КИЇВ — 01 квітня 2021 року. Нещодавно до урядових законодавчих ініціатив у сфері трудових відносин приєднався законопроєкт щодо порядку держнагляду за дотриманням законодавства про працю. Зокрема, він спрямований на посилення контролю за офіційним оформленням трудових відносин із працівниками. Що саме пропонується та чи стануть дієвими новації у боротьбі з тіньовою занятістю розповіла Інеса Летич, членкиня Ради Комітету АПУ з трудового права, радниця Asters. 

Нові підходи до здійснення заходів контролю

Уважно почитавши законопроєкт, розуміємо, що він має дві ключових цілі. Перша з них — забезпечити достатнє регулювання для діяльності інспекторів Держпраці, зокрема, щодо здійснення заходів контролю. 

Наразі воно регулюється в основному відповідною постановою Кабміну №823. Разом із тим, частково застосовуються й Закону «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». 

Та при здійсненні заходів контролю, Держпраці має більше повноважень, ніж інші держоргани відповідно до згаданого Закону, частково на підставі зазначеної постанови уряду, частково на підставі Конвенцій Міжнародної організації праці. Таке заплутане регулювання викликало чимало спірних ситуацій і зумовило появу численних судових спорів про оскарження рішень інспекторів Держпраці.

Для уникнення подібних ситуацій у майбутньому законопроєкт пропонує закріпити всі основні положення щодо заходів контролю Держпраці саме у КЗпП. Ідея видається доволі раціональною та життєздатною.

При цьому законопроєкт не передбачає якихось дуже кардинальних змін стосовно саме порядку та підстав здійснення контролю інспекторами. Як і зараз, інспектори матимуть досить широкі повноваження при здійсненні відвідувань, особливо в питаннях контролю незадекларованої праці. 

При здійсненні відвідувань з таких питань інспектори, як і на сьогодні, зможуть безперешкодно заходити до приміщень суб'єктів господарювання у будь-який час та без попередження, матимуть змогу опитувати свідків, проводити відео зйомку тощо.

Та певні нововведення документу в питаннях перевірок все ж варто виокремити. Так, у ньому немає жодного згадування про невиїзні інспектування, тож, мабуть, планується проводити заходи контролю лише у формі інспекційних відвідувань. 

Також законопроєкт містить цікаве положення про те, що інспекційне відвідування Держпраці має обмежуватися перевіркою лише тих питань, що стали підставою для відвідування, та питань незадекларованої праці. Мабуть, ідея полягає в тому, що інспектор, перевіряючи, скажімо, питання індексації заробітної плати на підприємстві відповідно до направлення, може паралельно також проінспектувати це підприємство на предмет відсутності неоформлених працівників.

Окремо слід згадати, що законопроєкт прямо передбачає можливість залучення працівників поліції до здійснення інспектувань Держпраці. Тож, очевидно, можна буде очікувати спільних рейдів на об'єктах, де є підозра щодо застосування незадекларованої праці.

Слід також відзначити, що законопроєкт досить детально й послідовно регламентує процедурні моменти щодо проведення інспекційних відвідувань. Зокрема, мова йде про строки, порядок оформлення документів за наслідками заходів контролю, надання до них зауважень, їх оскарження тощо. Однозначно, така запропонована чіткість алгоритмів була б надзвичайно корисною.

Нові штрафи

Іншою ціллю законопроєкту беззаперечно є перегляд розміру поточних штрафів за порушення законодавства про працю. Запропоновано збільшити практично всі такі штрафи. 

Традиційно, найдорожче роботодавцям буде обходитись нелегальна праця. Законопроєкт пропонує збільшити штрафи за кожного виявленого нелегального працівника до 15 мінімальних заробітних плат (10 — для малого бізнесу), а у випадку повторного порушення — до 30 мінімальних заробітних плат. 

Для порівняння, на сьогодні штрафи за таке порушення складають 10 зарплат за кожного неоформленого працівника, а щодо малого бізнесу інспектори повинні обмежитися попередженням. 

Найбільший штраф, запропонований законопроєктом, стосується створення перешкод у проведенні інспекційного відвідування, що складатиме 50 мінімальних заробітних плат. Обчислюючи з поточного розміру мінімальної зарплатні — це сума в розмірі 300 тис грн. Наразі штраф складає 16 мінімальних заробітних плат.

В аспекті штрафів заслуговує на увагу одна з ідей, яка полягає у тому, що роботодавець, який сплатить хоча б 50% штрафу протягом 10 банківських днів з моменту отримання постанови про накладення штрафу, вважатиметься таким, що сплатив штраф у повному обсязі. 

Тобто, роботодавці матимуть вибір: сплатити швидко лише половину штрафу або ж оскаржувати накладення штрафу з ризиком заплатити його повну суму в разі програшу справи.

Врешті?

Законопроєкт, по суті, є чи не першим комплексним документом, що покликаний врегулювати всі аспекти діяльності інспекторів праці та здійснення ними заходів контролю.

Такий підхід однозначно слід оцінити позитивно — в разі прийняття законопроєкту багато технічних та процедурних питань буде знято. Разом із тим, залишається дещо сумнівним, чи зможуть підвищені штрафи відповідно до проєкту справді стати ефективним засобом боротьби з тіньовою зайнятістю та іншими порушеннями.

З одного боку, наявність ризику таких штрафів справді стимулюватиме роботодавців до законослухняної поведінки. З іншого — багато роботодавців, особливо з малого бізнесу, просто не зможуть оплатити такі штрафи без значної шкоди для свого бізнесу.