Окремі аспекти проблеми невизначеності моменту припинення участі особи в ТОВ

ХАРКІВ — 25 березня 2021 року. Одержання прибутку є кінцевою метою економічної діяльності будь-якої господарської організації. Зниження доходів змушують одних учасників корпоративних відносин  змінювати стратегію розвитку підприємництва, а інших — вийти  з товариства. Деякі взагалі припиняють діяльність. Найцікавішу судову практику з цього питання розглянула Крістіна Христенко, юристка, оцінювачка за напрямом «Оцінка об’єктів у матеріальній формі». 

— Перш за все зауважу, що підставами припинення корпоративних прав можуть бути:

1. відчуження корпоративних прав (продаж, міна, дарування, застава тощо);

2. добровільний вихід із господарської організації;

3. виключення з товариства учасника товариства у випадках та в порядку, встановлених законом;

4. визнання власника корпоративних прав таким, що вибув зі складу товариства;

5. припинення господарської організації, щодо якої особа мала корпоративні права;

6. інші законні підстави.

Більшість угод стосовно продажу бізнесу здійснюється шляхом відчуження частки у статутному капіталі товариства третій особі.

Продаж частки в статутному капіталі спрямований на припинення права власності відчужувача  та  виникнення права на цю частку набувача. Але через набуття права власності на частку третя особа не набуває статусу учасника товариства.

У постанові від 13.11.2018 року в справі 910/605/18 ВС зазначив, що право безпосередньої участі у ТОВ чи ТДВ третя особа набуває тільки з моменту вступу до товариства, що має бути підтверджено відповідним рішенням загальних зборів учасників товариства.

17.06.2018 року набрав чинності  Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018, яким внесено зміни до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань». В тому числі усунена необхідність подання рішення загальних зборів учасників про прийняття особи до складу учасників ТОВ або надання згоди на вступ особи до нього.

Непоодинокими є випадки, коли учасник подає заяву про вихід із товариства чи відчужує свої корпоративні права третій особі, але інші учасники відмовляють­ся прийняти цей факт і правова ситуація довго залишається невизначеною. Через це та зміни в законодавстві відомості в статуті товариства щодо учасників можуть відрізнятися від відомостей у Єдиному держреєстрі.

Відсутність обов’язку зображати зміни в персо­нальному складі учасників товариства та розмір належних їм часток в установчих докумен­тах, необхідність  реєстрації відповідних змін в ЄДР та настання різних правових наслідків при відчуженні частки та виходу зі складу господарської організації: саме в таких умовах  постає  питання  невизначеності моменту, коли одна особа втратила, а інша — набула статус учасника товариства. Вирішення цієї проблеми є надважливим при поновленні порушених корпоративних прав таких учасників. Та попри це чинне законодавство не дає чіткої відповіді на поставлене питання.

14 січня 2021 року Колегія суддів КГС, вивчивши касаційну скаргу в справі 906/1336/19, зазначила, що вона містить виключну правову проблему: чи можна вважати при чинних нормах законодавства моментом зміни складу учасників момент прийняття відповідного рішення загальними зборами учасників товариства? З урахуванням того, що для реєстрації зміни складу учасників в ЄДР достатньо акта приймання-передачі частки, який, як правило, укладається сторонами до прийняття чи за відсутності рішення зборів учасників товариства.

Предметом позову в цій справі є вимоги про визнання недійсним з моменту прийняття  рішення загальних зборів учасників ТОВ, що оформлені протоколом щодо відчуження (продажу) інтелектуальних прав товариства.

Відповідно до ч. 5 ст. 24 Закону про ТОВ учасник вважається таким, що вийшов з ТОВ, з дня державної реєстрації його виходу.

Вихід із товариства не можна ототожнювати з відчуженням учасником частки в товаристві, бо законом передбачені різні правові наслідки продажу учасником своєї частки іншим особам (при якому обов`язок оплати такої частки покладається за відповідними договорами на покупця відповідно до узгодженої ціни продажу) та виходу з товариства (при якому товариство зобов`язане виплатити такому учаснику вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства).

Тому ВС вважає, що застосування цієї норми по аналогії закону до ситуації, коли особа вибуває зі складу учасників товариства через відчуження частки є неможливим. Саме правочин з відчуження частки є підставою для набуття однією особою прав на частку, та підставою для припиняння такого права в іншої особи. 

Отже, в разі, якщо дати укладення договору купівлі-продажу частки, підписання акта приймання-передачі частки та державної реєстрації змін не збігаються, відкритим залишається питання, хто є учасником товариства в цей проміжок часу: учасник, який уже не має права власності на частку, бо відчужив її, але згідно з відомостями в статуті чи/або в ЄДР вважається за учасника, чи суб'єкт, який набув право власності на частку, проте ще не набув права участі в товаристві.

Для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики з цього питання  ВС дійшов висновку про необхідність передачі цієї справи на розгляд ВП ВС.



Committee news

Do you have an interesting idea for an event?

The UBA web-site uses cookies and other technologies so that we can remember your preferences and find out exactly how you use our web-site. Processing of the given data takes place in accordance with the Regulation on the Processing and Protection of Personal Data of the All-Ukrainian Non-Governmental Organization "Ukrainian Bar Association". For more information about the Regulation please follow the link.
By clicking "YES", you consent to the use of cookies and other technologies when visiting our web-site.
YES