КИЇВ — 26 жовтня 2021 року. Важливою умовою будь-якого договору є відповідальність сторін. Непоодинокі випадки, коли покупцеві доводиться повертати отриману продавцем передоплату, так і не дочекавшись товару за договором. При цьому на практиці виникають питання щодо визначення періоду для розрахунку штрафних санкцій у таких випадках.

З якого ж моменту припиняється обов’язок продавця сплачувати неустойку за непоставку товару, розповів Дмитро Яценко, Голова Відділення АПУ в Запорізькій області, партнер АО «Гладкий, Яценко та Партнери».

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦКУ порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник є таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦКУ).

За загальними правилами, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов, зміна й розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором (ч. 1 ст. 188 ГКУ, ст. 525 ЦКУ).

У разі порушення зобов’язання однією стороною, друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 615, пп. 1 ч. 1 ст. 611 ЦКУ).

Унаслідок односторонньої відмови від зобов’язання частково чи в повному обсязі, відповідно, змінюються умови зобов’язання або воно припиняється (ч. 3 ст. 615 ЦКУ), а сам договір вважають зміненим чи розірваним (ч. 3 ст. 651 ЦКУ).

Так, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу в разі відмови продавця передати проданий товар (ч. 1 ст. 665 ЦКУ).

При цьому відповідно до ст. 693 ЦКУ якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Тобто, ґрунтуючись на системному аналізі наведених норм, встановлене ст. 693 ЦКУ право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов’язання.

Яким документом покупець повинен оформити таку вимогу? Це мають бути зміни до договору, це буде односторонній правочин, позовна заява до суду про стягнення до попередньої оплати чи достатньо листа або претензії з проханням повернути кошти? І що саме вимагати? Поставки товару чи повернення передоплати?

Наприклад, ВГСУ у постанові 18.01.2010 р. №42/425 вважає, що встановлене ст. 693 ЦКУ право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов’язання, внаслідок якої припиняється зобов’язання продавця перед покупцем щодо поставки товару. Відповідно застосуванню підлягають приписи ч. 2 ст. 530 ЦКУ, якщо сторони не обумовили строк повернення покупцю внесених в якості передоплати грошових коштів.

Водночас у постанові від 26.01.2010 р. №1/300 ВГСУ дійшов висновку, що сторона не має права вимагати від контрагента сплати боргу, оскільки за договором є зобов’язання з постачання товару.

В іншій постанові, від 18.03.2010 р. №15/122, ВГСУ вважає, що попередня оплата повертається лише у разі, коли товар не передано.

Нарешті, у постанові від 28.11.2011 р. (перегляд постанови ВГСУ від 09.06.2011 р. у справі №43/308-10) ВСУ висловив таку правову позицію.

Зі змісту норми ч. 2 ст. 693 ЦКУ вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов’язання зі своєчасного передання товару покупцеві. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або суми попередньої оплати.

Можливість обрання одного з цих варіантів правової поведінки є правом тільки покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред’явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і пред’явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі — формі позову.

Щодо цього у наведеній вище постанові від 28.11.2011 р. ВГСУ також висловився, що обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінний від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням ч. 2 ст. 124 Конституції України.

Так, у постанові ВГСУ від 02.12.2008 р. № 20/261/08 Суд вказав, що з направленої позивачем на адресу відповідача претензії вбачається, що позивач скористався своїм правом на відмову від передачі товару і вимагав повернення суми попередньої оплати за товар, який не був поставлений. Такі вимоги позивача повністю відповідають положенням ст. 693 ЦК України.

У постанові Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2019 р. по справі №910/16938/18 при вирішенні спору щодо повернення суми передоплати у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу з передання продукції судом враховано, що позивач листом вимагав від відповідача повернення сплаченої попередньої оплатив сумі, реалізувавши таким чином своє право у порядку, встановленому ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, шляхом пред’явлення відповідачу вимоги щодо повернення суми попередньої оплати.

ВСУ у постанові від 08.02.2019 р. нагадав, що ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України наділяє особу правом самостійно визначити спосіб захисту свого порушеного права певним шляхом, що було реалізовано позивачем у межах цієї справи шляхом подання відповідного позову (справа №909/524/18).

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦКУ неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов’язання.

Отже, з реалізацією покупцем права вимоги до продавця з повернення суми попередньої оплати у будь-якій формі, доведеної до продавця, відбувається одностороння відмова від зобов’язання, що зумовлює припинення обов’язку в продавця сплачувати неустойку покупцю за непоставку товару.

Проте суди продовжують визначати період нарахування неустойки без врахування моменту такої односторонньої відмови.

Так, у справі № 908/3379/20 при винесенні рішення судом зроблений висновок, що обов’язок відповідача з поставки товару припиняється з дня ухвалення рішення про стягнення попередньої оплати.

Водночас суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та правильно вказав, що такий обов’язок припиняється з дня звернення покупця до суду з позовом про повернення передоплати, оскільки шляхом направлення позивачем відповідачеві позовної заяви про стягнення залишку попередньої оплати у сумі позивач на підставі ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України реалізував своє право на односторонню зміну зобов’язання відповідача з поставки оплаченого товару на повернення суми попередньої оплати.

У справі 761/28179/15-ц ВС вказав, що суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши, що позивач не звертався до відповідача із вимогою про повернення попередньої оплати, помилково вважали, що обов’язок продавця з повернення попередньої оплати виникає після закінчення строку на поставку, оскільки такий обов’язок продавця виникає після пред’явлення позову про повернення коштів. Адже з моменту подання позову позивач відмовився від договору поставки, у зв’язку з чим правові підстави для нарахування пені за прострочення поставки після дати подання позову відсутні.

Запити на акредитацію для ЗМІ, експертні коментарі та інтерв’ю членів Асоціації надсилайте на адресу: smm@uba.ua, контактна особа — Дар’я Сидорчук.

Вступити до АПУ. Telegram-канал. YouTube-канал.

Якщо ви бажаєте підтримати діяльність АПУ, будемо вдячні, якщо ви зробите це за посиланням.