КИЇВ — 29 січня 2021 року. Народні депутати України запропонували дозволити українцям подвійне громадянство. Відповідний законопроєкт №4640 вже зареєстрований у Верховній Раді України. Що стало передумовою для таких новацій, що передбачає законопроєкт і які наслідки очікуватимуть на біпатрида в Україні?

Про це, міжнародний досвід і окремі опитування серед українців щодо необхідності подвійного громадянства ми дізналися в Сергія Ніжинського, к.ю.н., Голови Комітету Асоціації правників України з міграційного права.

— В обґрунтуванні необхідності законопроєкту №4640 що 27 січня вже наданий на ознайомлення громадськості, чітко вказано, що інститут громадянства не відрегульований і потребує вдосконалення, а запропоновані зміни дають добровільну легалізацію наявності іноземного громадянства.

Та будьмо поступові

Перш за все, бентежить той факт, що саме зараз відбувається активізація цього питання ВРУ. Водночас із ухваленням законопроєкту №3612 «Про народовладдя через всеукраїнський референдум».

Ніхто не може відібрати право, гарантоване ст.5 Конституції України, у якій вказано, що народ є джерелом влади в Україні та відповідальний за своє майбутнє.

Але чому питання канабісу ми виносимо на референдум, а питання українського громадянства протягуємо через законопроєкт, який потребує доопрацювання та громадського обговорення?

Нагадаємо, що український паспорт посідає 41 місце в рейтингу паспортів світу з можливістю безвізового відвідування 130 країн світу. Це не враховуючи використання Україною останніх біометричних технологій видачі ID документів, що свідчить про максимальну захищеність у світових тенденціях захисту даних.

Якщо парламентарі сприяють тому, щоб кожен громадянин України отримав інструмент прямої демократії для самостійного визначення стратегії розвитку своєї держави, то що може бути найважливішим для українців, як не громадянство? Чому питання похідного рівня переважають ідеологічні питання нації?

На референдумі можуть виноситися питання загальнодержавного значення, як вказано в ЗУ «Про народовладдя через всеукраїнський референдум». Питання громадянства є загальнодержавним значенням — без сумніву.

Про передумови

Оскільки більшість громадян України прагнуть вільно пересуватися та подорожувати світом при нагоді роботи за кордоном, ця тема обговорюється політиками майже щодня останні 4 роки.

З одного боку, громадянин має власний вибір і право. З іншого — при подвійному громадянстві українців, які матимуть паспорти ЄС, США буде не надто багато. На відміну від громадянства РФ.

Більшість осіб мають російські паспорти, що вже підриває безпеку нашої держави. Застосування агресором РФ сценарію «захисту власних громадян», на прикладі Південної Осетії та Абхазії, а тепер і АРК і Донецька з Луганськом, вже за напрацьованою схемою: видача російських паспортів усім бажаючим розпочалася з перших днів окупації України.

Безумовно, що й видача угорських паспортів в Закарпатській області не просто є загрозою, а вже набуває масштабів агресії з боку Угорщини.

Та понад 100 держав у світі допускають можливість подвійного громадянства. Серед них: Австралія, Бельгія, Бразилія, Канада, Колумбія, Кіпр, Сальвадор, Фінляндія, Греція, Угорщина, Ісландія, Ірландія, Італія, Латвія, Мексика, Нова Зеландія, Швеція, Велика Британія.

Статтею 2 Закону України «Про громадянство України» передбачено: «Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то в правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України».

Тобто, у громадян України відсутні підстави та можливості володіння паспортом іншої країни.

Проте не слід це розцінювати як заборону подвійного громадянства, оскільки втрата громадянства України відбувається не автоматично з набуттям громадянства іншої держави, а виключно з дня видачі Указу Президента України про припинення громадянства щодо певної особи.

Навіть якщо громадянин України набув громадянство іншої держави, він не позбавляється при цьому українського громадянства, і в правових відносинах з Україною надалі визнається лише громадянином України.

Судова практика українських судів у 99% свідчить, що твердження про заборону подвійного громадянства в Україні є помилковим.

Штрафи за приховування факту отримання іноземного громадянства передбачені ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо громадянства». Законом передбачено, що неподання чи несвоєчасне подання заяви громадянина, який добровільно отримав іноземне громадянство (підданство), а також копії документів про громадянство тягне за собою стягнення штрафу від 10 до 13 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 170 до 510 грн.). Ті ж дії, вчинені представниками органів держвлади чи місцевого самоврядування, тягнуть за собою стягнення штрафу в розмірі від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850 до 1700 грн.). Та є значна кількість правомірних обґрунтувань у судах, де ці штрафи зводяться нанівець.

Кримінальної відповідальності за відсутність повідомлення немає. Єдиним покаранням, що може бути застосоване до громадянина України, який має паспорт іншої держави, — це втрата громадянства України. Та процедура є надзвичайно складною, тому цю норму практично не застосовують.

На прикладі кейсів

Яскравим публічним прикладом була справа екс-голови ДПІ України Романа Насірова, де правоохоронні органи досить довго не могли отримати відповіді від деяких країн ЄС щодо його громадянства, адже в нас і досі відсутні меморандуми про обмін інформацією щодо громадянства з багатьма країнами. Зокрема, між Україною та державами ЄС немає відповідного договору про обмін інформацією.

Стаття 25 Конституції України зазначає: «Громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство. Громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі. Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами». Приклад Михаїла Саакашвілі показав зворотне тлумачення, яке набуло ще й політичного резонансу.

Громадянство України згідно зі статтями 18—20 Закону «Про громадянство України»  припиняється:

1) внаслідок виходу з громадянства України;

2) внаслідок втрати громадянства України;

3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Вихід з громадянства України здійснюється тільки за клопотанням особи.

За різними даними, в Україні російські паспорти мали до 350 тис. українців. Більшість з них проживали в Криму та на Донбасі.

Також відомо, що кількість українців, які набули угорського громадянства, сягає 130 тис осіб, румунського — до 100 тис.

За іншими даними, неофіційно від 5% до 10% українців уже мають паспорт іншої держави, а близько 5 млн перебувають на заробітках за кордоном, які теж у перспективі можуть отримати там громадянство.

Громадянство іншої держави можна купити. Це абсолютно законна практика.

Так, цілком реально отримати громадянство іншої країни за гроші. Є держави, які дозволяють стати їхнім громадянином автоматично: треба лише переказати гроші й через кілька місяців отримати паспорт. Навіть відвідування нової батьківщини не завжди є обов’язковим. 

В інших країнах трохи складніше. Переказавши гроші в один з пріоритетних напрямів економіки, заявник отримує тимчасовий вид на проживання. Через певний термін його замінює постійний, а після п’яти років законного проживання можна претендувати на громадянство.

Наприклад, громадянство Домініканської республіки можна отримати за інвестицію в 100 000 дол. Ці грошові внески уряд країни планує використовувати для фінансування соціального сектора і приватних проєктів (туризм, сільське господарство та ІТ).

Громадянство Антигуа і Барбуда коштує — 250 000 дол. Безвізовий в’їзд — 129 країн, включаючи країни Шенгенської зони, Канаду та Великобританію.

Мальта — мінімальні інвестиції: EUR 650 000. Безвізовий в’їзд: 163 країни, включаючи країни Західної та Східної Європи, США й Канаду.

Кіпр — мінімальні інвестиції: EUR 2 500 000. Безвізовий в’їзд: 151 країна, включаючи всі країни Європейського союзу, Канаду, Великобританію, Гонконг, Сінгапур, Японію й Південну Африку.

Болгарія — мінімальні інвестиції: EUR 512 000. Терміни отримання громадянства: через рік після отримання ПМП. Подвійне громадянство: визнається. Безвізовий в’їзд: 81 країна світу, включаючи країни Шенгенської зони, а також Японію, Південну Корею, Аргентину, Бразилію, Мексику.

США — мінімальні інвестиції: USD 500 000. Терміни отримання громадянства: після 5 років проживання. Подвійне громадянство: визнається. Безвізовий в’їзд: 172 країни світу, включаючи країни Євросоюзу, Канаду і Японію.

Програма імміграції для інвесторів за візою EB-5 існує з 1990 року. Для участі необхідно заснувати власний бізнес або інвестувати в уже наявний американський бізнес 1 млн дол (або 500 тис дол для програми інвестування регіонів цільового розвитку) зі створенням мінімум десяти робочих місць для громадян США.

Великобританія — мінімальні інвестиції: GBP 1 000 000. Терміни отримання громадянства: після 5 років проживання. Подвійне громадянство: визнається.

Португалія — мінімальні інвестиції: EUR 500 000. Терміни отримання громадянства: Після 5 років проживання. Подвійне громадянство: визнається.

Угорщина — мінімальні інвестиції: 250 000 євро. Безвізовий в’їзд: більш ніж 140 країн світу. (дані згідно з ресурсом).

Закон регулює відносини між Угорщиною та іноземними громадянами, які погодилися інвестувати в державні цінні папери (облігації) суму в 250 000 євро не менше, ніж на п’ять років.

Про наслідки подвійного громадянства

Серед них:

— подвійне оподаткування доходів є основною проблемою в майбутньому із подвійним громадянством;

— військовий обов'язок;

— дипломатичний захист.

Згідно зі статтею 3 Гаазької конвенції, прийнятою Лігою Націй 12 квітня 1930 pоку, держава не може надавати дипломатичний захист будь-кому зі своїх громадян від іншої держави, громадянином якої така особа також є. При знаходженні в третій країні особа, яка має громадянство двох і більше країн, розглядається як така, що має тільки одне громадянство.

Часом у конкретних ситуаціях питання про те, громадянином якої держави потрібно вважати особу, вирішуються лише в суді.

За даними дослідження Центра Разумкова наприкінці минулого року, 49,4% громадян нашої держави хотіли б мати громадянство ще однієї країни при збереженні українського громадянства. А 40,9% громадян не хотіли б мати подвійного громадянства ні за яких обставин.

Останнє ж опитування, проведене в 2014 році Київським міжнародним інститутом соціології на замовлення ZN.UA, показало іншу статистику.

Тепер бажаючих узаконити біпатридів (осіб із подвійним громадянством) в Україні стало менше —  всього 30,2% загалом по країні. Найбільше на Сході — 47,3%.

У країні проти подвійного громадянства — 44,9%.

Цікаво, що найбільше тих, хто підтримує право мати два паспорти — в Закарпатській області. Тут таких 56,8% опитаних.

А ось на Галичині більшість вважає, що дозвіл подвійного громадянства призведе до зростання сепаратизму і розколу України — 57,5%.

На Закарпатті в прямий, беззастережний зв'язок між розколом країни і подвійним паспортом вірять одиниці — всього 5,5%.

Як бачимо, інформація та думки різняться. Дані статистики не є відображенням даних референдуму.

Та найбільше мене вражають потенційні зміни до ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо правового забезпечення наявності іноземного громадянства (підданства) у громадян України». Деякі статті є досить вибірковими з питань рівності, наприклад, у ст.19 Закону щодо того, хто подає заяву на відсутність громадянства серед держслужбовців, а хто ні. Тут явно порушений принцип рівності.

Також не зрозуміло, що іноземець не може перебувати в наглядовій раді НБУ як стратегічному місці роботи, а в інших місцях може. Тобто Укрпошта, Укрзалізниця, Укрспецекспорт — уже не вважаються стратегічними?

 І таких питань багато.

У підсумку

Аналізуючи законопроєкт, порівняльну таблицю та відгуки експертів, можна зробити наступний висновок.

Питання подвійного громадянства — це питання національної безпеки під час військової агресії та стратегічний, кардинально інший курс нашої держави.

Тільки референдум, а не парламент має право реалізувати принцип статті 5 Конституції України, а народ України — визначати курс загальнодержавного значення.