КИЇВ — 16 лютого 2021 року. Міжнародні санкції залишаються однією з найефективніших реакцій міжнародного співтовариства на порушення норм міжнародного права. Тема стала актуальною і для України в контексті захисту від актів агресії на Сході України та анексії Криму. 

Вона набуває все більшої актуальності через неправильну інтерпретацію іноземними банками виразу «українські санкції» як «санкції проти України». Це, своєю чергою, збільшує навантаження на українські компанії та їх адвокатів. Автори матеріалу розповідають — банкам складно пояснити, що санкції справді «спрямовані на захист України», і ризики з боку комплаєнсу не виникнуть. 

Більше про застосування міжнародних санкцій розповіли Ольга Кучмієнко, Заступниця Голови Комітету АПУ з міжнародного права, к.ю.н., адвокатка та Джейк Лоутер, юрист (Австралія), співзасновник Мережі іноземних юристів (Швеція).

— Нещодавно тема санкцій знову потрапила на перші шпальти, коли Президент України ввів санкції проти українського громадянина та пов'язаних з ним компаній. Тут виникає питання про можливість держав вводити санкції проти власних громадян. 

Низка наукових статей містить різні висновки щодо можливості застосування санкцій та ефективності таких заходів. У цій статті буде розглянуто питання використання міжнародних санкцій з австралійської та шведської точок зору, з особливим акцентом на заходи, реалізовані у відповідь на анексію Криму.

Що таке санкції?

Санкції можна визначити як «заходи, що не передбачають застосування збройної сили, і вводяться в ситуаціях, які становлять міжнародний інтерес». Вони можуть бути розроблені, серед іншого, «для того, щоб покласти край ситуації, що викликає міжнародне занепокоєння, шляхом здійснення впливу на винних», обмежити негативні наслідки ситуації, що викликає міжнародне занепокоєння, або покарати винних у такій ситуації[8].

Використання санкцій чи інших обмежувальних заходів з боку держав та багатосторонніх організацій посилилось за останні роки у відповідь, зокрема, на Арабську весну 2011 року, ядерні програми Ірану та Північної Кореї, а також на анексію Росією Кримського півострова. Дійсно, сьогодні діє в цілому 14 санкційних режимів Організації Об'єднаних Націй (ООН), кожен з яких санкціонований статтею 41 Статуту Організації Об'єднаних Націй і управляється комітетом під головуванням непостійного члена Ради Безпеки ООН (РБ ООН).[ 9]

Австралія

Повноваження та заходи

У статусі члена ООН Австралія вводить багатосторонні санкції, головним чином, відповідно до наказів РБ ООН та відповідно до Статуту Закону ООН від 1945 р. (Cth). Австралія також вводить власні санкції, головним чином, згідно із Законом про автономні санкції 2011 року (Cth) (Закон про санкції Австралії) та Положеннями про автономні санкції 2011 року (Cth).

Санкції відповідно до певних резолюцій РБ ООН мають автоматичну юридичну силу [10]. З 1 січня 2020 року австралійським режимом санкцій керує Австралійське бюро санкцій (ASO), яке створюється під егідою Департаменту закордонних справ і торгівлі (DFAT)[11]. ASO веде «Зведений перелік» усіх осіб та організацій, на яких поширюються санкції Австралії. [12]

Серед заходів, які Австралія може застосувати при введенні санкцій, є: i) обмеження торгівлі товарами та послугами, наприклад географічно націлені заборони на експорт та імпорт товарів та послуг; ii) обмеження на ведення комерційної діяльності, наприклад торгівля цінними паперами; iii) фінансові санкції, спрямовані на визначених осіб та організації, наприклад «Заморожування» активів визначеної особи або організації; та iv) заборони на перетин кордону визначеним особам, що перешкоджають в'їзду до Австралії.[13] За даними DFAT, станом на 2021 рік Австралія запроваджує такі режими санкцій:

Рис. 1[14] 

Санкції Австралії щодо Криму та Східної України

Відповідно до загального тренду кількість запроваджених санкцій Австралією протягом останніх десяти років збільшилась, особливо після анексії Криму в лютому 2014 року та збиття пасажирського рейсу MH17 над Східною Україною в липні 2014 року, на якому було 38 австралійських громадян. Хоча Австралія не вводила санкцій безпосередньо у відповідь на цей інцидент, Джулі Бішоп(L), на той час міністерка закордонних справ Австралії, заявила, що вони «на низькому старті», якщо Москва не прийме на себе відповідальності за інцидент і якщо вона продовжить інтервенцію в Україні.[15]

У березні 2015 року Австралія оновила режим санкцій проти Росії, Криму та Севастополя відповідно до попередніх санкцій, введених Європейським Союзом (ЄС) та США. У 2019 році були введені додаткові заходи проти семи громадян Росії за їх роль у перехопленні та захопленні українських морських суден у Керченській протоці, а також проти трьох «лідерів» з підконтрольних сепаратистам частин Донецької та Луганської областей України після «виборів» у 2018 р.[16] Останнє введення санкцій відбулося 1 лютого 2020 року, і було направлено проти семи осіб за «їх роль у сприянні так званим «виборам» у Криму та Севастополі, що відбулися у вересні 2019 року». Санкції були введені чинним міністром закордонних справ Австралії Маріс Пейн (L) відповідним нормативно-правовим актом.[17] Як видно з рисунку 1, комбінований перелік «Росія/Україна», що стосується Росії, Криму та Севастополя, демонструє, як може виникнути плутанина у таких суб'єктів, як банки, які намагаються дотримуватися різних міжнародних режимів санкцій.

Покарання за порушення режиму санкцій Австралії

Суворі штрафи можуть бути накладені у разі порушення австралійського режиму санкцій, включаючи надання неправдивої інформації, зокрема, до 10 років ув'язнення або штрафи в розмірі 2500 одиниць штрафу для фізичних осіб або 10000 одиниць штрафу для компаній (станом на 1 липня 2020 р. одна одиниця штрафу - 222,00 австралійських доларів).[18] Відповідно до австралійського кримінального законодавства, корпоративна кримінальна відповідальність може бути покладена на окремих працівників компанії [19].

Що стосується того, чи можуть застосовуватися австралійські санкції проти громадян Австралії, розділ 4 Закону про санкції Австралії визначає «автономні санкції» як санкції, «призначені для впливу на... іншу особу або організацію за межами Австралії». Законодавство має широке застосування, і тому теоретично можливо, що австралійські санкції можуть бути спрямовані проти австралійських громадян, які перебувають за межами Австралії, з метою впливу на їх діяльність відповідно до державної політики.

Хоча остаточної статистики немає, з позицій австралійських ЗМІ можна зробити висновок, що населення в цілому підтримує використання санкцій для захисту прав людини і верховенства права, як автономно, так і відповідно до резолюцій РБ ООН, і що їх використання буде продовжуватися у відповідь на міжнародні події. [20]

Швеція

Повноваження та заходи

На відміну від Австралії, усі санкції, що діють у Швеції, вперше були введені або ООН, або ЄС. Як країна-член ЄС з 1995 р., Швеція більше не підтримує політику нейтралітету або позаблоковості, якою вона віддавна славилася, поза межами питань, що стосуються закордонних справ; і дедалі частіше в цій країні проходять дискусії щодо членства в НАТО у відповідь на геополітичний клімат, де традиційний острах Росії стає ще сильнішим (Шв. rysskräcken).[21] Санкції ООН наразі реалізуються в рамках Спільної зовнішньої політики та політики безпеки ЄС та регламентів ЄС, минаючи необхідність ухвалення спеціального внутрішнього законодавства.

У Швеції санкції вводяться в дію відповідно до Закону про певні міжнародні санкції (1996: 95) (Закон про санкції Швеції). Закон про санкції Швеції уповноважує уряд (Шв. regering) застосовувати санкції ООН згідно з указом, який потім подається на затвердження парламенту (Шв. riksdagen). Такі санкції, які застосовуються згідно з указом, обмежуються певними суб'єктами, зокрема: i) проживанням у Швеції іноземних громадян; ii) ввезення та/або вивезення товарів, грошей чи інших активів; iii) виробництво; iv) комунікації; v) підприємницька діяльність; і vi) освітньо-професійне навчання.[22] Санкції координуються Департаментом політики ООН при Міністерстві закордонних справ. З точки зору Швеції, санкції повинні бути тимчасовими, регулярно переглядатися і скасовуватися після досягнення їхньої мети. Будь-які санкції ООН або ЄС, спрямовані проти громадян Швеції, будуть виконуватися в тій мірі, в якій вони не порушують економічну та соціальну відповідальність шведської держави. [24]

Штрафи за порушення шведського режиму санкцій

Попри відсутність кримінальної відповідальності за незначні правопорушення, §8 Закону про санкції Швеції передбачає, що у разі серйозного порушення режиму санкцій Швеції покарання передбачає позбавлення волі на строк до чотирьох років; тоді як порушення з необережності може призвести до шести місяців позбавлення волі або обмежитися грошовим штрафом. Крім того, будь-який прибуток, отриманий у результаті такого порушення, може бути конфіскований відповідно до пунктів §11-12 Шведського закону про санкції.

Практики

Швеція зацікавилася вдосконаленням глобального режиму санкцій. У 2014 р. Швеція провела аналіз санкцій ООН на високому рівні разом з Австралією, Фінляндією, Німеччиною та Грецією, щоб дослідити способи підвищення їх ефективності, наприклад, шляхом покращення координації та обміну інформацією.

Швеція також працювала над посиленням належного процесуального захисту в системі санкцій, зокрема для осіб, які співпрацюють з Німеччиною та Швейцарією, і підготувала відповідний звіт у 2006 р. Зусилля Швеції мали певний успіх, оскільки процедури поступово вдосконалювались, включаючи регулярний огляд санкційних списків та відкриття у 2010 році Офісу Омбудсмена щодо санкцій ООН проти Аль-Каїди.

Однак у 2011 році повідомлялося, що Швеція зробила «дуже незвичний» крок «блокування» зусиль інших держав-членів ЄС щодо включення двох телекомунікаційних компаній Сирії, комерційно пов'язаних зі шведською фірмою Ericsson, до санкційного списку ЄС у зв'язку із спалахом громадянської війни.

У відповідь тодішній міністр закордонних справ Карл Більт (М) заявив, що «телефонні мережі є життєвоважливими для спілкування опонентів сирійського уряду», а припущення, що Швеція діяла для захисту інтересів Ericsson, є «невіглаством».

Як і у випадку з Австралією, остаточних статистичних даних щодо ставлення шведської громадськості до санкції немає. Однак, можливо, де в чому завдячуючи шведській традиції поваги до свободи преси, шведські ЗМІ можна вважати більш гучними в закликах до санкцій проти іноземних суб’єктів.

Разом із тим, як уже зазначалося, можливість Швеції накласти санкції обмежується впровадженням загальноєвропейських санкцій, і натомість їй потрібно буде переконувати інші держави-члени, якщо вона вважатиме необхідними ввести нові або додаткові заходи.

Висновок

Розглянувши санкційні режими Австралії та Швеції, Австралія, очевидно, застосовує більш «незалежний» режим санкцій, оскільки вводить автономні санкції з широкими повноваженнями, які теоретично можуть бути націлені на власних громадян, що перебувають за кордоном. Однак цілі санкційних режимів і вживаних заходів кожної держави часто узгоджуються. Дійсно, обидві держави докладали спільних зусиль для вдосконалення системи санкцій ООН та посилення захисту верховенства права та прав людини. Хоча шведські ЗМІ голосніше підтримують санкції, обидві держави продовжуватимуть застосовувати свої санкційні режими для вирішення ситуацій, що викликають міжнародне занепокоєння.

The use of international sanctions: the Australian and Swedish perspectives

KYIV — February 1, 2021. International sanctions remain one of the most effective responses of the international community to violations of international law. Unfortunately, it is also a hot topic for Ukraine in the context of protection from acts of aggression in Eastern Ukraine and the annexation of Crimea.  This topic is hotter still in light of the incorrect interpretation by foreign banks of the expression “Ukrainian sanctions” as “sanctions against Ukraine”, increasing the workload for Ukrainian companies and their lawyers. It can be a real headache to clarify that sanctions “aim to protect Ukraine”, so no compliance risk for the bank arises.

Authors: Olga Kuchmiienkо, Ph.D., Attorney-at-Law, Deputy Head of the International Law Committee of Ukrainian Bar Association and Jake Lowther, lawyer (Australia), Co-Founder of Foreign Lawyers Network - Sweden.

— Recently, the topic of sanctions made the front pages again when the President of Ukraine imposed sanctions against Ukrainian citizens and associated companies.[1] This raises the question of the power of states to impose sanctions against their own citizens and registered entities. A number of scholarly articles make various conclusions as to how sanctions should be employed and the efficacy of such measures.[2] This article will consider the use of international sanctions from the Australian and Swedish perspectives, with a particular focus on measures implemented in response to the annexation of Crimea.

What are sanctions?

Sanctions can be defined as “measures not involving the use of armed force that are imposed in situations of international concern”.[3] Such measures may be designed inter alia “to bring a situation of international concern to an end by influencing those responsible”, to limit the adverse effects of a situation of international concern, or to penalise those responsible for such a situation.[4]  The use of sanctions or other restrictive measures by states and multilateral organisations has increased in recent years in response to inter alia the Arab Spring of 2011, the nuclear programs of Iran and North Korea, as well as Russia’s annexation of the Crimean Peninsula. Indeed, a total of 14 United Nations (UN) sanctions regimes are in operation today, each authorised under Article 41 of the United Nations Charter and administered by a committee chaired by a non-permanent member of the UN Security Council (UNSC).[5]

Australia

Authority and measures

As a member of the UN, Australia imposes multilateral sanctions primarily in line with the orders of the UNSC and pursuant to the Charter of the United Nations Act 1945 (Cth). Australia also imposes its own autonomous sanctions primarily pursuant to the Autonomous Sanctions Act 2011 (Cth) (Australian Sanctions Act) and the Autonomous Sanctions Regulations 2011 (Cth). Sanctions in relation to certain UNSC Resolutions have automatic legal effect.[6] Since 1 January 2020, the Australian sanctions regime has been administered by the Australian Sanctions Office (ASO), which is established under the auspices of the Department of Foreign Affairs and Trade (DFAT).[7] The ASO maintains a “Consolidated List” of all persons and entities the subject of Australian sanctions.[8]

Among the measures that Australia may employ when imposing sanctions are: i) restrictions on the trade of goods and services, e.g. geographically targeted prohibitions on the export and import of goods and services; ii) restrictions on the conduct of commercial activities, e.g. trading of securities; iii) financial sanctions targeted at designated persons and entities, e.g. “freezing” the assets of a designated person or entity; and iv) travel bans on designated persons, preventing entry to Australia.[9] According to DFAT, as at 2021 Australia imposes the following sanctions regimes:

Figure 1[14]

Australia sanctions in relation to Crimea and Eastern Ukraine

In line with the general trend, Australia has imposed an increasing number of sanctions in the last ten years, particularly following the annexation of Crimea in February 2014 and the downing of passenger flight MH17 over eastern Ukraine in July 2014, which had been carrying 38 Australian nationals. Although Australia did not impose sanctions directly in response to this incident, Julie Bishop (L), Australia’s Minister for Foreign Affairs at the time, declared that “everything's on the table” if Moscow did not accept responsibility for the incident and if it made further interventions in Ukraine.[10]

In March 2015, Australia updated its sanctions regime against Russia, Crimea and Sevastopol in line with earlier sanctions imposed by the European Union (EU) and the United States. In 2019, further measures were imposed against seven Russian nationals for their role in the interception and seizure of Ukrainian naval vessels in the Kerch Strait, as well as against three “leaders” from separatist-controlled parts of the Donetsk and Luhansk regions of Ukraine following “elections” in 2018.[11] The most recent imposition of sanctions occurred on 1 February 2020, targeting seven individuals for “their role in facilitating the so-called ‘elections’ in Crimea and Sevastopol held in September 2019.” The sanctions were imposed by Australia’s current Minister for Foreign Affairs, Marise Payne (L), by legislative instrument.[12] As is apparent from Figure 1, the combined listing of “Russia/Ukraine” which refers to Russia, Crimea and Sevastopol, demonstrates how confusion can arise for entities such as banks attempting to comply with the various international sanctions regimes.

Penalties for violations of the Australian sanctions regime

Severe penalties may be imposed in the event of a contravention of Australia’s sanctions regime, including the giving of false information, including up to ten year’s imprisonment or fines of 2,500 penalty units for individuals or 10,000 penalty units for companies (as of 1 July 2020, one penalty unit is AUD 222.00).[13] Under Australian criminal law, corporate criminal responsibility may be attributed to individual company officers.[14]

As for whether Australian sanctions could be applied against citizens of Australia, section 4 of the Australian Sanctions Act defines “autonomous sanctions” as sanctions “intended to influence… another person or entity outside Australia”. The legislation is intended to apply broadly and it is therefore theoretically possible that Australian sanctions could be directed against Australian citizens who are located outside Australia, in order to influence their activity in line with government policy.

Although definitive statistics are not available, it can be inferred from the attitudes of the Australian media that the population is broadly in support of the use of sanctions to protect human rights and the rule of law, both autonomously and in line with UNSC Resolutions, and that their use will therefore continue in response to international events.[15]

Sweden

Authority and measures

In contrast to Australia, all sanctions effective in Sweden have first been imposed by either the UN or the EU. As a member state of the EU since 1995, Sweden no longer pursues its historical policy of neutrality or non-alignment outside of foreign affairs and there is increasing debate about membership of NATO in response to a geopolitical climate echoing the traditional fear of Russia (Sw. rysskräcken).[16] UN sanctions are now implemented jointly through the framework of the EU Common Foreign and Security Policy and EU regulations, bypassing the need for domestic legislation.

In Sweden, sanctions are put into effect pursuant to the Act on Certain International Sanctions (1996:95) (Swedish Sanctions Act). The Swedish Sanctions Act authorises the Government (Sw. regering) to implement UN sanctions by decree, which is then submitted to Parliament (Sw. riksdagen) for its approval. Such sanctions by decree are limited to certain subjects, including: i) residence in Sweden of foreign nationals; ii) the import and or export of goods, money or other assets; iii) manufacture; iv) communications; v) business activities; and vi) educational and vocational training.[17] Sanctions are coordinated by the UN Policy Department at the Ministry for Foreign Affairs. From the Swedish perspective, sanctions should be temporary, reviewed regularly and removed once their objective has been achieved.[18] Any UN or EU sanctions targeting Swedish citizens will be enforced to the extent that they do not infringe the economic and social security responsibility of the Swedish state.[19]

Penalties for violations of the Swedish sanction regime

Although there is no criminal liability for minor offences, 8 § of the Swedish Sanctions Act provides that in the event of a serious breach of Sweden’s sanctions regime, there penalty is up to four year’s imprisonment, while negligent breaches may result in up to six months’ imprisonment or a monetary fine. Further, any profits derived from the breach may be forfeited, pursuant to 11-12 §§ of the Swedish Sanctions Act.

Practices

Sweden has taken a key interest in refining the global sanctions regime. In 2014, Sweden conducted a high-level review of UN sanctions alongside Australia, Finland, Germany and Greece to examine how the effectiveness of their implementation can be enhanced, such as through improved coordination and information sharing.[20] Sweden has also worked to increase due process protection in the sanctions system, in particular for individuals, collaborating with Germany and Switzerland to produce a report on this subject in 2006. Sweden’s efforts have resulted in some success as procedures have gradually been improved, including regular reviews of sanctions lists and the establishment of the Office of the Ombudsperson in 2010 in respect to the UN sanctions against Al-Qaida.

However, in 2011 it was reported that Sweden took the “very unusual” step of “blocking” efforts by other EU member states to include two telecoms firms in Syria linked commercially to Swedish firm Ericsson on an EU sanctions list in connection with the outbreak of civil war.[21] In response, the then Minister for Foreign Affairs Carl Bildt (M) asserted that “the telephone networks were vital for opponents of the Syrian government to communicate” and the suggestion that Sweden had acted to protect the interests of Ericsson was “ignorant.”[22]

As in the case of Australia, definitive statistics on the Swedish public’s view of sanctions are not available. However, perhaps in part due to the long Swedish tradition of press freedom, the Swedish media can be considered more vocal in calling for sanctions against foreign actors.[23] Nevertheless, as mentioned, Sweden’s ability to impose sanctions is limited to the implementation of EU-wide sanctions and it will instead need to lobby the other member states if it considers new or additional measures are necessary.

Conclusion

Having considered the sanctions regimes of Australia and Sweden, Australia clearly operates a more “independent” sanctions regime as it imposes autonomous sanctions, with broad powers that theoretically could target its own citizens located abroad. However, the aims of each state’s sanctions regimes and measures taken are frequently aligned. Indeed, both states have led joint efforts to improve the UN sanctions system and to enhance protections of the rule of law and human rights. Although Swedish media is more vocal in its support of sanctions, both states will continue to employ their sanctions regimes to address situations of international concern.

[1] https://www.president.gov.ua/documents/432021-36441

[2] See, e.g. A. Boogaerts, “A Symbiotic Relationship? Examining the Convergence of Views Between Practitioners and Scholars on Sanctions Effectiveness”, European Foreign Affairs Review Vol. 23, Issue 2 (2018), pp. 223-241.

[3] Department of Foreign Affairs and Trade, “What You Need to Know” (2021) <https://www.dfat.gov.au/international-relations/what-you-need-know-0>.

[4] Department of Foreign Affairs and Trade, “What You Need to Know” (2021) <https://www.dfat.gov.au/international-relations/what-you-need-know-0>.

[5] United Nations Security Council, “Sanctions” (2021) <https://www.un.org/securitycouncil/sanctions/information>.

[6] See, e.g. Charter of the United Nations (Sanctions—Iran) Regulation 2016 (Cth).

[7] Department of Foreign Affairs and Trade, “Australia and sanctions” (2021) <https://www.dfat.gov.au/international-relations/security/sanctions/Pages/sanctions>.

[8] Department of Foreign Affairs and Trade, “Consolidated List” (2021) <https://www.dfat.gov.au/international-relations/security/sanctions/Pages/consolidated-list>.

[9] See, e.g. R. Wyld & L. Douvartzidis, Australia: Sanctions 2021 (Global Legal Group, 2021) <https://iclg.com/practice-areas/sanctions/australia>.

[10] Department of Foreign Affairs and Trade, “What You Need to Know” (2021) <https://www.dfat.gov.au/international-relations/what-you-need-know-0>.

[11] L. Bourke, “Uranium sanctions next, Julie Bishop warns Russia, as part of 'broader, deeper' response over MH17”, Sydney Morning Herald (8 August 2014) <https://www.smh.com.au/politics/federal/uranium-sanctions-next-julie-bishop-warns-russia-as-part-of-broader-deeper-response-over-mh17-20140808-3ddf2.html>.

[12] Marise Payne, Financial sanctions and travel bans in response to Russia's continued aggression against Ukraine (18 March 2019) <https://www.foreignminister.gov.au/minister/marise-payne/media-release/financial-sanctions-and-travel-bans-response-russias-continued-aggression-against-ukraine>.

[13] Autonomous Sanctions (Designated and Declared Persons – Ukraine) Amendment List 2020 (Cth).

[14] Autonomous Sanctions Act 2011 (Cth), ss 16-17.

[15] See, e.g. R. Wyld & L. Douvartzidis, Australia: Sanctions 2021 (Global Legal Group, 2021) <https://iclg.com/practice-areas/sanctions/australia>.

[16] See, e.g. J. Schanzer and B. B. Taleblu, “Australia should place unilateral sanctions on Iran”, Sydney Morning Herald (15 July 2019) <https://www.smh.com.au/world/middle-east/australia-should-place-unilateral-sanctions-on-iran-20190715-p527ck.html>.

[17] G. Simons, A. Manoylo and P. Trunov, “Sweden and the NATO debate: views from Sweden and Russia”, Global Affairs vol 5, issue 4-5, 335-345, (2019) <https://www.tandfonline.com/doi/full/10.1080/23340460.2019.1681014>.

[18] T. Svensson, “Sweden Global sanctions guide”, Eversheds Sutherland (2018) <https://sanctionsguide.eversheds-sutherland.com/countries/sweden/>.

[19] Government Offices of Sweden, “International sanctions” (15 November 2017) <https://www.government.se/government-policy/foreign-and-security-policy/international-sanctions/>.

[19] Case T-306/01, Aden et al. v. Council and Commission.

[20] Government Offices of Sweden, “International sanctions” (15 November 2017) <https://www.government.se/government-policy/foreign-and-security-policy/international-sanctions/>.

[21] D. Brunnstrom and A. Ringstrom, “Sweden keeps Syrian telecoms firms off EU sanctions list”, Reuters (2 December 2011) <https://www.reuters.com/article/us-eu-syria-sweden-idUSTRE7B120J20111202>.

[22] D. Brunnstrom and A. Ringstrom, “Sweden keeps Syrian telecoms firms off EU sanctions list”, Reuters (2 December 2011) <https://www.reuters.com/article/us-eu-syria-sweden-idUSTRE7B120J20111202>.

[23] See, e.g. E. Halkjær, ”Inför sanktioner mot Ryssland tills attackerna mot pressfriheten upphör”, Dagens Nyheter (1 February 2021) <https://www.dn.se/kultur/erik-halkjaer-infor-sanktioner-mot-ryssland-tills-attackerna-mot-pressfriheten-upphor/>.