КИЇВ — 27 липня 2020 року. Ми вже розповідали про вирішальну роль Комітету АПУ з інтелектуальної власності в реформуванні галузі та дізнавалися про деталі засідання Комітету ВРУ з питань економічної політики. Тоді за участі членів Комітету АПУ депутати обговорювали деталі законопроєкту № 2255 про створення Національного органу інтелектуальної власності (далі — НОІВ). Вже 16 червня парламент прийняв його у другому читанні 245 голосами «за», а місяць потому, 13 липня, Президент України підписав Закон. «Фактично, НОІВ буде створений завдяки нашій роботі», — зауважила Катерина Сопова, заступниця Голови Комітету АПУ з інтелектуальної власності, судова експертка у сфері ІВ, патентна повірена України. Ще більше про головні підсумки історії успіху з перших вуст ви дізнаєтеся вже згодом, а наразі — детальніше про новації.

Зміни, які зазнає сфера інтелектуальної власності з підписанням законопроєкту № 2255 та прийняттям законопроєктів № 2258 та № 2259, допомогла проаналізувати одна з активних учасників реформування галузі — Юлія Прохода, директорка ДП «ІНТЕЛС-Україна», адвокатка, патентна повірена.

— Останнім часом законодавство України щодо правової системи інтелектуальної власності зазнало низки змін, втілених у законопроєктах № 2255, 2258, 2259, перший з яких уже став законом.

Основною метою законопроєкту № 2255 (нині — Закону 703-IX) було проголошено «запровадження дворівневої системи державного управління сферою інтелектуальної власності». Давайте розберемося, що ж стоїть за цими гучними словами.

Передісторія

Мало хто пам’ятає, з чого розпочиналася система правової охорони ІВ в Україні. Та нормативним початком слід вважати саме постанову Президії ВРУ «Про деякі організаційні заходи щодо забезпечення охорони промислової власності» від 02.12.1991, на виконання якої постановою КМУ від 27 січня 1992 р. N 29 було створено Державне патентне відомство. Постановою було визначено «покласти на Держпатент України забезпечення правової охорони об’єктів промислової власності, видачі патентів та інших охоронних документів на винаходи, промислові зразки, а також функціонування єдиної патентної системи на території України». Фактично ж функції з прийому заявок на об’єкти ОІВ та їх експертизи тоді виконував Науково-дослідний центр патентної експертизи (далі — НДЦПЕ).

Така система зберігалася протягом років. Старожили із системи патентних повірених добре пам’ятають часи Державного департаменту інтелектуальної власності МОН — Укрпатенту, Державної служби інтелектуальної власності України — Укрпатенту, наостанок — Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України та Укрпатенту. Тобто система державного управління сферою інтелектуальної власності завжди була дворівневою, умовно кажучи: центральний орган виконавчої влади, що видає охоронні документи, та державне підприємство, що приймає заявки, проводить експертизу.

Колишній законопроєкт № 2255 пропонує дворівневу систему замість… дворівневої. І це все, що треба знати про відповідність задекларованих цілей і втілених заходів.

Втілення змін у системі згідно законопроєкту 2255 — міф чи реальність?

Реальність. Тепер до новоствореного НОІВ перейдуть повноваження щодо прийняття рішення за об’єктами ІВ і видачі охоронних документів. Безумовно, це має спростити бюрократичні процедури. Наразі фактично Укрпатент складав висновок експертизи за заявкою, який мав бути затверджений Мінекономікою для набуття статусу рішення. Ця проста процедура затвердження — проставлення підпису (в сучасних умовах — електронного цифрового підпису), в ході якого ніхто не переглядав документи, не міг прийняти іншого рішення, ніж фактично вже прописано у висновку, займала від 1 до 3 місяців. На момент створення нинішнього глобального Мінекономіки просте проставлення підпису на охоронному документі займало мінімум 3 місяці. В результаті — Україна може «похизуватися» тривалими строками розгляду заявки на ТМ (22 — 25 місяців), на винахід — до 5 років.  

Безумовно, не можна не подякувати профільному заступнику Міністра Дмитру Романовичу за всі численні зрушення в цій галузі. Та факт залишається фактом: «підпис заради підпису» в теренах Міністерства коштував дорогоцінного часу заявникам.

Однак, як ми вже чудово бачимо на прикладі законотворчої діяльності, поспіх не завжди гарантує успіх. Саме тому, крім скорочення термінів, конче необхідно, щоб законодавчі зміни були спрямовані на підвищення якості експертизи та всіх інших процедур.

Законом 703-IX передбачено, що НОІВ (не будучи центральним органом виконавчої влади), виконуватиме всі дії щодо об’єкта інтелектуальної власності: від прийняття заявки до видачі охоронного — правовстановлюючого — документа і, в разі необхідності, оскарження рішення про видачу охоронного документа чи про відмову в його видачі. При цьому саме по собі скасування рішення тим органом, який його і прийняв, є досить суперечливим, з огляду на принцип правової стабільності, як підкреслювалося, зокрема, у рішенні Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов’язані з реалізацією певних суб’єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб’єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення).

Що ж обрати: швидкість чи якість?

Для правників відповідь на це питання полягала, принаймні, у створенні ефективної системи запобіжників, що мають зробити діяльність НОІВ прозорою, передбачуваною та контрольованою в частині дотримання законодавства з боку громадськості.

Для цього АПУ наполегливо надсилала свої заперечення щодо законопроєкту №2255, що врешті-решт призвело до внесення альтернативного законопроєкту — 2255-1. Певні його положення все ж знайшли своє втілення в остаточному варіанті Закону, що вже опублікований і має набрати чинності з 14 жовтня поточного року. Сподіваємося, що Наглядова рада НОІВ зможе забезпечити прозорість діяльності, хоча склад її далекий від запропонованого АПУ. Та сам факт створення Наглядової ради, як і прибирання таких, очевидно, непритаманних для цього законопроєкту, необґрунтованих норм, як регулювання принципу вичерпання прав, безумовно, можна записати собі до здобутків.

Що ще привносить Закон 703-ІХ?

З остаточного варіанта законопроєкту остаточно зникли згадування про те, що новоутворений НОІВ має стати правонаступником Укрпатенту. Відтак, і одержати найцінніші ресурси закладу експертизи — кадровий склад, інформаційно-технічну базу. Вже можна припустити, що НОІВ буде створюватися, як новий заклад «на базі Укрпатенту». Та постає питання наступне — ліквідація Укрпатенту займе певний час, і всі, дотичні до бізнесу в Україні, знають, що виміряється він далеко не днями, скоріше, роками. Неодмінною умовою ліквідації є податкова перевірка, на яку в умовах карантину оголошений мораторій. Відтак, ми впевнено йдемо до ситуації, коли буде існувати дві державні організації зі схожими статутними завданнями — і НОІВ, і Укрпатент. Недоліки, можливість правових колізій і банальних маніпуляцій є очевидними. Статус міжнародного пошукового органу, яким так пишався Укрпатент, залишається під питанням — до новоствореного НОІВ він перейти не може, якщо НОІВ не буде правонаступником Укрпатенту.

При роботі над законопроєктом № 2255 ми неодноразово наголошувати на недоліках його структури, особливо враховуючи, що паралельно в парламенті знаходилися ще й законопроєкти №№ 2258 і №2259 про внесення змін до тих самих законів щодо правової охорони об’єктів ІВ. Що в результаті? Новими нормами ст. 1 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» (у редакції Закону № 703-ІХ) передбачено «Національний орган інтелектуальної власності», а в тексті цього Закону слова «установа» та «заклад експертизи» в усіх відмінках замінюються словом «НОІВ». Однак положеннями законопроєкту № 2258, який 21.07.2020 року прийнято Верховною Радою в другому читанні та загалом, не враховано цих змін і використовуються чинні на тепер терміни «установа» та «заклад експертизи», чим створюється правова колізія, що може призвести до відсутності єдиного правового регулювання одних і тих самих відносин.

Водночас, частину інших текстуальних змін, що вносяться законопроєктами 2258, 2259 до законів України, також передбачено Законом № 703-ІХ. При цьому окремі нововведення законопроєкту фактично нівелюватимуться положеннями Закону № 703-ІХ, що свідчить про втрату їх актуальності та створення правової колізії.

Так, законопроєктом пропонується доповнити ст. 1 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» абзацами 17 — 25, де абзаци 17 та18 передбачають визначення термінів «бюлетень» і «виріб». А Законом № 703-ІХ ст. 1 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» доповнюється абзацами 17 та 18, які передбачають визначення термінів «Атестаційна комісія» і «Апеляційна комісія».

Тобто цими актами пропонується різне змістовне наповнення абзаців 17 та18 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки». Водночас, окрім різного змістовного наповнення, фактично, двічі пропонується доповнити Закон України «Про охорону прав на промислові зразки» абзацами 17 та 18. Це нівелює сам факт доповнення цими абзацами актом, який вступить в силу пізніше.

Відтак, наведені положення законопроєкту не враховують вимог щодо правової визначеності як елемента верховенства права (ст. 8 Конституції України) та правової позиції Конституційного Суду України, за змістом якої конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному (абзац 5 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп).

Закон № 703-ІХ набуває чинності через три місяці з дня його опублікування, тому з метою хоча б часткового уникнення зазначеної правової невизначеності законопроєкти № 2258, №2259 повинні набрати чинності до моменту набуття чинності Законом № 703-ІХ. 

Наші зауваження такого змісту були майже дослівно висловлені Головним юридичним управлінням ВРУ у своєму висновку до законопроєкту № 2258 перед другим читанням. Ні, ми не змовлялися, просто це очевидно при нормальній законопроєктній роботі, відповідно до норм регламенту. Ці зауваження можна та потрібно було виправити між першим та другим читаннями — як законопроєкту № 2255, так і законопроекту № 2258, адже відповідні правки були нами напрацьовані та внесені небайдужими народними депутатами. Та навіть до обговорення законопроєктів у профільних комітетах для експертного середовища дорога нині закрита. Це практично виключає можливість фахової дискусії та зводить голосування за окремими правками до принципу «чий голос гучніший».

Чим же серце заспокоїться?

В будь-якому випадку, прийняття законопроєкту № 2255 слід вітати, принаймні, як перший крок до перебудови наявної системи. Навіть якщо прийнятий закон не повною мірою врегульовує правила цієї перебудови, пильна увага громадськості повинна уможливити прозору та якісну реформу системи державного управління. 

Негайно, після прийняття всіх трьох законопроєктів, необхідно почати роботу над новим документом, що дозволив би усунути всі протиріччя та внутрішні неузгодженості, які виникли в результаті змін. 

Тільки публічна, фахова та активна дискусія дозволить остаточно доопрацювати систему правової охорони ІВ до високого рівня, на який, безумовно, заслуговує Україна.