ХАРКІВ — 09 грудня 2020 року. Фізособи-підприємці — суттєва частина трудового ринку. Але не завжди оформлення відносин працедавця та ФОП-а відбувається повністю відповідно до вимог законодавства. Про ключові нюанси, які варто знати при укладенні такого договору, розповів Назар Михайлов, член Відділення АПУ в Харківській області, керуючий партнер АО «Пекаренін Михайлов».

— Будь-яка господарська діяльність, в першу чергу, є ініціативною та здійснюється на власний ризик для досягнення економічних результатів. Особа, яка здійснює господарську діяльність самостійно, визначає її вид, форму, порядок і спосіб залучення інших осіб для досягнення поставленої мети.

Постає питання, на яких умовах залучати працівників? Можливо, доцільніше укласти не трудовий договір, а цивільно-правовий? Чи можливо укласти трудовий договір із фізичною особою-підприємцем та які особливості окремих взаємовідносин?

Спочатку розглянемо відмінності між трудовим та цивільно-правовим договором.

За трудовим договором:

• роботодавець приймає співробітника до штату — повинен укласти трудовий договір, порядок взаємодії між ними регулюється згідно з трудовим законодавством;

— співробітник має соціальні гарантії від держави: відпустка, охорона праці, лікарняні тощо;

— співробітник зобов’язаний дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку;

— співробітник має трудові зобов’язання за трудовим договором і посадовою інструкцією;

— співробітник отримує заробітну плату за процес виконання своїх трудових зобов’язань, із заробітної плати сплачуються податки та ЄСВ.

За цивільно-правовим договором:

— сторони договору рівноправні (виконавець та замовник), домовляються про виконання робіт або надання послуг, з обов’язковим зазначенням їх вичерпного переліку, порядок взаємодії між ними регулюється цивільним законодавством в межах укладеного договору;

— факт виконання обов’язково засвідчується актом виконаних робіт/наданих послуг;

— обов’язково вказується термін виконання робіт/надання послуг або окремого етапу. Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін;

— зазначається вартість та вичерпний перелік виконання робіт, надання послуг;

— виконавець не підпорядковується трудовому розпорядку замовника, не забезпечується обладнанням та інструментом для виконання робіт.

Суттєвою різницею є те, що за цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а конкретний результат виконання робіт чи надання послуг.

Виконавець за цивільно-правовим договором не має жодного відношення до штатного розпису, він не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку і не має соціальних гарантій від держави (передбачених для найманого працівника).

Хоча законодавством не встановлено мінімального чи максимального терміну, на який може укладатись цивільно-правова угода, не варто укладати їх на тривалий строк або безстроково, оскільки це може стати підставою для перекваліфікування контролюючим органом таких відносин в трудові.

Чи можливо укласти трудовий договір з фізичною особою-підприємцем?

Право громадян України на працю гарантується державою. Право на працю можна реалізувати, уклавши трудовий договір із роботодавцем — юридичною особою або підприємцем.

Статус підприємця не позбавляє особу права працювати за трудовим договором на підприємствах будь-якої форми власності або у підприємця. Водночас Закон України «Про запобігання корупції» встановлює певні обмеження. Такий статус не дозволить підприємцю влаштуватись на державну службу, до органів місцевого самоврядування, інших державних органів.

Як можна суміщати роботу за наймом і підприємницьку діяльність?

Укладаючи трудовий договір із роботодавцем, працівник зобов'язується виконувати певну роботу і підкорятися правилам трудового розпорядку. Режим робочого часу у нього може бути різним: п’яти- або шестиденний робочий тиждень, змінний графік роботи, повний або неповний робочий час. Зрозуміло, що в робочий час співробітник зобов’язаний знаходитися на робочому місці та виконувати свої посадові обов’язки. Навряд чи роботодавця влаштує інший варіант. Заняття підприємницькою діяльністю не є поважною причиною відсутності на робочому місці в робочий час.

Отже, займатися підприємницькою діяльністю можна у вільний від роботи час.

Роботодавець поряд з трудовим договором може укласти і цивільно-правовий договір на виконання певних робіт або надання послуг із працівником фізичною особою-підприємцем. Однак тут необхідно врахувати, що такий договір доцільно укладати лише щодо робіт та послуг, що не охоплюються трудовим договором та посадовою інструкцією працівника. Такий договір може бути визнаним прихованими трудовими відносинами.

Чи зобов’язаний працівник повідомляти роботодавця про те, що він є підприємцем?

Ні, не зобов’язаний. Законодавством це не передбачено. Перелік документів, які майбутній працівник повинен надати роботодавцеві, установлений ч. 2 ст. 24 КЗпП. Зокрема, це паспорт (інший документ, що посвідчує особу) і трудова книжка. Якщо робота вимагає спеціальних знань або певної кваліфікації, тоді ще документ про освіту (спеціальність або кваліфікацію). У разі потреби — медична довідка про стан здоров’я. При укладенні трудового договору роботодавцеві заборонено вимагати, щоб майбутній працівник повідомив про себе додаткові відомості, що не мають відношення до роботи, або надав документи, подання яких не передбачено законодавством.

Чи має право працівник-підприємець на відпустку, лікарняний та інші соціальні гарантії як найманий працівник?

Так, має, оскільки є найманим працівником. Права найманих працівників на чергову, додаткову та інші види відпусток, оплату лікарняного листка, на декретну відпустку і відпустку для догляду за дитиною до 3 або 6 років установлені КЗпП і не залежать від наявності у працівника статусу підприємця.

Чи має право роботодавець звільнити працівника, якщо дізнався, що той у вільний від основної роботи час займається підприємницькою діяльністю?

Ні, не має права. Підстави для розірвання трудового договору за ініціативою роботодавця передбачені КЗпП. Зазначені норми не дозволяють звільнити працівника за те, що він у вільний від роботи час займається підприємницькою діяльністю.

Підсумовуючи, повторюсь: особа, яка здійснює господарську діяльність самостійно, визначає вид діяльності, форму її здійснення, порядок та спосіб залучення інших осіб для досягнення поставленої мети. Відповідно особа, яка шукає роботу, залежно від запропонованих умов, також вільно обирає з-поміж можливих варіантів працевлаштування.

Слід дуже обачливо ставитись до укладання цивільно-правових договорів, умов та порядку надання послуг/виконання робіт за ними для уникнення можливості кваліфікації таких відносин, як прихованих трудових.