КИЇВ — 10 серпня 2017 року. Комітет АПУ з кримінального та кримінально-процесуального права провів засідання, на якому обговорювались основні тенденції притягнення до кримінальної відповідальності за дії в мережі Інтернет.

Спікером на засіданні виступав юрист OLX Андрій Бічук, модерував дискусію, а також ділився своїм досвідом Денис Нєнов, координатор кримінальної практики АО «Адвокатська група «Солодко і партнери».

Дискусію почали з найбільш актуального для багатьох гостей питання — проблем притягнення до кримінальної відповідальності онлайн-поширювачів контрафактної продукції.

Андрій Бічук у своїй доповіді зазначив, що на сьогоднішній день подібні справи розглядаються надто повільно і неефективно, і цьому є пояснення. По-перше, надто складно ідентифікувати користувача мережі, оскільки нема механізму контролю достовірності інформації при реєстрації. Крім того, правоохоронні органи, на думку доповідача, мають доволі обмежений інструментарій для розслідування подібних справ.

Друга проблема полягає в тому, що шахрайські дії у мережі Інтернет правоохоронні органи не розслідують власне як злочини, оскільки кваліфікують їх як неналежне виконання умов цивільно-правового договору.

І все ж основною, базовою причиною наявності контрафактної продукції у мережі Інтернет і неефективної боротьби з цим явищем Андрій Бічук називає незацікавленість власників Інтернет-ресурсів іти на конфлікт з правовласниками (поширювачами контрафактної продукції), оскільки це суперечить їх бізнес-інтересам.

Зважаючи на неефективність кримінально-правового шляху та опір Інтернет-платформ, експерт радить знаходити неконфліктні методи вирішення питань, що стосуються контрафактної продукції: вести діалог, вирішувати питання у цивільно-правовому порядку. Щоправда, тут виникають питання щодо сили аргументів постраждалої сторони у такому діалозі.

Питання аудиторії стосувалися порядку розкриття персональних даних користувачів мережі, видалення оголошень про продаж товарів чи послуг, а також про те, як співвіднести реальну людину з аккаунтом у мережі.

До речі, це питання було більш ніж актуальним при обговоренні проблем кваліфікації дії у мережі Інтернет як злочину проти основ безпеки або прояву тероризму. Основна складність притягнення до відповідальності за такі дії — визначення суб’єкта злочину. Речовими доказами по такій справі може бути вилучена техніка із доступом до аккаунта.

Експертизу тексту в таких випадках, аналізуючи досвід, зауважив спікер, доручають Київському науково-дослідному інституту судових експертиз або Інституту народознавства НАН.

Останньою темою, що розглядалася на засіданні, було питання доведення до самогубства у мережі Інтернет та соціальних мережах. Зазначалося, що у Верховній Раді на розгляді є законопроект про внесення змін до статті 120 Кримінального кодексу, що передбачає розширення складу злочину. Наразі ж притягти до відповідальності за доведення до самогубства через соціальні мережі практичної можливості немає.

Долучайтеся до діяльності Комітету з кримінального та кримінально-процесуального права і надсилайте свої пропозиції та побажання на адресу: komitet@uba.ua.