Гонорар успіху: чи допустиме його існування в судовій системі України?

КИЇВ - 30 серпня 2018 року. Відбувся круглий стіл «Гонорар успіху адвоката: актуальні питання правового регулювання та судової практики», на якому правники обговорили актуальні питання правового регулювання гонорару успіху адвоката та останні тенденції судової практики.

Гонорар успіху або success fee є маловідомим та недослідженим правовим інститутом в Україні, який, водночас, знайшов широке застосування на практиці. Натомість Постанова Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі №462/9002/14-ц (провадження №61-9880св18) підняла це питання на поверхню та збурила дискусії у колі юридичної спільноти.

Для детального обговорення та аналізу цього інституту були запрошені як представники адвокатської спільноти, так і суддя Верховного суду.

Сергій Гришко, партнер ЮФ «Redcliffe Partners», закцентував увагу на актуальності питання стягнення гонорару успіху в зв‘язку із запровадженням адвокатської монополії, так як участь в процесі юрисконсульта здебільшого оплачується фіксованою заробітною платою, на відміну від представників адвокатури.

Окрім цього важливу роль також відіграють і зміни, які відбулись в сфері стягнення судових витрат із сторони, що програла, оскільки виключно розуміння стороною можливості понести великі витрати, в тому числі, і на витрати правової допомоги, сприятиме уникненню безпідставних оскаржень рішень та затягувань розгляду справи у суді.

Аналізуючи підхід іноземних держав до гонорару успіху, Ігор Головань, партнер ЮФ «Головань і Партнери», навів приклад рішення одного із судів першої інстанції штату Техас, США, в якому суд не лише стягнув із відповідача витрати на правову допомогу за участь адвоката в першій інстанції (2 тис. доларів), а й зазначив, що у разі подання відповідачем безпідставної апеляції, у задоволенні якої буде відмовлено, з нього має бути стягнуто ще 5 тис. доларів, і у разі відмови в задоволенні касації - ще 5 тис. доларів.

Ігор Головань вважає недоцільним допущення обов‘язковості відшкодування гонорару успіху стороною, що програла, подібно до судових витрат. Гонорар успіху - це ті кошти, якими сторона не ризикує: сторона або програє справу і не повинна буде платити цю суму адвокату, або виграє і ще додатково «заробить» ці кошти від сторони, що програла.

Василь Крат, суддя Другої судової палати Касаційного цивільного суду, як член колегії, яка розглядала згадувану вище справу №462/9002/14-ц, основну увагу приділив висвітленню позиції Верховного суду та власної позиції з даного питання, яка, поміж іншого, була висвітлена в окремій думці до цього рішення.

Перш за все, суддя зауважив, що цивільний оборот наразі є надто дестабілізованим, що відбувається, зокрема, завдяки існування «культу недійсності». Недійсність договору, заповіту, окремих рішень і є причиною дестабілізації, якою останнім часом учасники процесу надто зловживають з метою уникнення відповідальності.

Таким чином, на думку судді, договір, який згідно загальних положень законодавства, повинен виконуватись; і якщо сторони його протягом певного часу виконували, то це лиш підтверджує його дійсність та спрямованість на реальне настання наслідків та погодження сторін з його умовами.

Саме керуючись зазначеними мотивами та думками, і було зумовлене винесення суддею окремої думки по даній справі, в якій заперечується недійсність положення договору, укладеного між адвокатом та клієнтом, яке допускає існування гонорару успіху.

Питання відшкодування гонорару успіху стороною, що програла судову справу, в порядку розподілу судових витрат, визначеному процесуальним законодавством, висвітлила Ірина Коробець, юрист ЮФ «LCF Law Group». Так, адвокат зазначила, що гонорар успіху відсутній у відповідних статтях процесуального законодавства, які регулюють та визначають складові витрат на правову допомогу, таким чином, наразі існує негативна практика з даного питання.

Окрім цього, юрист навела приклади декількох рішень із судової практики, яка з‘явилась після ухвалення Верховним судом згадуваної вище Постанови.

Зокрема, цікавою є справа №912/2391/16 за заявою розпорядника майна державного підприємства, яке перебуває в стані банкрутства, про визнання недійсними п‘яти договорів про надання правової допомоги. Позов було задоволено.

Інша справа №640/4658/18, суть якої полягала у стягненні витрат за юридичні послуги за договором, укладеним між клієнтом та адвокатом, також була програшною для адвоката, як наслідок, у позові було відмовлено, в тому числі, на підставі застосування згадуваного рішення Верховного суду.

Таким чином, очевидною вбачається проблема, яка наразі існує в Україні, у питанні можливості та допустимості стягнення гонорару успіху з клієнта.

Долучайтеся до заходів АПУ, ми обговорюємо лише актуальні та важливі питання правової практики.

___________

Ми дякуємо за допомогу у підготовці матеріалу виданню «Українське право».