КИЇВ — 27 квітня 2020 року. Про поточний стан реформи сегменту вугільної промисловості та необхідні зміни для реанімації сектору розповіла Голова Комітету з питань енергетики, нафти та газу, Марина Гріцишина.

— Ще кілька років тому назад вугільна генерація складала близько 25% відсотків від всієї генерації електричної енергії в Україні та конкурувала лише з атомною генерацію. Але з часом все змінюється. Якщо подивитись на поточний добовий графік виробництва електричної енергії на сайті НЕК «Укренерго», то ми можемо побачити суттєве зниження виробництва електроенергії тепловими електростанціями (ТЕС) та значне збільшення виробництва виробниками із відновлюваних джерел енергії. Якщо подивитись на стан блоків ТЕС на сайті НЕК «Укренерго», то можна побачити, що більшість блоків ТЕС знаходяться в резерві. Все це свідчить про фактичне суттєве зниження вугільної генерації в Україні.

Що призвело до зниження виробництва вугільної генерації? Насправді причин для цього багато. Перш за все, у зв’язку із карантином суттєво впало споживання електричної енергії. Так, за даними Мінекоенерго споживання електричної енергії в 2020 році може впасти до 7%, а на період карантину міністерство прогнозує зниження споживання навіть до 10%. Крім карантину, на вугільну генерацію значний вплив мав імпорт електричної енергії із Російської Федерації в попередні періоди та збільшення генерації із відновлюваних джерел енергії. Ці фактори призвели до тимчасового зупинення роботи шахт компанії ДТЕК на початку квітня 2020 року. Все це у свою чергу свідчить, про те що вугільна галузь потребує реформування.

Питання реформування вугільної галузі підіймалося неодноразово та ще задовго до презентації Мінекоенерго концепції «зеленого» енергетичного переходу України до 2050 року у лютому 2020 року. Концепція лише ще раз нагадала, що майбутнє за «зеленими» технологіями та за цією концепцією, Україна може повністю відмовитися від вугільної генерації до 2050 року.

Концепція «зеленого» енергетичного переходу України до 2050 року викликала багато обговорень та Комітет АПУ з питань енергетики, нафти та газу також надав свої коментарі в частині вугільної генерації. Зокрема, відмова від вугільної генерації повинна будуватись на програмі трансформації вугільних регіонів. В Україні 65 міст повністю залежні від вугільної промисловості. Зовсім не зрозуміла ситуація з Донецькою та Луганською областями, особливо у разі інтеграції Донбасу. Оскільки, невідомо в якому стані знаходяться вугільні підприємства на непідконтрольних територіях. При цьому реформування вугільної галузі повинно будуватись на створенні нових робочих місця для шахтарів в цих містах та впровадження проєктів для соціально-економічного розвитку цих міст.

Прикладом реформування вугільної галузі може бути Платформа для вугільних регіонів в країнах ЄС, створена Європейською Комісією в 2017 році. Ця Платформа створена з метою допомоги у розробці та провадженні спеціальних програм для соціального та економічного розвитку вугільних регіонів. Попри те, що Україна включена в роботу цієї платформи в якості наглядача, в Україні до сих під відсутні аналогічні програми.

Про те, що вугільна галузь потребує реформування нам відомо вже досить давно. У листопаді 2017 року Кабінет Міністрів України затвердив Національний план скорочення викидів від великих спалювальних установок. Відповідно до цього плану передбачене поступове обмеження в роботі вугільної генерації до повного закриття всіх ТЕС у 2033 році. На додаток, частина ТЕС та ТЕЦ загальної потужності 7 ГВт підлягає закриттю до 2023 року, тобто в найближчий три роки. Якщо подивитись на цей Національний план, то зауваження щодо розвитку ВДЕ є не зовсім обґрунтовані. Оскільки, закриття 7 ГВт вугільної генерації повинно компенсуватись іншою генерацією. При цьому Україна не може розраховувати на виробництво 100% електроенергії лише атомною генерацією, враховуючи що більша частина енергоблоків АЕС була збудована ще до проголошення незалежності України та також застаріла.

Таким чином, вугільна галузь України потребує реформування з урахуванням планів щодо закриття до 2033 року ТЕС та ТЕЦ. При цьому важливо при реформуванні забезпечити соціальний та економічний розвиток вугільних регіонів, передбачити подальші дії щодо вугільної галузі при реінтеграції Донбасу та розробити програму для створення нових робочих міст для шахтарів.