КИЇВ — 10 березня 2021 року. У будь-якої особи, яка має намір врегулювати свій спір шляхом медіації можуть виникнути логічні запитання: хто є медіатором? Чи буде він нейтральним і незалежним при проведенні медіації? Та чи зобов’язаний дотримуватися конфіденційності? Відповіді на ці та інші питання надала Соломія Йосипенко, юристка практики вирішення спорів Адвокатського об'єднання MORIS під час онлайн-засідання Комітету АПУ з медіації.

— Принцип змагальності, який лежить в основі судового процесу передбачає залучення сторонами, з метою захисту своїх прав, кваліфікованого адвоката, який буде вести справу виключно з точки зору інтересів свого клієнта.

Через перевантажену та строго процедурно регламентовану судовою системою, більшість суддів не мають часу на особисте спілкування зі сторонами спору, а тому рішення винесене суддею зазвичай ґрунтується на доказах та поясненнях наданих адвокатами сторін. Відповідно досить часто в кінцевому підсумку сторони відчувають, що їх історія не була почута суддею.

Натомість здійснюючи медіацію, медіатор надає такий шанс сторонам спору, адже лише сторона безпосередньо може якнайкраще розповісти про свої потреби та вимоги. Медіатор на відмінну від судді, є нейтральним посередником, який не приймає рішення, а діє в інтересах обох сторін.

Враховуючи, що головна функція медіатора полягає у спрямуванні сторін спору до їх власного врегулювання та допомозі сторонам зрозуміти та зосередитись на важливих питаннях, необхідних для досягнення рішення, медіатор повинен відповідати ряду професійних вимог. Підтвердження цьому —  Європейський Кодекс поведінки для медіаторів від «02» червня 2004 року, який не визначає поняття «медіатор», однак закріплює основні вимоги, яким має відповідати особа, яка виявила бажання бути медіатором.

Стаття 3 Директиви № 2008/52/ЄС Європейського парламенту і Ради про деякі аспекти посередництва (медіації) в цивільних та комерційних справах від «21» травня 2008 року, визначає, що медіатор — це будь-яка третя особа, до якої звертаються сторони з метою провести медіацію ефективним, неупередженим та компетентним способом, незалежно від свого найменування або професії у відповідній державі-члені, а також незалежно від того, як ця третя особа призначається для проведення медіації,  а також незалежно від процедури проведення медіації.

Нейтральність та незалежність медіатора є одним із ключових принципів процедури медіації, який закріплений у всіх національних та міжнародних нормативних актах. Нейтральність медіатора — це відсутність будь-якої упередженості стосовно однієї зі сторін спору і використання медіатором свого статусу для забезпечення рівної участі сторін у переговорах. Здійснюючи посередництво медіатор повинен контролювати процес та утримуватися від підтримки однієї зі сторін спору і від спроб вплинути на результат переговорів без згоди сторін.

Складність дотримання вимог нейтральності та незалежності медіатора виявляються в тому, що останній повинен спонукати конфліктуючі сторони до взаєморозуміння при цьому утримуючись від надмірного впливу на них. Ба більше, медіатор повинен стежити за тим, щоб жодна зі сторін не зловживала процесом медіації використовуючи нечесні методи.

Важливим аспектом нейтральності та незалежності медіатора є також допустимі межі втручання медіатора в процес, в контексті його висловлювань про ймовірне рішення у справі при зверненні сторін до суду або ж роздуми щодо варіантів врегулювання спору.

На характер вимог вказує Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи № R (98) 1 щодо медіації в сімейних справах від «21» січня 1998 року, де йдеться про неупередженість медіатора щодо сторін у справі та його нейтральність щодо наслідків процесу медіації, а також про обов’язок медіатора не нав’язувати рішення чи не скеровувати сторони для досягнення конкретних рішень.

У Проєкті Закону України «Про медіацію» № 3504 від «19» травня 2020 року законодавцем також робиться акцент на нейтральності та незалежності медіатора. Стаття 1 даного Законопроєкту закріплює, що медіатор — незалежна, нейтральна, неупереджена фізична особа, яка проводить медіацію і не має повноважень щодо прийняття рішення по суті конфлікту (спору).

Гарантії нейтральності медіації зводяться до добровільної участі сторін в процесі, можливості сторін брати активну участь у виборі медіатора, та в обов'язку медіатора відмовитись від ведення процедури посередництва у випадку появи обставин, що обумовлюють його зацікавленість у врегулюванні справи на користь однієї зі сторін.

Ще однією базовою вимогою професійності медіатора є «надійність», яка полягає в обов’язку медіатора зберігати конфіденційність інформації, а також вибудувати довірчі відносини зі сторонами. Досить часто сторони, що беруть участь у медіації переживають сильні емоції та у зв’язку з цим намагаються отримати співчуття стосовно свого становища від медіатора або ж сформувати в останнього негативне уявлення про іншу сторону. За таких обставин медіатору необхідно не лише залишатися нейтральним, але і дати зрозуміти стороні, що її позиція почута.

Висновки

Враховуючи викладене, можна стверджувати, що ефективність медіації безпосередньо залежить від професіоналізму медіатора, його навиків та обраного стилю проведення медіації. В свою чергу, важливість нейтральності та незалежності медіатора полягає в тому, що недотримання даних вимог медіатором, може зруйнувати успішність медіації.