Закон про адмінпроцедуру: аналіз документа і ключові переваги для фізичних і юридичних осіб
КИЇВ — 3 грудня 2021 року. 16 листопада 2021 року Верховна Рада України прийняла Закон про адміністративну процедуру (реєстраційний номер 3475). Чимало вчених, юристів, правників схвально зустріли цю новину. Розібратись у змісті Закону та в тому, на що вплине його прийняття, допоміг Микита Жуков, Голова Комітету АПУ з конституційного права, адміністративного права та прав людини, керуючий АБ ZHUKOV LEGAL FAMILY OFFICE, в матеріалі для видання FEMIDA.UA
Передумови прийняття
Питання нормативного урегулювання адміністративної процедури бере свій початок ще з далекого 1998 року, коли Указом Президента України від 22 липня 1998 р. № 810 була затверджена Концепція адміністративної реформи в Україні. Вперше проєкт Адміністративно-процедурного кодексу було винесено на розгляд у 2004 році. Декілька спроб розробити й затвердити Адміністративно-процедурний кодекс закінчилися пропозицією Міністерства юстиції України обговорити проєкт Закону України «Про адміністративну процедуру». Так на рівні обговорень ці ініціативи й залишилися.
Пізніше було подано низку законопроєктів, які так само схвально вітались як у стінах парламенту, так і в науково-професійній спільноті, проте жоден із законопроєктів так і не став законом. Серед них такі: реєстр. № 8413 від 29.12.2001 р.; реєстр. № 5462 від 29.04.2004 р. (відкликаний 08.02.2005 р.), реєстр. № 2789 від 18.07.2008 р. (відкликаний 11.03.2010 р.), реєстр. № 11472 від 03.12.2012 р. (відкликаний 12.12.2012 р.), реєстр. № 9456 від 28.12.2018 р. (відкликаний 29.08.2019 р.).
Тож перед реєстрацією законопроєкту 3475 були, умовно кажучи, історичні передумови його прийняття.
Що стосується зарубіжного досвіду як передумови прийняття законопроєкту 3475, то в багатьох країнах світу вже давно існує законодавство у сфері адміністративної процедури. Наприклад, у Грузії є Загальний адміністративний кодекс, прийнятий у 1999 р., в Азербайджані — Закон «Про адміністративне провадження», у США — Федеральний Закон «Про адміністративну процедуру США», прийнятий 11.06.1946 р., у ФРН — Закон про адміністративну процедуру, в Польщі — Кодекс адміністративного провадження.
Крім того, низку положень щодо адміністративних процедур закріплено і у загальноєвропейських актах, таких як: Резолюція Комітету міністрів Ради Європи 77 (31) про захист особи відносно актів адміністративних органів (від 28.09.1977 р.), Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи (80) 2 щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами (від 11.03.1980 р.) та Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи (87) 16 щодо адміністративних процедур, які зачіпають велику кількість осіб (від 17.09.1987 р.).
Отже, питання спроби законодавчого врегулювання адміністративних процедур для України не є новим, а для багатьох зарубіжних країн є вже давно вирішеним.
Зміст Закону
Закон регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб’єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ.
Простіше кажучи, основною метою Закону є встановлення чітких правил взаємодії органу державної влади та громадянина, юридичної особи, які вступають у відносини.
Наприклад, дія Закону про адміністративну процедуру буде поширюватися на відносини, що виникають стосовно отримання паспорта, дозвільних документів, реєстрації бізнесу і громадських об’єднань, оформлення земельних ділянок, прав на майно (квартиру, будинок, транспортний засіб), отримання субсидій та інше.
Законом, зокрема, передбачається:
— зобов’язання адміністративних органів обґрунтовувати свої рішення;
— наділення учасників адміністративних правовідносин суттєвими процедурними правами (право особи бути вислуханою до прийняття будь-якого індивідуального рішення, що може на неї негативно вплинути та надати необхідні докази; право кожної особи на доступ до матеріалів справи, які її стосуються), що сприятиме реалізації громадянами конституційного права на звернення;
— встановлення вимог до форми та змісту адміністративних актів і правил набрання ними чинності;
— процедури відводу посадових осіб;
— визначення процедури оскарження адміністративних актів у позасудовому порядку.
Цікавою новелою є те, що адміністративний орган не може вимагати від особи надання документів та відомостей, що перебувають у володінні адміністративного органу або державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ чи організацій, що належать до сфери їх управління. Також адміністративний орган не може зобов’язувати особу самостійно отримувати документи та інші докази, необхідні для здійснення адміністративного провадження, якщо такий обов’язок не визначено законом.
Варто сподіватися, що це положення зможе здолати давно вже не смішний жарт про надання довідки про відсутність довідки.
Ще однією неймовірно важливою новелою є правонаступництво адміністративного органу. Так, відповідно до запропонованих положень Закону у разі набуття компетенції відповідного адміністративного органу його правонаступник зобов’язаний виконати усі обов’язки такого органу перед учасниками адміністративного провадження та особами, які сприяють розгляду справи. Усі рішення та дії відповідного адміністративного органу є обов’язковими для його правонаступника.
Тобто державний орган вже не зможе посилатися на неможливість виконання рішення чи видачі документа, тому що орган, відповідальний за вказане, вже припинив своє існування, оскільки в кожного з таких органів є правонаступник, якому і будуть передаватися обов’язки такого органу.
Крім того, правонаступник відповідно до Закону може вносити зміни до адміністративного акта, прийнятого адміністративним органом, або припиняти його дію. А отже, до актів можна буде вносити виправлення, не звертаючись при цьому до суду.
Також Закон встановлює і чітко закріплює права та обов’язки учасників адміністративного провадження.
Закон містить цікаву та корисну норму про те, що якщо строк на вирішення справи не визначено іншим законом, то він не повинен перевищувати 30 календарних днів після надходження заяви, а в разі проведення слухання у справі — не більше 45 календарних днів з дня реєстрації заяви адміністративним органом.
Одразу варто нагадати, що Закон про адміністративну процедуру поширюється на адміністративний орган, а це орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа, інший суб’єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації.
Тож після того, як Закон почне працювати, практика багаторічних розглядів справ (зокрема й міськими радами) повинна припинитися.
І найголовніше — Закон про адміністративну процедуру передбачає чіткий механізм реалізації адміністративного акта та заходи, що можуть бути вжиті для його виконання, такі як:
— грошове стягнення;
— можливість виконання акта іншої особою;
— безпосередній вплив.
Резюмуємо, на що вплине Закон
Закон позитивно вплине на процедуру ухвалення органами влади адміністративних рішень, її прозорість та ефективність. Крім того, наслідком прийняття Закону стає наявність чітко визначеної процедури взаємовідносин адміністративного органу та громадянина, юридичної особи, які звертаються для реалізації і захисту своїх прав та інтересів.
Отже, Закон про адміністративну процедуру стає таким собі уніфікованим алгоритмом, загальним правилом, за яким адміністративні органи приймають рішення, а фізичні та юридичні особи споживають державні послуги чи оскаржують відповідні рішення адміністративного органу.
Коли Закон запрацює
Прикінцевими положеннями визначено, що Закон набирає чинності через 12 місяців з дня його опублікування.
Але винятками є такі положення (зміни до Закону України «Про адміністративні послуги»), що набирають чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону:
— Суб’єкт надання адміністративних послуг забезпечує вільний доступ до своїх приміщень, у яких здійснюється прийом суб’єктів звернення, зокрема, належні умови для доступу осіб з обмеженими фізичними можливостями.
— Дії або бездіяльність посадових осіб, уповноважених відповідно до закону надавати адміністративні послуги, адміністраторів можуть бути оскаржені в порядку адміністративного оскарження та/або до суду в порядку, встановленому законом.
Але поки Закон перебуває на підписі у Президента України.
Вступити до АПУ. Telegram-канал. YouTube-канал.
Якщо ви бажаєте підтримати діяльність АПУ, будемо вдячні, якщо ви зробите це за посиланням.