КИЇВ — 26 березня 2021 року. 24 березня Президентом України у ВРУ був зареєстрований законопроєкт №5300 про надання допомоги застрахованим особам на період карантину. Що передбачає документ, хто саме може розраховувати на допоміжні виплати та як їх отримати розповів Микита Жуков, Голова Комітету АПУ з конституційного права, адміністративного права та прав людини, керуючий АБ «ZHUKOV LEGAL FAMILY OFFICE». 

— 24 березня 2021 року у ВРУ було зареєстровано законопроєкт із довгою назвою «Про надання допомоги застрахованим особам на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Основною метою документу є забезпечення фінансової підтримки застрахованих осіб, які постраждали внаслідок дії додаткових обмежувальних протиепідемічних заходів, пов’язаних із поширенням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. 

№5300 — про що він?

Пропонується забезпечити за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів виплати допомоги застрахованим особам, які втрачають частину заробітної плати чи прибутку у разі запровадження додаткових карантинних заходів.

При цьому, така допомога надаватиметься в разі перебування страхувальника відповідної особи на обліку як платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соцстрахування на території адміністративно-територіальної одиниці, де запроваджено додаткові карантинні заходи.

Допомога буде надаватися у 2021 році разово. 

Хто має право на таку допомогу?

Одразу зазначу, що таку допомогу отримують далеко не всі працівники, а лише ті, хто є:

— застрахованими особами (тобто роботодавець сплачує за них єдиний соцвнесок);

— найманими працівниками суб’єкта господарювання основний вид економічної діяльності якого заявлений першим у відомостях з Єдиного держреєстру юросіб, ФОПів і громадських формувань станом на останній день місяця, який передує поданню звернення на отримання допомоги, та відповідає видам, визначеним у Переліку видів економічної діяльності.

При цьому, такий перелік визначається Кабміном.

Наприклад, наразі в Києві до таких суб’єктів можна віднести кінотеатри, діяльність яких у «червоній зоні» заборонена. 

Крім того, на допомогу можуть розраховувати й ФОПи, основним видом діяльності яких, є діяльність, щодо якої здійснюються додаткові обмежувальні протиепідемічні заходи, що призводять до тимчасової зупинки роботи суб'єктів господарювання.

Водночас на таку допомогу не можуть розраховувати працівники, які працюють у такого суб’єкта господарювання за сумісництвом і середня зарплатня яких перевищує 30 тис грн на місяць.

Якщо ж ФОП ще є й найманим працівником, то допомогу він так само не отримає.

Як отримати допомогу?

Достатньо лише подати заяву про виплату допомоги застрахованим особам в електронній формі з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг.

При цьому, з заявою застрахована особа має право звернутися протягом 30 днів із моменту запровадження на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці карантину.

Який розмір допомоги?

Допомога застрахованим особам виплачується за рахунок коштів:

— Держбюджету України — в розмірі 8 000 грн;

— місцевого бюджету — в розмірі, визначеному рішенням органу місцевого самоврядування.

Про недоліки законопроєкту

Документ взагалі не регулює питання виплати допомоги коштом місцевих бюджетів.

У проєкті пропонується це питання та розмір виплати, порядок призначення допомоги повністю віддати на відкуп органу місцевого самоврядування.

Тож, якщо порядок виплати допомоги коштом Держбюджету України визначений у проєкті детально, то питання виплати допомоги за рахунок місцевих бюджетів — недостатньо чітко.

Основним ризиком відсутності такої деталізації є те, що орган місцевого самоврядування може взагалі не приймати рішення про допомогу. Тому реально отримувати виплати громадяни будуть лише коштом Держбюджету в розмірі 8 000 грн. 

Крім того, допомога надається лише один раз. Тут автори законопроєкту дещо суперечать собі. Оскільки з одного боку пишуть, що допомога надається лише раз, а з іншого — вказують, що допомога надається коштом Держбюджету в розмірі 8 000 грн і за рахунок місцевих бюджетів, у розмірі, визначеному рішенням органу місцевого самоврядування.

Варто зауважити, що одноразова допомога у розмірі 8 тис грн навряд чи допоможе особам, діяльність яких зупинена більше, ніж на місяць.

У законопроєкті вказується, що «застрахована особа, яка має право на отримання допомоги, передбаченої цим Законом, має бути найманим працівником суб'єкта господарювання, основний вид економічної діяльності якого заявлений першим у відомостях з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань…. та відповідає видам, визначеним у Переліку видів економічної діяльності…».

Таке формулювання дещо суперечить загальним засадам господарського права, відповідно до яких юрособа може займатися будь-якою діяльністю, що вказана в неї в Статуті.

Тож, наприклад, той самий кінотеатр в реєстрі може мати зовсім інший основний вид діяльності, та це не заважає й не забороняє йому бути кінотеатром. Але за таких обставин працівник на допомогу вже може не розраховувати.

Працівник не отримає допомогу, якщо його роботодавець не сплатив за нього єдиний соцвнесок за всі місяці відповідного кварталу. Однак, сплата ЄСВ є обов’язком саме роботодавця, а не працівника. Тож ставити останнього в залежність від того, чи сплатили за нього ЄСВ роботодавець, чи ні, є не надто справедливим.

Тож, безумовно законопроєкт є досить важливим. Водночас перед його прийняттям, доцільним було б внести зміни та вирішити вказані проблеми.