасного повернення коштів.

В робочих групах щодо доопрацювання законопроєкту до другого читання обговорюється можливість встановлення обов’язку контролюючого органу звернутись до суду для накладення податкової застави. Однак таке звернення здійснюватиметься за спрощеною процедурою в порядку ст. 283-3 КАС України, а «наявність спору про право» не буде підставою для відмови у поширенні податкової застави на майно платника. Тому таке ускладнення процедури для контролюючих органів не може сприйматись як панацея для платників податків, хоча і значно покращить становище платників податків.

Обмеження локацій для відпусток директорів

Також керівникам підприємств, які понад 30 днів не сплачують податковий борг, що перевищує 1 млн грн, контролюючі органи можуть заборонити виїзд за межі України. Подібна норма не лише позбавить керівників закордонних відпусток, але і зустрічей з інвесторами, новими контрагентами, які могли б дозволити вирівняти фінансове положення підприємства та сплатити податковий борг. Оскільки така заборона буде накладатись на керівника, який обійматиме посаду на момент накладення обмеження, то можна припустити активну роботу хедхантерів у цілях заміщення посад директорів без фактичних повноважень.

Списання податкового боргу без рішення суду

Не так давно податківці отримали можливість без рішення суду списувати з рахунків платників податків суму податкового боргу за задекларованими платником податків податковими зобов’язаннями, які перевищують 5 млн грн та не сплачуються понад 90 днів.

А документ пропонує надати контролюючим органам списувати без рішення суду податковий борг без обмежень по розміру та строку прострочення. Фактично, єдиним обмеженням буде те, що податковий борг повинен виникнути за самостійно задекларованими платником податків податковими зобов’язаннями.

Перевірка за найменшого сумніву про вчинення порушення, хоча можна і без нього

Ініціювати перевірки податківцям також може стати легше. Наразі запит на отримання інформації надсилається, якщо контролюючим органам відомі факти, що свідчать про здійснені платником порушення. Недотримання цієї вимоги, зокрема не вказання відповідних фактів у самому запиті, дає підстави платнику для відмови у наданні відповіді, а суду — для задоволення позову при оскарженні наказу про проведення перевірки.

Законопроєктом же пропонується надати контролюючим органам можливість звертатись із запитом, якщо ними виявлено факти, які «можуть свідчити» про порушення. Критеріїв для обмеження диспозитивності цієї норми на законодавчому рівні не встановлюється, тому вони, можливо, будуть створені Верховним Судом. Питання, чи будуть до того моменту контролюючі органи використовувати такий карт-бланш, досить риторичне.

Підвищення цін на нерухомість

Безперечно, збільшення податкового навантаження сприяє підвищенню цін, а законопроєкт пропонує одразу збільшити таке навантаження в частині податку на доходи фізичних осіб та ПДВ.

Говорячи про оподаткування фізичних осіб, слід зазначити, що наразі дохід від продажу другого та наступних об’єктів нерухомості оподатковується за ставкою 5%. Згадуючи класичну теорію, що починаючи з третьої дії виникає систематичність, законодавець вирішив доходи від третього та наступних продажів оподатковувати за ставкою 18%.

Під час проведення робочих груп із доопрацювання документа було досягнуто домовленостей, що ставка 18% буде застосовуватися не до всього доходу, а до різниці між ціною придбання об’єкта нерухомості та ціною його продажу. Подібна зміна бази оподаткування є цілком логічною. Систематичність продажів, очевидно, вказує на наявність ознак підприємницької діяльності або активного інвестування фізичною особою. Водночас як порядок оподаткування доходів від підприємництва, так і порядок оподаткування інвестиційного прибутку включають врахування витрат особи в цілях визначення бази оподаткування.

У частині ПДВ документ пропонує максимально розширити оподатковувані операції з постачання житла. Якщо наразі оподаткуванню ПДВ підлягають лише операції з першого постачання житла (якими також вважаються операції з постачання будівельних робіт зі спорудження житла), то в разі набрання чинності законопроєктом ПДВ будуть оподатковуватись усі операції з постачання житла, крім першого постачання доступного житла та житла, що будується із залученням державних послуг.

Це питання особливо дискусійне, оскільки навіть можливе перекриття податковим кредитом податкових зобов’язань будівельних компаній не дозволить повністю нівелювати подорожчання житла. При цьому ПДВ як класичний непрямий податок є тягарем саме кінцевого споживача.

Наразі дискусії у робочих групах дозволили дійти до домовленостей лише щодо звільнення від оподаткування постачання житла за вже укладеними договорами, що дозволить не оподатковувати їх фактично ретроспективно. Та подібне звільнення може бути застосоване, якщо особа повністю оплатить вартість житла до 1 січня 2022 року.

Полювання на «тіньових» аграріїв

Для власників сільськогосподарських угідь, що не використовуються, та користувачів аналогічних земельних ділянок, які занижують дохід від їх використання в сільськогосподарській діяльності, автори документа пропонують сплачувати мінімальне податкове зобов’язання.

Так, мінімальне податкове зобов’язання — це 5% від помноженої на нормативну грошову оцінку 1 гектара площі земельної ділянки. Розмір платежу також враховуватиме строк користування земельною ділянкою протягом звітного року.

Поширюватиметься обов’язок зі сплати мінімального податкового зобов’язання на власників та інших користувачів земельних ділянок, розмір яких перевищує 0,5 гектара. Під критерій розміру земельної ділянки підпадатимуть більшість звичайних селян, які займаються городництвом чи садівництвом, вирощують сільськогосподарську продукцію для власного споживання. Очевидно, що розмір ділянок в цілях нарахування мінімального податкового зобов’язання повинен бути переглянутий. Принаймні, такі земельні ділянки повинні бути не меншими, ніж норми приватизації.

З розміру мінімального податкового зобов’язання можна буде вираховувати суму податків, сплачену у зв’язку із сільськогосподарською діяльністю. Відтак якщо особа веде активну діяльність і сплачує всі належні податки, то її мінімальне податкове зобов’язання за запропонованою формулою може набувати від’ємного значення та фактично не сплачуватись.

А з осіб, які свою активність повною мірою не показують перед контролюючими органами, держава має намір отримати як мінімум мінімальне податкове зобов’язання.

Особам же, які володіють земельними ділянками, однак жодним чином їх не використовують, мінімальне податкове зобов’язання є приводом почати шукати шляхи отримання доходу від належних їм сільськогосподарських угідь.

Податок з неоформлених земельних ділянок

Автори документа також пропонують нараховувати земельний податок особам, які самовільно зайняли земельну ділянку або використовують її без належним чином оформлених документів.

Для нарахування земельного податку контролюючим органам буде достатньо отримати від органу місцевого самоврядування рішення про встановлення факту користування юридичною або фізичною особою земельною ділянкою державної та комунальної власності, зокрема самовільно зайнятою, без оформлення правовстановлюючих документів.

Відшкодування збитків за самовільне зайняття земельної ділянки шляхом нарахування земельного податку виглядає логічним. Однак за органами місцевого самоврядування в цьому випадку не встановлюється обов’язок вчинення дій з перешкоджання самовільному зайняттю земельних ділянок, лише право звертатися до суду з позовом про звільнення ділянки. Відтак виникає питання, чи не будуть органи місцевого самоврядування використовувати цей інструмент для передачі земельних ділянок в оплатне користування в обхід встановлених процедур під виглядом самовільного їх зайняття.

Бюджетне відшкодування ПДВ не для всіх

Законопроєктом пропонується забрати право на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість посередниками, тобто особами, які таку додану вартість продукту не формують.

Так, особи, які понесли витрати на перероблення товарів в розмірі менш як 8 % від їх продажної ціни, право на бюджетне відшкодування можуть втратити.

Крім осіб, які здійснюють суттєве перероблення товарів, право на бюджетне відшкодування ПДВ залишиться за особами, які придбаний товар експортували або використали придбані основні засоби в господарській діяльності. В цьому випадку платникам податків слід звернути особливу увагу на факт використання основних засобів у господарській діяльності та його належне документальне підтвердження, оскільки контролюючі органи мають своє бачення в цьому питанні та можуть відмовляти у бюджетному відшкодуванні навіть законодавчо звуженому колу осіб.

Оподаткування фінансової допомоги збитковим пов’язаним особам

Законопроєкт пропонує в межах податку на прибуток встановити податкову різницю щодо збільшення фінансового результату на суму перерахованої безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) платникам податку, які є пов’язаними особами, у разі, якщо отримувачем фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) задеклароване від’ємне значення об’єкта оподаткування за період, в якому отримано таку фінансову допомогу (безоплатно надані товари, роботи, послуги).

З одного боку, законодавець намагається припинити перекидання «зайвих» доходів на збиткові підприємства, а з іншого — в разі реальної необхідності отримання фінансування від пов’язаної особи слід буде віднаходити інші інструменти.

Податкові збитки залишаються в тому періоді, в якому виникли

За загальним правилом, фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років.

Водночас законопроєктом пропонується це правило змінити для великих платників податків, які зможуть взяти із собою в новий звітний рік лише 50 % суми від’ємного значення об’єкта оподаткування. Ще в наступний рік можливо буде перенести лише 50 % від непогашеного позитивним значенням об’єкта оподаткування суми від’ємного значення.

Фактично, від’ємне значення об’єкта оподаткування при перенесенні із року в рік буде зменшуватись в геометричній прогресії. Якщо ж платник буде отримувати збиток декілька років підряд, то таку прогресію, очевидно, необхідно буде розраховувати щодо кожного окремого річного від’ємного значення об’єкта оподаткування, яке платник буде переносити.

З відображенням податкового кредиту не затягувати

Платники податків звикли, що включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних можна робити протягом 1095 днів з дати складення податкової накладної / розрахунку коригування. Законопроєкт зменшує відповідний строк до 180 днів.

Цей строк буде перериватись на період зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування. Виникає питання, чи перериватиметься відповідний строк на період оскарження відмови у реєстрації, що має дещо інший від зупинення правовий режим.

Відкритим залишається питання щодо недобросовісності контрагента, який здійснює реєстрацію із запізненням. Законопроєкт пропонує встановити 50 % штрафу за порушення строку реєстрації на 181 день і більше, однак чи вплине воно суттєво на ситуацію — невідомо.

Загалом законопроєкт містить значну кількість резонансних норм, що дозволяє прогнозувати затяжну процедуру його прийняття з вагомою частиною правок у фінальному варіанті. Маємо надію, що сторінки «Голосу України» побачить компромісний між інтересами платників податків та держави варіант. 

Вступити до АПУ. Telegram-канал. YouTube-канал.

Якщо ви бажаєте підтримати діяльність АПУ, будемо вдячні, якщо ви зробите це за посиланням.