КИЇВ — 10 вересня 2021 року. Наскільки правомірно в українських реаліях використовувати добровільно-примусову вакцинацію від COVID-19 для певних категорій працівників (педагогів, медиків) та працівників будь-яких інших сфер загалом?

Кирило Казак, член Ради Комітету з трудового права Асоціації правників України, надав коментар на запит Інформаційного агентства УНІАН.

Перш за все, при відповіді на це питання необхідно зазначити, що Конституція України (основа законодавства країни, норми якої мають вищу силу порівняно з усіма іншими нормами) у ст. 19 передбачає, що ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Іншими словами: якщо в законодавстві не встановлено обов’язку особи щось робити або утриматися від якихось дій, то примус до таких дій або бездіяльності буде неправомірним і тягне за собою відповідальність, передбачену законом (аж до кримінальної).

Перелік захворювань, щеплення від яких обов’язкові, встановлений у Законі України «Про захист населення від інфекційних хвороб» (ст. 12) та Законі України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя» (ст. 27).

До таких захворювань належать:

• дифтерія;
• кашлюк;
• кір;
• поліомієліт;
• правець;
• туберкульоз.

Виключно у разі відсутності щеплень лише від наведених хвороб особи можуть бути не допущені або відсторонені від роботи. Щеплення від COVID-19 станом на сьогодні за цими законами не є обов’язковим. Тому прямого обов’язку примусово вакцинуватися від COVID-19 на сьогодні немає ні для певних категорій працівників (педагогів, медиків, водіїв громадського транспорту, інших категорій працівників, які безпосередньо контактують з великою кількістю людей через свої трудові обов’язки), ні взагалі для будь-кого.

Проте наведені закони передбачають можливість запровадження обов’язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об’єктах. Але це можливо лише за рішенням головного санітарного лікаря відповідного регіону в передбаченому для прийняття таких рішень порядку.

На сьогодні подібні рішення, зокрема, щодо щеплення від COVID-19, для працівників не приймались. Тому примус до вакцинації під загрозою відсторонення від роботи або недопуску до роботи з такої підстави є незаконним. Тим більше, що згідно з наведеними законами групи населення та категорії працівників, які підлягають профілактичним щепленням, зокрема і обов’язковим, визначаються Міністерством охорони здоров’я України, а недопуск до роботи з цих підстав можливий лише у разі необґрунтованої (тобто без поважних причин, не за станом здоров’я, не за медичними протипоказаннями тощо) відмови від щеплення і лише за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби.

Тому при спробі примусової вакцинації необхідно вимагати рішення санітарного лікаря про проведення таких щеплень за епідемічними показаннями, і лише після надання такого рішення вирішувати питання про вакцинацію (відсутність медичних протипоказань тощо). Примус до вакцинації за відсутності вказаного рішення є порушенням прав працівника, за що передбачено відповідальність, зокрема і кримінальну.

Приєднатися до заходів Асоціації правників України можна за посиланням.

Запити на акредитацію для ЗМІ, експертні коментарі та інтерв’ю членів Асоціації надсилайте на адресу: pr@uba.ua, координаторка з PR та міжнародного співробітництва Юлія Матвєєва.

Вступити до АПУ. Telegram-канал. YouTube-канал.

Якщо ви бажаєте підтримати діяльність АПУ, будемо вдячні, якщо ви зробите це за посиланням.