КИЇВ — 08 вересня 2020 року. Як правильно вести бухгалтерський та податковий облік, щоб уникнути суперечок з податковими органами? Відповіді на прикладі судових кейсів із типовими питаннями до діяльності аграріїв надав Артур Мриглод, молодший юрист практики податкового права АО «Моріс Ґруп».

Спеціальний матеріал для AgroPolit.

— Оподаткування доходів агропідприємств у різних країнах має свої особливості. В Індії одним із доходів, який звільнений від оподаткування, є сільськогосподарський дохід. Та часто його використовують як один з інструментів легалізації брудних коштів, зокрема, індійськими політиками, про що неодноразово писали індійські ЗМІ. Повертаючись до України, в період, коли починається збирання певних видів урожаю, для більшості агропідприємств постає питання, як правильно вести бухгалтерський та податковий облік, щоб уникнути суперечок з податковими органами. З практики відомо, що без нарахування податкових зобов’язань рідко коли обходиться. У цій статті розглянемо деякі судові справи з типовими питаннями до діяльності аграріїв.

Завищення витрат на добрива

У рішенні Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.12.2019 р. по справі № 400/1550/19 приватне сільськогосподарське виробниче підприємство звернулося до суду з позовом до ГУ ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зокрема, в частині заниження податку на додану вартість.

З обставин справи випливає, що підприємство протягом періоду, що перевірявся, вирощувало різні сільськогосподарські культури. В процесі вирощування для досягнення високого рівня врожаю застосовувались добрива та засоби захисту рослин. До посіву кукурудзи в березні та квітні 2016 року та квітні 2018 року в ґрунт було внесено азотне добриво карбамід (42 % азоту), в березні та квітні 2017 року під посів кукурудзи було внесено аміак рідкий. Податковою в акті перевірки зазначено, що позивач на с/г культуру кукурудзу списував добрива (карбамід) по завищених нормах, оскільки норма списання добрив (карбаміду) має бути 160 кг на 1 га. Суд встановив, що на підприємстві є затверджена норма списання карбаміду на рівні 200-250 кг на 1 га, яка обґрунтована розрахунком головного агронома відповідно до службової записки.

У позовній заяві підприємство стверджувало, що кукурудза потребує значно вищих норм добрив, ніж інші зернові культури. Кукурудза має підвищену потребу серед зернових культур у забезпеченні елементами живлення, особливо азотом. Азот же має найбільший вплив на рівень урожайності, а тому припущення працівників податкової, що при внесенні карбаміду більше рекомендованих норм (більше 160 кг на 1 га) негативними наслідками є зниження врожайності та врожаю взагалі, є безпідставними та не відповідають дійсності. В березні — квітні 2016 року та березні — травні 2018 року добрива вносились власною с/г технікою, про що свідчать дорожні листи тракториста-машиніста, в яких зазначено вид робіт, культура, рух пального та оборотно-сальдові відомості по рахунку №2311 в розрізі полів, культур та статей витрат. В березні — квітні 2017 року послуги по внесенню добрив (аміак водний) надавалися сторонніми контрагентами на підставі договору про надання послуг. Списання добрив проводилось на підставі актів про використання мінеральних, органічних та бактеріальних добрив, ядохімікатів та гербіцидів. Суд звернув увагу, що всі зазначені вище документи направлялись відповідачеві.

Суд дійшов висновку, що всі придбані підприємством мінеральні добрива були використані саме в його власній господарській діяльності, тому обов’язку нарахування податкових зобов’язань у підприємства не виникало, у зв’язку з чим висновки контролюючого органу є безпідставними.

У результаті позов приватного сільськогосподарського виробничого підприємства до ГУ ДФС у Миколаївській області було задоволено повністю.

По справі № 480/1312/19 в апеляційній скарзі податкова посилалась на те, що підприємством було внесено добрива з перевищенням рекомендованих норм у декілька разів та з порушенням технологічного процесу вирощування різних с/г культур. У постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2019 р. колегія суддів щодо цього зазначила: «До компетенції податкового органу не відноситься повноваження щодо надання оцінки технологічному процесу, який здійснюється суб’єктом господарювання, видом діяльності якого є, зокрема, вирощування сільськогосподарської продукції. Відповідачем не доведено, що фахівці контролюючого органу мають достатній обсяг знань у цій сфері вирощування сільськогосподарської продукції, зокрема, в частині часу (пори року) та кількості внесення добрив щодо різних видів культур». У результаті суд апеляційну скаргу залишив без задоволення.

Завищення показників урожайності

У рішенні Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року по справі № 560/506/19 за позовом приватного підприємства до Головного управління ДФС у Хмельницькій області йшлося про завищення норм посіву різних с/г культур, що призвело до заниження податкових зобов’язань з ПДВ, у зв’язку з чим було винесено податкові повідомлення-рішення.

В акті перевірки податкова вказала, зокрема, дані про середню норму посіву згідно інформації з сайту інтернет-магазину та сайту Інституту водних проблем і меліорації НААН України. Суд звернув увагу, що інформація з інтернет-магазину та сайту інституту не може бути належним джерелом інформації та розцінюватися як допустимий доказ. А тому суд зробив висновок, що перевіряючі неправомірно зробили висновок про завищення норм посіву, а також, що відсутній факт заниження податкових зобов’язань з ПДВ.

У кінцевому результаті суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення.

Орендна плата за землю

У рішенні Запорізького окружного адміністративного суду від 11.04.2019 р. по справі № 280/1/19 йшлося про оскарження податкового повідомлення-рішення, згідно якого підприємству було донараховано суми грошових зобов’язань у зв’язку з висновком контролюючого органу щодо заниження податку на доходи фізичних осіб по нарахованій орендній платі за земельні паї, які належали приватним особам, за 2016, 2017 роки на суму 615 218,43 грн.

У ході перевірки контролюючим органом був зроблений розрахунок по діючих договорах оренди земельних ділянок та з урахуванням листа ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 2018 року, яким повідомлено про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 1 га ріллі з урахуванням коефіцієнтів індексації за межами населених пунктів на території відповідних сільських рад та з посиланням на указ Президента України від 02 лютого 2002 року № 92/2002 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)». Розрахунком було встановлено відхилення по нарахуванню орендної плати, що призвело до відхилення по нарахуванню ПДФО та військового збору.

Суд не погодився з позицією податкової та зазначив: «Відносини, пов’язані з орендою землі, крім законодавчих актів, регулюються також безпосередньо договором оренди землі. Водночас указ Президента України від 19.08.2008 № 725/2008, положення чинного законодавства, якими врегульовано відносини з оренди землі, не покладають на орендаря обов’язку ініціювати приведення орендної плати у відповідність до зазначеного Указу».

Крім того, суд визначив, що указ Президента № 92/2002 із внесеними до нього змінами має рекомендаційний характер, і він є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору, а не для автоматичної зміни умов договору оренди та підвищення розміру орендної плати.

Додатково суд наголосив, що відповідно до п. 9 «Орендна плата» Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 №220, розмір орендної плати у грошовій формі повинен бути визначений у гривнях із зазначенням способів внесення для земель приватної власності, а за земельні ділянки державної або комунальної власності — із зазначенням відсотків суми нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Суд зробив висновок: «Таким чином, законодавець визначив, що зазначення у договорі оренди землі відсотків суми нормативної грошової оцінки земельної ділянки необхідно лише для земельних ділянок державної або комунальної власності, а не для земель приватної власності».

У результаті суд зазначив, що заниження підприємством податку на доходи фізичних осіб з нарахованої орендної плати за земельні паї на суму 615 218,43 грн, а також заниження військового збору не має підтвердження. В подальшому, рішення суду першої інстанції було залишено без змін.

По справі № 808/103/17 підприємство звернулося з позовом до Запорізького окружного адміністративного суду, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, яким товариству збільшено суму грошового зобов’язання з орендної плати з юридичних осіб. Підприємство вважало, що податкова порушила порядок проведення камеральної перевірки з огляду на відсутність повноважень щодо здійснення обстеження земельних ділянок, направлення запитів про надання додаткових документів, оскільки вважає, що такі заходи можуть застосовуватись контролюючим органом виключно при проведенні документальної перевірки. Також підприємство вказало на безпідставність висновків контролюючого органу про те, що орендовані підприємством земельні ділянки розорені та за функціональним використанням є ріллям.

Суд першої інстанції встановив, що під час проведення камеральної перевірки було залучено документи та інформацію, використання яких під час камеральної перевірки нормами Податкового кодексу України не передбачено, та прийняв рішення задовольнити позовні вимоги.

Апеляційний суд зазначив, що податкова не вийшла за межі наданих їй повноважень у частині камеральної перевірки, а тому апеляційний суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції. Також суд визначив, що розрахунок орендної плати за землю здійснений підприємством правомірно на підставі даних Держгеокадастру та договорів оренди, без порушень, зокрема, ст. 271 ПК України. Крім того, суд зробив висновок, що дії податкової щодо самостійного проведення оцінки орендованих позивачем земель і встановлення певного значення в якості нормативної грошової оцінки земельних ділянок як величини, що використовується пр  визначенні орендної плати, виходять за межі наданих їй повноважень, суперечать нормативно-правовим актам, що регулюють правовідносини з оцінки земель, а також зазначив, що «Відповідач не є і уповноваженим органом, наділеним функціями контролю за використанням земель, зокрема, сільськогосподарського призначення, та дотриманням умов укладених договорів оренди земельних ділянок у частині функціонального використання земельних ділянок». У результаті суд апеляційної інстанції, а в подальшому і Верховний Суд, залишили без змін рішення суду першої інстанції.

Підсумовуючи все наведене вище, можна зробити висновок, що за останній час суди стають на сторону платників податків у питаннях, пов’язаних із веденням діяльності агропідприємств, проте варто додати, що жоден чесний підприємець не застрахований від того, що суд прийме рішення на користь контролюючого органу.