КИЇВ — 21 вересня 2016 року. Комітет АПУ з питань телекомунікацій, інформаційних технологій та Інтернету та Комітет АПУ з інтелектуальної власності провели обговорення юридичних і податкових нюансів використання програмного забезпечення за глобальними ліцензійними договорами.

Серед учасників дискусії були: Андрій Волков, суддя Київського окружного адміністративного суду, Сергій Каракашьян, суддя Окружного адміністративного суду міста Києва, Тарас Кислий, заступник голови Комітету АПУ з інтелектуальної власності, радник, керівник практики інтелектуальної власності/технологій, медіа та телекомунікацій ЮБ EPAP Ukraine, Ірина Калита, директор податкового відділу Ernst & Young в Україні, Вікторія Остапчук, заступник голови Комітету АПУ з інтелектуальної власності, керуючий партнер ПЮА «Синергія», адвокат, патентний повірений, Ольга Прокопович, директор з правових питань «Київстар», екс-юридичний радник Microsift Ukraine, та Микита Полатайко, голова Комітету АПУ з питань телекомунікацій, інформаційних технологій та Інтернету, юрист, координатор ІТ-практики ЮФ Sayenko Kharenko.

Практика підписання іноземними компаніями глобальних ліцензійних договорів, за якими право використання певного програмного забезпечення отримує не тільки ліцензіат, а й усі його дочірні та афілійовані компанії, зараз досить поширена. Так, пан Микита зазначив, що як правило, ці об’ємні договори відсилають від додатка до додатка і дуже рідко фіксують безпосередньо українську компанію з кодом або хоча б назвою. У таких договорах досить непросто розібратися.

За національним законодавством, використання твору здійснюється на підставі авторського договору, який повинен відповідати певним вимогам, зазначеним у статті 33 Закону України «Про авторське право і суміжні права». Чи є порушенням авторського права відсутність договору? Пан Микита не бачить проблем, якщо правовласник вважає, що все в порядку, але інша справа, коли з’являються контролюючі органи (правоохоронні або податкові). Наприклад, поліція може прийти на підприємство з претензіями про порушення законодавства про авторське право або про адміністративні правопорушення. У такому випадку, якщо правовласник надасть докази про відсутність порушень, складу злочину не буде.

Пані Ольга підтвердила, що такі випадки були: коли Microsoft представляв підтверджуючі документи укладення договору з компанією, але правоохоронців це не зупинило, вони продовжували «добувати» компанію. За її словами, раніше право ініціювати кримінальне розслідування за порушення прав інтелектуальної власності було виключно на підставі заяви правовласника. Проте зараз правоохоронці можуть робити це за власною ініціативою.

Про податкові аспекти використання програмного забезпечення за глобальною ліцензією розповіла пані Вікторія. Вона зазначила, що є кілька варіантів регулювання відносин між українською компанією та материнською іноземною компанією. Перший варіант — коли іноземна материнська компанія уклала глобальний ліцензійний договір із правовласником, українська афілійована особа користується програмним забезпеченням, отриманим за глобальною ліцензією, спеціального договору та оплати немає. Другий — взаємини між материнською іноземною компанією та українською стороною регулюються субліцензійним договором. За словами пані Вікторії, на практиці друга модель часто використовується і навіть фігурує в судових рішеннях у спорах з податковими органами. «В цьому випадку важливо зрозуміти, який податковий статус матиме платіж — чи буде він роялті, чи ні», — пояснила пані Вікторія. Серед податкових ризиків спікер виділила невизнання материнської іноземної компанії бенефіціарним одержувачем (власником) роялті.

За матеріалами «Юридичної практики»

Презентації заходу:

Використання ПЗ за глобальними ліцензіями. Аспект авторського права - Микита Полатайко

Податкові аспекти використання ПЗ за глобальними ліцензіями – Вікторія Остапчук