Медичний канабіс в законі: оцінка доопрацьованого законопроєкту

ХАРКІВ — 27 січня 2021 року. Поточний тиждень може відзначитися втіленням першого кроку до легалізації медичного канабісу — наразі на розгляді у ВРУ перебувають чотири законопроєкти від різних авторів. Депутати та лікарі аргументують необхідність такої новації тим, що медичний канабіс — це своєрідний препарат, якого потребують наразі тисячі пацієнтів. Та ініціатива має й значну кількість критиків, які, зокрема, переконані, що в разі її реалізації проконтролювати ринок буде складно.

Ми порівняли законопроєкти та спробували розставити крапки над «і» разом із Артемом Донцемкеруючим партнером АО «Донець та партнери».

— Наразі у ВРУ зареєстровано декілька законопроєктів щодо легалізації обігу сортів конопель для медичного та промислового використання, проведення наукових досліджень. Зокрема, це проєкт закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання обігу конопель в медичних цілях, науково-технічній діяльності та промисловості» № 4553 та «про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання обігу конопель для використання у медичній практиці» № 4553-2. Наразі документи не пройшли обговорення у відповідному комітеті ВРУ та не призначенні для розгляду та затвердження на порядку денному.

Варто зазначити, що досвід подання низки законопроєктів щодо легалізації окремих сортів конопель не є новим для нашої країни. Такі ініціативи подавалися на розгляд ВРУ й раніше. Найбільш комплексним із них був проєкт Закону № 10313, однак його було відкликано.

З огляду на міжнародну практику застосування деяких сортів конопель в медицині та промисловості, слід відзначити, що легалізація їх виробництва та обігу, за умови здійснення відповідного контролю за вказаною діяльністю є позитивним кроком для України. Також, не можна не вказати, що прийняття подібних законопроєктів аж ніяк не буде протирічити міжнародним зобов’язанням, взятим на себе Україною. 

Згідно з Єдиною конвенцією про наркотичні засоби, прийнятою ООН від 30.03.1961 року, сторони, які її ратифікували, зобов'язані обмежувати обіг будь-яких наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів лише медичними й науковими цілями. Зокрема, і шляхом запровадження ліцензування такої діяльності з метою контролю за обігом. При цьому, сторони не повинні забороняти їх використання в зазначених цілях і в промисловості. Аналогічні положення містяться й в інших ратифікованих Україною конвенціях у цій сфері.

Слід також наголосити на тому, що позитивною рисою вказаних законопроєктів є диференціація сортів конопель, які надалі пропонується дозволити до застосування в окремих галузях суспільного життя за вмістом канабіноїдів, а саме тетрагідроканабінолу (далі за текстом – «ТГК») та канабідіолу (далі за текстом – «КБД»). При цьому, у встановленні допустимої кількості таких речовин у висушених сумішах рослин, пропонується спиратися на загальновідомі наукові дослідження. Зокрема Експертний комітет Всесвітньої організації охорони здоров'я (далі — ВООЗ) з питань наркотичної залежності у червні 2018 року та в січні 2019 року опублікував звіти, в яких на підставі проаналізованих даних доклінічних і клінічних наукових досліджень дійшов до однозначного висновку, що КБД не є психоактивною речовиною, належить до природніх канабіноїдів, не призводить до стану наркотичного сп'яніння, не викликає залежності, не має серйозних побічних ефектів та має значний терапевтичний потенціал. 

Відповідно до висновків цих досліджень, певний негативний вплив у разі регулярного вживання в дуже великих дозах можуть мати лише сорти конопель, які містять від 1% ТГК у двох третинах сухої маси суцвіть. При цьому, встановлено, що високі дози споживання КБД людиною не викликають ТГК-подібних ефектів і не спричиняють жодних змін у психомоторних функціях організму — це підтвердила й низка інших досліджень. Наразі не виявлено доказів звикання людини до жодного з фітоканабіноїдів окрім ТГК з огляду на особливості канабіноїдної системи, яка відрізняється від інших систем за низкою параметрів, тому звикання до фітоканабіноїдів практично не фіксується.   

Під час, детальнішого аналізу самих законопроєктів і супровідних до них документів, вбачається, що їх автори вказують на необхідність прийняття документів, спираючись на застосування канабісу в медицині. З тезою складно не погодитися, бо використання в медичних цілях (чи, залежно від особливостей регулювання, використання препаратів, виготовлених на основі конопель) дозволено в 56 країнах світу, серед яких: Німеччина, Іспанія, Нідерланди, Італія, Чехія, Франція, Португалія, Польща, Греція, Австрія, Данія, Бельгія, Норвегія, а також Ізраїль, Великобританія, США та Канада. Доцільність терапевтичного застосування конопель підтверджене вченими для таких станів: неврологічні захворювання, захворювання травного тракту та побічних ефектів, пов'язаних з лікуванням ВІЛ/СНІД, наркотична залежність та проблеми психічного характеру, хронічний біль невропатичного походження, паліативна допомога. Таким чином, запровадження обігу окремих сортів конопель для медичного використання є не тільки позитивним кроком у полегшенні симптоматики вказаних груп захворювань, а й забезпечення права окремої особи на ефективне лікування, що є складовою права особи на життя взагалі.

З точки зору застосування законодавчої техніки та врегульованості суспільних відносин, пов’язаних із вказаним питанням найбільш вдалим, на мою думку є законопроєкт № 4553. Він не тільки найбільш досконало регулює суспільні відносини в сфері застосування рослин конопель у медицині, а й дозволяє використовувати окремі сорти в промисловості та для окремих наукових досліджень, що обґрунтовано й позитивними економічними показниками. При цьому, тут чітко розмежовано поняття «лікарські коноплі» та «промислові коноплі» (з огляду на наявність речовин ТГК у їх складі), а також регламентовано порядок вирощування, зберігання таких речовин та ліцензування і контролю вказаної діяльності з боку відповідних органів державної влади.

З цього приводу слід зазначити, що тільки у випадку запровадження чіткої регламентації вказаної діяльності, а також забезпечення ефективного контролю за провадженням такої діяльності, з боку органів держвлади, можна мінімізувати ризики незаконного розповсюдження та обігу наркотичних речовин. Тому, з точки зору чіткої регламентації механізму регулювання суспільних відносин у вказаній сфері саме законопроєкт № 4553 є найбільш вдалим.

Та слід зазначити, що наразі на розгляді у ВРУ не має законопроєкту, який може бути прийнятий без суттєвих доопрацювань. Навіть проєкт № 4553, який відзначається прийнятним рівнем законодавчої техніки та чітким механізмом регулювання суспільних відносин, не має комплексного характеру, бо не передбачає внесення змін до інших чинних НПА України. При тому, що цей документ дозволяє культивування окремих сортів конопель, за наявності відповідної ліцензії, не передбачає внесення відповідних змін до ст. 310 ККУ (Посів або вирощування снотворного маку чи конопель). Така ж ситуація виникає і з формулюванням ст. 305 ККУ (Контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів або фальсифікованих лікарських засобів), адже № 4553 передбачена можливість ввезення на територію України фізособою лікарських або промислових конопель для власного вживання за наявності відповідного рецепту. Тому, на мій погляд, доцільно було б доповнити ст. 305 ККУ, передбачивши спеціальний вид звільнення особи від кримінальної відповідальності за вказане діяння.

Замість висновку

Вбачається, що прийняття рішення та початок законотворчого процесу в сфері легалізації окремих сортів конопель у медицині, промисловості та для забезпечення наукових досліджень є надзвичайно позитивним кроком. 

Запорукою успіху тут є встановлення чіткого контролю за обігом зазначених речовин і діяльністю суб’єктів господарювання з їх виготовлення та зберігання, з боку держави. Проте, зазначу — жодний із зареєстрованих наразі проєктів законів, що надалі дозволять запровадження вказаної діяльності, не має комплексного характеру та вимагає обговорення і суттєвих доопрацювань.

Committee News

15 October 2019
24 February 2020

Legal assistance