«Зміни в антикорупційному законодавстві — недосконалий, але історичний крок»: підсумки обговорення
КИЇВ — 12 грудня 2019 року. Останні зміни в антикорупційному законодавстві набули значного резонансу в суспільстві, адже запит на них є суттєвим, однак досі незрозумілими залишаються перспектива їх застосування та шляхи реалізації певних процедур.
Зокрема, 13 листопада Президент України Володимир Зеленський підписав Закон № 198-ІХ «Про внесення змін до Закону «Про запобігання корупції» щодо викривачів корупції» (далі — Закон), ухвалений депутатами ВР 17 жовтня поточного року. Документ покликаний удосконалити законодавство у сфері захисту викривачів корупції з метою його узгодження з міжнародними стандартами та найкращими практиками.
Проте чи дійсно варто розраховувати викривачам корупції на грошові компенсації та чи вдасться притягти корупціонерів до кримінальної відповідальності? Чи буде реалізований захист викривачів та наскільки реальні імплементовані норми в контексті українського законодавства?
На ці питання відповіли експерти під час засідання комітетів АПУ з кримінального та кримінально-процесуального права та права інтелектуальної власності. Модерувала обговорення Оксана Дитинко, членкиня Ради Комітету АПУ з кримінального та кримінально-процесуального права АПУ, керуюча партнерка АО «Дитинко і Партнери», адвокатка.
Зокрема, про ризики законодавства про викривачів з огляду на власну практику розповів колишній детектив Національного антикорупційного бюро (далі — НАБУ) Артем Крикун-Труш, юрист DLA Piper. Серед них: 1. Ризик тиску на бізнес, адже НАЗК отримали правоохоронні функції, які йому як превентивному органу не притаманні. «Це дуже схоже на той старий прокурорський нагляд, якого вдалося позбутися, але він повертається в НАЗК у сфері корупції». 2. Ризик зловживань з боку викривача. Повідомлення про корупцію може бути неправдивим, однак надасть особі потужний захист трудових прав. 3. Ризик життю та здоров’ю особи. Процедури захисту викривачів залишаються недосконалими та незмінними з 1993 року. 4. Недосконалість процедури отримання грошової винагороди.
Крім того, юрист розповів про готовність міжнародних компаній повідомляти про випадки корупції, однак при цьому вони досі не вбачають для себе ефективності процедури та гарантій захисту. Останні, попередив пан Крикун-Труш, справді відсутні — викривач має бути готовим до того, що, попри все, повної гарантії безпеки правоохоронні органи наразі надати не в змозі.
Не зважаючи на недоліки новацій, експерт привітав наявність Закону:
«Це, можливо, трохи куций, але дуже важливий та історичний крок у нашому законодавстві. Вперше в його історії вводиться поняття «викривач» та передбачаються деякі заходи безпеки, права та гарантії їх діяльності». Крім того, він зауважив, що це нормальна світова практика, яка вже давно мала б функціонувати в Україні, та наголосив на необхідності розуміння різниці понять «викривач» та «донощик».
У продовження його виступу Сергій Смірнов, член Ради Комітету АПУ з кримінального та кримінально-процесуального права АПУ, партнер Sayenko Kharenko, розповів про ефективність новацій з позиції іноземного досвіду. Він детально розглянув систему США, у якій, за його словами, така процедура виведена на якісно новий рівень.
Зокрема, звернення до спеціального управління при Генеральній прокуратурі США не передбачає якісну грошову винагороду, однак гарантує абсолютний захист: анонімність, захист трудових прав, життя та здоров’я. Процедури чітко регулює Whistleblower Protection Act.
Щодо приватних компаній: у 2010 році за результатами втрат, які понесла економіка США, був прийнятий Закон Додда-Франка. Він чітко регулює фінансову систему, роботу комісії з цінних паперів, попереджує спекуляції, зокрема щодо питань, пов’язаних з інформацією про корупційні порушення. Крім того, Закон є трансграничним та передбачає грошову винагороду: не менше 10-30% від суми, яка була стягнена з порушника. При цьому мінімальний розмір штрафу для розгляду справи — 1 000 000 доларів. А для того аби уникнути маніпуляцій, компанії США розробили певну фільтрацію: систему мотивації співробітників для скарг через власну компанію, а не державні органи. Це дало змогу оцінювати реальність скарг.
На думку пана Смірнова, навряд чи в Україні практика буде працювати в аналогічних обсязі та режимі. Проте критику або хвалу Закону наразі він назвав передчасною та порекомендував оцінити роботу імплементованих норм у контексті практики не менше ніж через рік.
На завершення про перспективи подальшої дії статті «Про незаконне збагачення» розповів Микита Нуралін, член Ради Комітету АПУ з кримінального та кримінально-процесуального права АПУ, адвокат VB PARTNERS.
Він нагадав, що 28 листопада набув чинності Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів» № 263-ІХ.
Таким чином Кримінальний кодекс України було доповнено статтею 368-5 «Незаконне збагачення», відповідно до якої набуття вказаними вище особами активів, вартість яких більше ніж на 6,5 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян перевищує їхні законні доходи, карається позбавленням волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Однак, на думку пана Нураліна, публічний запит на нові посадки попередніх чиновників не буде задоволено. Зокрема, за його словами, службовці не можуть відповідати за набуття «незаконних» активів до 28.11.2019, тобто набрання чинності ст. 368-5 КК України. При цьому за придбання «нових» активів шляхом відчуження «старих», але задекларованих активів (навіть не підтверджених доходами), кримінальна відповідальність не настає.
Із презентаціями доповідачів можна ознайомитися за посиланнями:
Ми нагадуємо, що Асоціація правників України проводить онлайн-трансляції всіх засідань комітетів для членів регіональних відділень. Якщо Ви бажаєте отримати доступ до перегляду відео, будь ласка, надішліть посилання на Вашу сторінку в мережі «Фейсбук» на адресу електронної пошти: amaksimov@uba.ua.