КИЇВ — 12 травня 2020 року. Як карантин вплинув на примусове виконання в Європі та Україні та кому простіше його пережити? Про це, а також про непрості відносини приватних виконавців із регулятором і правничий влогінг ми поспілкувалися з приватним виконавцем, членом  Комітету АПУ з конкурсного права, Іваном Жаботинським.

— Іване, розкажіть, чи вплинув карантин на примусове виконання в Україні? Як працює Ваш офіс сьогодні?

— Безумно вплинув. Під грандіозним знаком питання стоїть законність звернення стягнення на предмет іпотеки. Крім того, Асоціація приватних виконавців України рекомендувала не арештовувати рахунки боржників фізичних осіб до з’ясування питання, чи не зараховується на ці рахунки зарплатня, пенсія чи інші соціальні виплати.

Водночас ці обмеження, на мій погляд, не занадто гальмують примусове виконання. Наразі приватні виконавці більше страждають саме від уповільнення роботи судової системи. Річ в тім, що суди призначають замало судових засідань, в період карантину рішення судів першої інстанції не набирають чинності та, як наслідок, кількість виконавчих документів, які видаються судами, значно зменшилась. Скажу за себе, мій офіс на сьогодні працює відсотків на 20 від наявних можливостей.

— Як Ви використовуєте вільний час? Якщо він є.

—  Більше часу проводжу з сім’єю та щотижня знімаю нове відео, присвячене примусовому виконанню в Україні для свого YouTube-каналу. Крім того, спілкуюся з виконавцями інших країн Європи. Намагаюся використовувати це час із максимальною користю.

— Як справи у виконавців Європи? Якщо порівнювати із вітчизняними, кому простіше переживати обмеження?

— Кілька днів тому я брав участь в онлайн-конференції, де виконавці з 15-ти європейських країн розповідали саме про роботу під час самоізоляційного періоду. Так би мовити, ділюсь із вами інсайдерською інформацією. В половині країн ситуація з примусовим виконанням вельми схожа на нашу, а в іншій — набагато гірша. Наприклад, в Іспанії, Великобританії, Греції та Болгарії примусове виконання взагалі зупинилось. У Сербії воно починає поступово відновлюватися.

Тож, приватні виконавці у нас, відверто кажучи, страждають від пандемії не так відчутно, як європейські колеги. Інша справа, що перед українськими наразі стоять інші, набагато серйозніші виклики.

— Розкажіть, будь ласка, про міжнародне співробітництво приватних виконавців у сфері примусового виконання. Що робити, якщо у боржника немає активів в Україні, але вони є десь за кордоном.

— Міжнародної співпраці у сфері примусового виконання на загальнодержавному рівні немає навіть серед країн Європейського Союзу. Цю проблему рано чи пізно доведеться вирішувати.

А поки що така співпраця зводиться до особистих контактів з фахівцем галузі в тій чи іншій країні. Я, наприклад, періодично звертаюся до іноземних приватних виконавців із проханням перевірити наявність майна у мого боржника, або розказати про процедуру звернення на нього стягнення. Цією інформацією я охоче ділюся зі стягувачами.

— Ви сказали, що перед приватними виконавцями наразі стоять серйозні виклики. Ваш колега Андрій Авторгов розповідав про суперечливий законопроект, який підготувало Міністерство юстиції України. Чи не це Ви мали на увазі?

— Так, саме його я і мав на увазі. Замість того, щоб урівняти мандати приватного та державного виконавця, Мін’юст навпаки пропонує забрати значну частину ринку виконавчих документів у приватних виконавців і передати державним виконавцям. Це при тому, що за статистикою приватний виконавець працює в 5 разів ефективніше за державного! Крім того, регулятор хоче мати більше можливостей, для контролю над приватними виконавцями. На мій погляд, такі зміни повертають реформу на кілька кроків назад.

Запропонована новація щодо необхідності передачі державному виконавцю всіх виконавчих проваджень щодо одного боржника, які перебувають у різних виконавців, може призвести до того, що займатися цією діяльністю стане економічно невигідно, професія почне поступово помирати.

Стосовно розширення повноважень регулятора щодо контролю, то це може використовуватися для незаконного тиску на приватних виконавців. Звичайно, при добросовісному регулюванні нашої діяльності Мін’юстом аніякі з повноважень щодо контролю не можуть нашкодити ані приватним виконавцям, ані системі примусового виконання. Однак, теперішнє керівництво колись зміниться, і ніхто не дасть гарантій, що наступний склад Міністерства не захоче перетворити приватних виконавців у бізнес-проект та не буде використовувати для цього всі важелі впливу.

Особисто я був незаконно позбавлений ліцензії приватного виконавця Міністерством юстиції попереднього складу. Я переконаний, що наявних наразі повноважень у Міністерства, якщо не забагато, то точно достатньо, щоб належним чином регулювати діяльність приватних виконавців і не допускати порушень.

Чудово, що регулятор почав публічне обговорення свій законопроєкт, за це ми йому вдячні. Міжнародні експерти, Асоціація правників України, ну і, звичайно, приватні виконавці доклали значних зусиль, щоб переконати керівництво Міністерства в помилковості обраного вектора розвитку інституту приватних виконавців.

Однак, яким буде остаточне рішення регулятора поки невідомо.

— Чому саме влогінг, а не більш звичний формат – написання статей?

— Кажуть, що відео поступово витісняє тексти. От я і намагаюся відповідати сучасним трендам. Багато адвокатів вже стали успішними відеоблогерами. Власне, ласкаво прошу до перегляду всіх охочих, тут — тільки найактуальніше від приватного виконавця /посміхається/.