КИЇВ — 05 квітня 2021 року. Протягом цього року РНБО прийняла декілька рішень про введення санкцій до низки осіб, серед яких опинилися й громадяни України. Досі такі дії не були передбачені законодавством. Та вже наприкінці березня у ВРУ був поданий законопроєкт про санкційну політику, що пропонує узаконити санкції проти українців. Для того, аби розставити крапки над «і» в цій історії, ми звернулися до заступниці Голови Комітету АПУ з міжнародного права, адвокатки, к.ю.н. Ольги Кучмієнко.

— З кожним роком тема санкцій стає все актуальнішою для України, обростає новими міфами та пригодами юристів. Питання, з якими вони стикаються, зовсім не прості — з ким і чим можна торгувати; що таке кримські санкції та як пояснити банкам, що це санкції не проти, а на захист України.

А останнім часом актуалізувалося питання санкцій проти власних громадян: розглянемо його детальніше.

На варті міжнародного права

Класично механізм санкцій є міжнародно-правовим інструментом та був сформований як один із механізмів дотримання міжнародного права, що застосовується проти іноземних громадян за певних обставин.

По-перше, якщо немає інших механізмів протидії правопорушенню: наприклад, немає підстав для застосування кримінальної відповідальності проти іноземного громадянина на території України. 

По-друге, якщо конкретне правопорушення (наприклад, терористична діяльність) встановлене компетентним органом іноземної держави, а міжнародна спільнота хоче підтримати таку державу в застосуванні відповідальності до правопорушника.

По-третє, за наявності підстав застосування таких санкцій згідно з міжнародним та національним правом.

Фактично, санкції є засобом відповідальності та оперативного впливу на порушника.

Детальніше про цей механізм та іноземний досвід Швеції та Австралії розповідали тут.

Чи можна охороняти національне право від порушень за допомогою санкцій?

Санкція є частиною норми права та складовою частиною відповідальності (зараз всі читачі точно згадали перший курс юридичного факультету та теорію права). Тому в загальному розумінні санкції і так щодня стоять на сторожі національного права.

Міжнародно-правові санкції проти власних громадян

Загалом це можливо. Якщо ми говоримо про застосування міжнародно-правових санкцій у класичному розумінні проти власних громадян, то в міжнародній практиці така можливість не виключена. Наприклад, теоретично такі санкції можуть бути застосовані проти власних громадян в Австралії та Швеції.

Та в обох випадках існують певні передумови такого застосування. Так, в Австралії громадянин має знаходитися за кордоном, щоб проти нього можна було порушити питання застосування санкцій. У Швеції такі заходи можуть бути застосовані, якщо це не порушує економічних та безпекових гарантій Швеції.

Чи можливо застосування санкцій проти власних громадян в Україні?

Наразі всім відомі випадки застосування санкцій проти громадян України. Перш за все, санкції можуть застосовуватися проти осіб, які здійснюють терористичну діяльність. При цьому норма ч.2 ст.1 Закону України «Про санкції» не посилається на факт громадянства таких осіб.

Крім того, час від часу на сайті ВР з’являються нові ініціативи в цьому ключі щодо розширення підстав та/або кращого врегулювання цієї сфери. 

Наприклад, нещодавно було зареєстровано проєкт Закону про внесення змін до Закону України «Про санкції» № 5285 від 19.03.2021 року (проєкт надалі було відкликано 26.03.2021 року). 

У документі пропонувалося розширити підстави застосування санкцій (інформаційна діяльність в інтересах держави-агресора), процедуру застосування санкцій, зокрема, приєднання до міжнародно-правових санкцій, запровадити процедуру оскарження рішення про застосування санкцій та санкційний реєстр. Загалом законопроєкт висвітлив багато ідей, над якими варто подумати в контексті теми санкцій.

Чи доцільно застосування санкцій проти власних громадян в Україні?

Загалом однозначної відповіді на це запитання немає. Як я вже говорила вище, санкції — це заходи впливу на правопорушника в ситуації, коли класичні заходи відповідальності не діють чи не можуть бути застосовані з тих чи інших причин.

По-перше, якщо громадянин знаходиться на території України та може бути притягнутий до відповідальності, то виникає питання: чому саме санкції, а не заходи кримінальної, адміністративної, цивільно-правової відповідальності?

Якщо санкції передбачені законодавством і можуть принести додатковий ефект щодо припинення такої діяльності та накладення відповідальності, то в їх застосуванні може бути сенс.

Так, є заходи відповідальності, які можна застосувати виключно/майже виключно через застосування санкцій, наприклад, заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України (п. 11 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про санкції»). Водночас, блокування рахунків як захід відповідальності проти громадянина України може бути застосований у кримінально-правовому, господарсько-правовому процесі тощо (п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про санкції»).

Якщо до накладення санкцій інші заходи відповідальності навіть не розглядалися, то виникає питання, чому саме санкції: з огляду на ширший механізм впливу, менший поріг доказування наявності порушення чи інші причини? В такому випадку питання щодо їх доцільності лишається відкритим.

По-друге, якщо певне санкційне обмеження проти громадянина України й буде застосовано на підставі наявної процедури чи з урахуванням потенційних змін, то це має бути здійснено з дотриманням передбаченої законом процедури. 

Звичайно, це важливо завжди, та в цьому випадку особливо з огляду на недостатню чіткість у правовому регулюванні власне можливості застосування санкцій проти громадянина Україна та пов’язаних із цим обмежувальних заходів. Адже один невірний крок може привести вже Україну до ЄСПЛ за наявності ознак порушення прав, передбачених конвенцією (наприклад, права власності).

Висновки

Практика застосування санкцій проти власних громадян відома міжнародній спільноті, втім має стати детально врегульованим і виключним механізмом впливу на порушника, а не заміною наявних видів відповідальності.

Тому можливі зміни до законодавства потрібно розглядати з погляду доцільності, відповідаючи на питання: «Чи існує додатковий ефект і цінність вказаного заходу». Очевидно, що в багатьох випадках така цінність існує: наприклад, відповідальність за порушення санкційного режиму (заборонені зв’язки з підсанкційною особою), додаткові заходи міжнародно-правового впливу тощо. 

Та слід пам’ятати про традиційні принципи верховенства права, справедливості, неможливості подвійної відповідальності за скоєне правопорушення та дотримання встановленої законом процедури.

Якщо ви бажаєте підтримати діяльність АПУ, будемо вдячні, якщо ви зробите це за посиланням.