КИЇВ — 23 липня 2020 року. Дискусії щодо законопроєкту вщухли, та питання реформи трудового законодавства залишається надактуальним. Як доказ — нещодавно продемонстрована неспроможність поточного Кодексу законів про працю України ефективно регулювати окремі сучасні явища, наприклад, віддалену роботу. Очевидно, що наступна спроба реформування буде розроблена на основі № 2708. Тому разом з Інесою Летич, членкинею Ради Комітету АПУ з трудового права, радницею ЮФ Asters, ми вирішили розібратися, чому ж документ так активно піддався критиці?

Звільнення «по-простому»

Одна з головних та найдискусійніших ідей законопроєкту № 2708 — абсолютно новий підхід до припинення трудових відносин. Загальновідомо, що на сьогодні звільнення за ініціативи роботодавця можливе лише з чітко визначених Кодексом законів про працю України підстав. У багатьох випадках звільнити працівника без його згоди практично неможливо, оскільки перелік таких підстав нелегко використовувати у сучасних реаліях. Законопроєкт пропонував абсолютно інший підхід: звільнення з ініціативи роботодавця можливе майже завжди та навіть без вагомої причини, проте із завчасним повідомленням працівника або із виплатою йому значної компенсації. При цьому чим довше працівник перебував у відносинах з конкретним роботодавцем, тим більшим мав бути строк повідомлення або розмір компенсації. А такі традиційні підстави для звільнення, як, скажімо, скорочення штату або прогул, зникли з проєкту взагалі. Зрозуміло, що потенційна можливість роботодавців «відкупитися» від незручних працівників влаштовувала далеко не всіх.

Письмовий трудовий договір

Як не дивно, багатьох у законопроєкті № 2708 занепокоїла умова про обов’язкове укладення письмового трудового договору (тобто, у формі окремого документа, а не просто заяви працівника та наказу роботодавця). Низка роботодавців вважали таку вимогу надто обтяжливою, а перспектива розробляти подібний письмовий документ (навіть на основі обіцяного примірного договору) їх чомусь лякала. Острах подібне положення викликало також у працівників та профспілок, які розцінювали письмовий трудовий договір як можливість роботодавців «ввести в оману» працівників, які б не мали змоги прочитати такий договір разом зі своїм адвокатом.

Надмірна гнучкість

Основна причина критикувати поточний Кодекс законів про працю України — відсутність гнучкості та невідповідність сучасним реаліям. Однак при цьому низка фахівців звинуватили законопроєкт № 2708 у тому, що він, навпаки, аж занадто гнучкий, та в основному — на користь роботодавців. Наприклад, багатьох не влаштували положення про можливість укладення трудового договору з нефіксованим робочим часом, за яким роботодавець не був зобов’язаний постійно давати працівникові робочі завдання та виплачувати зарплату. Або ж майже необмежена можливість роботодавців укладати строкові трудові договори чи передбачати у трудовому договорі додаткові підстави для звільнення.

Діяльність профспілок

Схоже, документ умисно не торкався питання діяльності профспілок, щоб не посилювати й без того надмірну викликану ним напругу. Проте фахівці справедливо зауважували, що за наявного законодавства про профспілки та до його зміни новий законопроєкт працювати не буде. Скажімо так, право роботодавця на необмежене звільнення працівників явно нівелювалося б необхідністю отримувати згоду на таке звільнення у профспілки.

У підсумку

Плюсів та мінусів у законопроєкті № 2708 вдосталь, тому кожна із зацікавлених сторін із легкістю могла знайти в ньому причини для невдоволення. На жаль, низка з них були лише чорним піаром, а не конструктивною критикою (наприклад, закиди про те, що робочий день тепер буде становити виключно 12 годин для всіх). Однак зрозуміло, що реформа трудового законодавства все ще необхідна, тому сподіваємося на новий або доопрацьований законопроєкт уже незабаром, аби знову поринути до виру професійних дискусій.