КИЇВ — 29 березня 2021 року. Наприкінці минулого тижня Президент України звільнив двох суддів КСУ, скасувавши Указ Віктора Януковича про їх призначення. Про це йдеться на сайті Президента. Подія вмить викликала суспільний резонанс — Указ назвали неконституційним. Розібратися ситуації та її (не)законності допоміг Голова Комітету АПУ з конституційного права, адміністративного права та прав людини, керуючий АБ «ZHUKOV LEGAL FAMILY OFFICE» Микита Жуков. 

Спеціально для The Page.

Про що йдеться?

27 березня Президент України Володимир Зеленський видав Указ № 124/2021 «Про деякі питання забезпечення національної безпеки України», яким скасував наступні Укази Віктора Януковича:

1.  Указ Президента України від 14 травня 2013 року № 256 «Про призначення О.Тупицького суддею Конституційного Суду України»;

2.  Указ Президента України від 17 вересня 2013 року № 513 «Про призначення О.Касмініна суддею Конституційного Суду України».

А що, так можна було?

Укази Президента України про призначення особи на посаду є актом індивідуальної дії (ненормативним актом).

Виходячи із загальної теорії права, індивідуальні правозастосовчі акти, які вже були виконані, не можуть бути скасовані. Пов’язано це з тим, що вони застосовуються одноразово і після їх застосування вичерпують свою дію.

Важливими в контексті аналізу такого Указу є справа щодо конституційності Указу Президента України «Про призначення А.Ситника Директором Національного антикорупційного бюро України», яка розглядалася КСУ.

Тоді, у своїй Окремій думці суддя Василь Лемак дійшов наступних висновків:

«Указ Президента про призначення Ситника Директором НАБУ є актом індивідуального характеру, а тому він не може «втратити чинність» внаслідок рішення КСУ, бо з самого моменту його видання він мав лише індивідуальну дію та вичерпав її понад 5 років тому. КСУ визнав неконституційним індивідуальний (ненормативний) акт, який був реально виконаний, тобто спричинені ним юридичні наслідки знайшли втілення в набутті конкретною особою прав і обов'язків посадової особи — Директора НАБУ».

Ба більше, в самому конституційному поданні вказувалось про те, що індивідуальні правові акти Президента України вичерпують свою дію після їх реалізації.

Крім того, у своєму рішенні від 23.06.1997 року № 2-зп КСУ дійшов висновку, що ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юрособи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію 

До подібного висновку дійшов КСУ й у своєму рішенні від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 року, зазначивши, що ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Отже, виходячи з рішень КСУ, із загальної теорії права, ні у кого не виникають сумніви щодо того, що Указ про призначення є актом індивідуальної дії та вичерпує свою дію після його безпосереднього застосування.

Чи законним є Указ Володимира Зеленського?

Відповідь на це питання може дати лише суд, а точніше ВС, оскільки саме він уповноважений на розгляд справ про оскарження актів Президента України.

Водночас варто зазначити, що фактично такий Указ не може створити жодних юридичних наслідків, оскільки не можна скасувати акт індивідуальної дії, оскільки він вже є застосованим.

Тож такий Указ Президента України є просто свавільним, який саме навпаки, направлений на узурпацію влади. Єдиними можливими способами припинення повноважень судді КСУ є ті, що вказані у ст. 20, ст. 21 Закону України «Про Конституційний Суд України».

Будь-які ж інші публічно-владні рішення призводять до порушення суддівських гарантій, і точно не сприяють розбудові демократичної, правової держави.

Крім того, подібний Указ Президента може створити небезпечний прецедент, відповідно до якого будь-яких осіб, в тому числі й інших суддів КСУ, призначених попередніми Президентами України, можна в такий спосіб «звільнити», фактично поза межами правових підстав для цього.