КИЇВ — 10 грудня 2020 року. Останнім часом досить популярним варіантом придбання автомобіля є отримання довіреності, яку в народі називають «генеральною». Проте не всі усвідомлюють негативні наслідки отримання довіреності на відчуження авто. Детальні роз’яснення надав Андрій Пекаренін, партнер АО «Пекаренін Михайлов», член Відділення АПУ в Харківській області, член Комітету АПУ з корпоративного права та фондового ринку.

— Перш за все, пропоную розібратися із самим поняттям. У ст. 244 Цивільного кодексу України врегульоване питання представництва за довіреністю.

Так, ч. 1 ст. 244 Цивільного кодексу України нам говорить, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. А ч. 3 ст. 244 Цивільного кодексу України дає поняття довіреності.

Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Однак у ст. 248 Цивільного кодексу України встановлено випадки, у яких припиняється представництво за довіреністю. Одним із таких випадків є скасування довіреності особою, яка її видала.

Ст. 249 Цивільного кодексу України встановлене право особи, яка видала довіреність, скасувати, її та зазначені правові наслідки скасування довіреності.

Зокрема, у ст. 249 Цивільного кодексу України вказано, що особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною. Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність. Права та обов’язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або могла знати, що дія довіреності припинилася. Законом може бути встановлено право особи видавати безвідкличні довіреності на певний час. Безвідклична довіреність з корпоративних прав видається відповідно до закону, що регулює діяльність відповідних господарських товариств.

Відповідно до підпунктів 6.1, 6.2, 6.4 пункту 6 глави 4 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 22 лютого 2012 року № 296/5, особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної, може у будь-який час скасувати довіреність або довіреність, видану в порядку передоручення. Нотаріус, завідувач державного нотаріального архіву при одержанні заяви про скасування довіреності або передоручення робить про це відмітку на примірнику довіреності, що зберігається у справах нотаріуса, у державному нотаріальному архіві, і відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій. Повідомлення особи, яка видала довіреність, представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність, про скасування довіреності може бути оформлено нотаріусом згідно з цим Порядком шляхом передавання відповідної заяви.

Отже, момент скасування довіреності та момент втрати нею чинності для представника та третіх осіб не збігаються. Скасована довіреність втрачає чинність для представника та третіх осіб з моменту настання першої із подій: або коли представник довідався, або міг довідатися про скасування довіреності; або коли третя особа дізналась, або могла дізнатись, що дія довіреності припинилася.

До настання такої події скасована довіреність є чинною для представника та третіх осіб, перед якими представник представляє інтереси довірителя.

Відповідно, всі вчинені представником в цей час правочини є чинними і для довірителя.

Однак як тільки Представник довідався що довіреність припинилася, то він одразу втрачає всі повноваження, які йому надані довіреністю.

У такому випадку Представник позбавляється законного права керування придбаним автомобілем.

Звичайно, залишається право в судовому порядку визнавати договір купівлі-продажу автомобіля дійсним, проте це не завжди реально, оскільки свої вимоги у позові необхідно буде обґрунтовувати достатніми доказами.

Варто звернути увагу і на позицію Верховного Суду з цього питання.

А саме — на Постанову Верховного Суду від 4 листопада 2020 року у справі № 573/476/19 (провадження № 61-17254св19).

Ця справа стосується скасування довіреності на відчуження автомобіля.

Верховний Суд вказує, що видача довіреності на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом без належного укладення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала.

Такий висновок Суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у Постанові від 16 грудня 2015 року в справі № 6-688цс15.

Також варто пам’ятати, що недобросовісний володілець зобов’язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право, відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов’язку заінтересована особа має право пред’явити позов про витребування цього майна (стаття 400 ЦК України).

Як тільки представник дізнався, що довіреність скасована, він зобов’язаний повернути автомобіль власнику.

Тому для уникнення негативних наслідків варто пам’ятати, що правове регулювання відносин, пов’язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200 (далі — Порядок № 1200) та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.

Згідно з пунктами 12, 16, 17 Порядку № 1200 оформлення на товарних біржах договорів купівлі-продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, здійснюється з використанням облікованих відповідно у територіальному органі з надання сервісних послуг Міністерством внутрішніх справ (далі — МВС) і Держсільгоспінспекції бланків біржових угод. Оформлення договорів купівлі-продажу транспортних засобів може проводитися в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС. У разі продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, філією суб’єкта господарювання або уповноваженим дилером, крім акту приймання-передачі підприємства-виробника, покупцеві видається акт приймання-передачі, що укладається між суб’єктом господарювання (його філією) та уповноваженим дилером. Під час продажу транспортних засобів, що перебувають (перебували) на обліку в уповноваженому органі МВС або Держсільгоспінспекції, покупцеві територіальним органом з надання сервісних послуг МВС видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) або Держсільгоспінспекцією — свідоцтво про реєстрацію машини з відміткою про зняття машин (тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів) з обліку чи акт технічного стану. У разі зняття з обліку транспортного засобу покупцеві видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі.

Отже, продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорта).

Згідно з пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань реєстрації транспортних засобів» від 18 листопада 2015 року № 941 документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є зокрема, укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб.

І оскільки довіреність не посвідчує право власності на автомобіль, то варто пам’ятати, що вона може бути відкликана, а відтак, і буде втрачене право на користування автомобілем.