Міжнародні судові провадження проти Російської Федерації щодо порушення нею норм міжнародного права починаючи з 24 лютого 2022 року
Міжнародні судові провадження проти Російської Федерації щодо порушення нею норм міжнародного права починаючи з 24 лютого 2022 року
Комітет міжнародного права Асоціації Правників України[1]
разом з Ярославою Франк, експертом з міжнародного прва
та іншими експертами з міжнародного права[2]
24 лютого 2022 року, Російська Федерація розпочала нову епоху повномасштабної агресії на території України, в тому числі шляхом вторгнення на територію України, вбивства цивільного населення, знищення міст та сіл, історичних та культурних об’єктів, та навіть погрози застосування ядерної зброї.
В той час як українська армія та цивільне населення бореться з ворогом безпосередньо, український уряд почав діяти на юридичному фронті. Значні зусилля були направлені на те, щоб притягнути до відповідальності Росію та її високопосадовців, які стояли за усіма агресивними діями Росії, за допомогою міжнародного права.
- Міжнародні судові провадження проти Росії
Наразі, провадження в трьох міжнародних судових інституціях вже розпочаті. Коротка інформація про них наведена нижче.
Міжнародний Суд ООН
26 лютого 2022 року, Україна звернулася до Міжнародного Суду ООН («МС») з позовом проти Росії, що ґрунтується на Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього 1948 року («Конвенція про геноцид»)
Для обґрунтування юрисдикції Україна вказала на зфальшованість російських заяв про «акти геноциду», здійснені Україною в Луганській та Донецькій області, якими Росія обґрунтовувала початок «спеціальної військової операції» проти України. Більше того, Україна заявила, що Росія сама вчиняє акт геноциду в розумінні статті 2 Конвенції про геноцид, умисно вбиваючи та завдаючи серйозних поранень українцям.[3] Враховуючи те, що спір між Україною та Росією стосується Конвенції про геноцид, МС має повноваження розглядати це й спір та вирішувати, чи дійсно мали місце акти геноциду, а також вирішувати, чи була відповідь на такі акти законною (наприклад, чи може Росія законно притягнути Україну до відповідальності за нібито вчинений нею геноцид, розпочавши військову операцію).
Разом з позовом, Україна подала клопотання про вжиття проміжних заходів, попросивши МС вказати таке:
- Росія зобов’язана негайно призупинити військову операцію, розпочату 24 лютого 2022 року, оскільки її заявленою метою є попередження актів геноциду, нібито вчинених в Луганській та Донецькій областях України, та притягнення до відповідальності винних у таких актах.
- Росія зобов’язана негайно забезпечити зупинення подальших дій в рамках вказаної військової операції, що можуть бути здійснені будь-якими регулярними чи нерегулярними збройними силами, які перебувають під контролем Російської Федерації, або підтримуються нею, а також будь-якими організаціями та особами, що перебувають під її контролем, управлінням або впливом, оскільки заявленою метою таких дій є попередження нібито актів геноциду та притягнення відповідальних за такі дії.
- Росія зобов’язана утриматися від будь-яких дій, що можуть ускладнити чи затримати розгляд даного спору, або ускладнити його вирішення по суті, а також надати запевнення, що такі дії не будуть вжиті нею.
- Росія зобов’язана надати МС звіт про заходи, вжиті для виконання наказу суду про вжиття проміжних заходів, протягом тижня після винесення такого наказу, та надавати такі звіти регулярно в подальшому, відповідно до графіку, затвердженому МС.
7 березня 2022 року, відкриті слухання щодо клопотання про вжиття проміжних заходів відбулися в м. Гаага. Представники України представили свої аргументи суду усно, в той час як представники Російської Федерації вирішили проігнорувати слухання. Очікується, що МС оголосить своє рішення щодо проміжних заходів в найближчі дні, та перейде до розгляду питань юрисдикції та по суті спору.
Міжнародний кримінальний суд
28 лютого 2022 року, прокурор Міжнародного Кримінального Суду («МКС»), англійський адвокат зі статусом королівського радника Карім А.А. Хан, прийняв рішення розпочати розслідування ситуації в Україні. Оскільки Україна не є стороною статуту МКК, підставою для початку розслідування були клопотання держав, які є сторонами статуту МКС (станом на сьогодні, 41 держава подала таке клопотання), а також дві декларації України про прийняття юрисдикції МКС щодо злочинів, вчинених на території України.[4]
За словами пана Хана, МКС буде розслідувати дві категорії військових злочинів, на які поширюється юрисдикція МКС:
- Військові злочини;
- Злочини проти людяності.
Офіс Прокурора МКС вже розпочав збір доказів, та закликає усіх надати йому необхідну допомогу. Одним з видів такої допомоги є надання інформації про можливі злочини через портал МКС.[5]
Європейський суд з прав людини
28 лютого 2022 року Україна також звернулася до Європейського суду з прав людини («ЄСПЛ») з клопотанням про вжиття проміжних заходів щодо Росії відносно «массового порушення прав людини, що було здійснене російськими військами під час збройної агресії проти суверенної території України».
1 березня 2022 року, ЄСПЛ підтвердив, що російська військова діяльність, здійснювана після 24 лютого 2022 року, становить реальний триваючий ризик серйозного порушення прав людини, захищених Європейською конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, в тому числі:
- Право на життя (ст. 2);
- Заборона катування або нелюдського, чи такого, що принижує гідність, поводження або покарання (ст. 3);
- Право на повагу до приватного та сімейного життя (ст. 8).
Ґрунтуючись на такій оцінці, ЄСПЛ вирішив наказати вжити наступних проміжних заходів:
- Зобов’язати Росію утриматися від збройних атак проти цивільного населення та інфраструктури, включаючи житло, карети швидкої допомоги, інші об’єкти цивільної інфраструктури, такі як школи та лікарні;
- Зобов’язати Росію негайно забезпечити безпеку медичних закладів, їх персоналу, карет швидкої допомоги, що перебувають на атакованій або зайнятій російськими збройними силами території;
- Зобов’язати Росію негайно повідомити суд про вжиття відповідних заходів для виконання цього наказу.[6]
4 березня 2022 року, ЄСПЛ роз’яснив вищевказані заходи, вказавши, що вони стосуються всіх запитів цивільного населення, до яких долучено належні докази, що вказують на те, що вони стикаються з серйозним та невідворотнім ризиком невиправної шкоди їхньому здоров’ю та/або життю. Відповідно, ЄСПЛ вказав, що Росія має негайно забезпечити безперешкодній доступ цивільного населення до зон евакуації, медичних закладів та медикаментів, їжі та інших необхідних запасів, а також забезпечити швидку й безперешкодну доставку гуманітарної допомоги та вільне пересування гуманітарних працівників.[7]
- Список злочинів, ймовірно вчинених Росією в Україні
АПУ, разом з експертами з міжнародного права, постійно працює над документуванням порушень міжнародного права Росією. Єдиною проблемою є те, що події розвиваються надзвичайно стрімко, і Росія вчиняє нові порушення швидше, ніж ми встигаємо документувати вже вчинені. Приклади деяких з них наведені нижче.
Злочин агресії. Застосування збройних сил Росією в Україні може бути кваліфіковане як злочин агресії, початку незаконної війни – його корені тягнуться з ідей Нюренбергсього процесу щодо «злочинів проти миру». Злочином є порушення заборони застосування сили відповідно п. 4 ст. 2 Статуту ООН.
Військові злочини (нанесення ударів по цивільному населенню та об’єктам). Дії Росії, спрямовані на цивільне населення та об’єкти, можуть бути кваліфіковані як військові злочини відповідно звичаєвим нормам міжнародного права.
На додаток до визнання принципу імунітету цивільного населення та об’єктів в звичаєвим нормам міжнародного права, цей принцип був закріплений у чисельних міднародних угодах, зокрема, п. 2 ст. 51 Додаткового протоколу 1 до Женевських конвенцій, в якому зазначено: «цивільне населення як таке, так же як і окремі цивільні особи, не має бути ціллю атаки. Акти насильства, а також погрози його застосування, якщо їх головною метою є залякування цивільного населення, заборонені.»
Відповідно нормам міжнародного гуманітарного права, будь-які не-комбатанти вважаються цивільними. Відповідно п. 1 ст. 50 Протоколу 1, цивільною особою є та особа, яка не є членом будь-яких організованих збройних сил, які є стороною конфлікту. В цій же статті зазначено, що «у випадках наявності сумніву, щодо того, чи є певна особа цивільною, така особа має вважатися цивільною». Відповідно п. 1 ст. 51, цивільні, які беруть пряму участь у бойових діях, втрачають свій статус та відповідний захист на час таких дій. Резервісти або солдати, що не беруть участі у бойових діях, вважаються цивільними, до того часу як вони почнуть підкорюватися наказам військового керівництва. Цивільні особи втрачають свій статус лише у випадках прямої участі у бойових діях лише на період такої участі; вони повертають собі статус цивільних по закінченню участі в бойових діях.
Військові злочини (віроломні дії). Звичаєві норми міжнародного права забороняють вбивство, поранення чи захоплення в полон шляхом віроломних дій (застосування уніформи, емблем та інших знаків розрізнення для введення супротивника в оману).
Для проникнення вглиб української території, сили Російської Федерації використовували уніформу та знаки розрізнення українських збройних сил, а також цивільний одяг. Очікувалося, що ця незаконна тактика Російських збройних сил мала допомогти їм змішатися з українським цивільним населенням та віроломно атакувати, коли б це дозволяла ситуація. Римський статут МКС кваліфікує такі дії як військові злочини, за умови що вони призвели до віроломного поранення або вбивства.
Умисні вбивства. На додаток до цього, або в якості альтернативи, стрільба по цивільним може бути кваліфікована як умисне вбивство відповідно Женевським конвенціям 1949 року.
В усіх ситуаціях збройних конфліктів, умисне вбивство цивільних є військовим злочином. Ст. 3 Женевських конвенцій 1949 року вказує, що «насильство, що загрожує життю, особливо вбивства будь-якого виду, завдання каліцтва, жорстоке поводження та катування» є забороненими щодо осіб, які «не беруть жодної участі у бойових діях». Серйозні порушення ст. 3 все частіше вважаються військовими злочинами, будучи описані як такі в статутах МКС, Міжнародного кримінального трибуналу щодо колишньої Югославії та Міжнародного кримінального трибуналу щодо Руанди.
Умисне вбивство, тобто умисне позбавлення життя цивільних, та «умисне спричинення сильних страждань та каліцтва», якщо було завдано поранень, є військовими злочинами. Особи, які вчиняють, наказують вчиняти або потурають вчиненню військових злочинів несуть індивідуальну відповідальність за свої злочини відповідно нормам міжнаролного гуманітарного права.
Військові злочини (атака цивільної інфраструктури/майна цивільних осіб). Російські атаки на об’єкти цивільної інфраструктури (школи, дитячі садочки, лікарні) також є військовими злочинами.
Принцип розрізнення цивільних та військових цілей закріплений у ст. 48 Протоколу 1 Женевських конвенцій – «для забезпечення поваги до цивільного населення та захисту цивільного населення та об’єктів, Сторони конфліктів зобов’язані в усіх випадках розрізняти цивільне населення та комбатантів, цивільні об’єкти та військові об’єкти, та відповідно спрямовувати їхні дії лише проти військових цілей».
Злочини проти людяності. Російські атаки цивільного населення також можуть бути кваліфіковані як злочини проти людяності, що суперечать Римському статуту МКС.
Цей статут визначає злочини проти людяності як «участь в та обізнаність про широкомасштабну та систематичну атаку, спрямовану проти цивільного населення», та «багаторазове вчинення таких дій проти будь-якого цивільного населення згідно з політикою держави чи організації щодо вчинення такої атаки або її підтримки». Статут визначає «політику в підтримку такої атаки» як активну підтримку таких атак, або їх заохочення з боку відповідної держави чи організації.
Елементами злочинів проти людяності є (1) «агресор вбив одну або більше осіб», (2) «це було вчинено в рамках широкомасштабної або систематичної атаки, спрямованої проти цивільного населення», та (3) «агресор знав, що його поведінка була частиною, або мала бути частиною широкомасштабної або систематичної атаки, спрямованої проти цивільного населення» (див. пп. (а) п. 1 ст. 7 Фіналізованого драфту тексту щодо елементів злочинів, прийнятого Попередньою Комісією для створення Міжнародного Кримінального Суду від 2 листопаду 2000 року, U.N. Document PCNICC/2000/1/Add.2.)
Важливо зазначити, що відповідно міжнародному праву, будь-яка особа, що вчиняє, наказує вчиняти, або потурає вчиненню злочинів проти людяності, несе індивідуальну відповідальність за свої дії.
Юрисдикція. Міжнародний Кримінальний Суд – нащадок Нюренбергського Трибуналу – має юрисдикцію щодо деяких з вказаних злочинів (військових злочинів та злочинів проти людяності, але не злочину агресії), вчинених на території України. Його юрисдикція поширюється на росіян, і статус президента РФ не гарантує імунітету.
- Способи допомогти Україні в міжнародних судових провадженнях
Основний, найбільш важливий спосіб допомоги в міжнародних судових провадженнях – це збір доказів всіх злочинів, вчинених Росією на території України. Існує багато способів зробити це.
Як зазначалося вище, МКС має власний портал, через який кожен може надати релевантну інформацію. Крім цього, можна збирати докащи з допомогою додатка «eyeWitness to Atrocities»,[8] що був створений Міжнародною Асоціацією Адвокатів, або будь-якою іншою платформою, рекомендованою урядом України. Безвідносно того, через яку платформу подаються докази, важливо їх правильно оформити. Саме тому АПУ підготувала короткий гайд щодо збору доказів, який пояснює, яку інформацію варто збирати, та як її правильно оформлювати.[9]
Наостанок, міжнародна правнича спільнота може допомогти притягнути всіх винуватих до відповідальності, аналізуючи ситуацію з правової точки зору та публікуючи рещультати цього аналізу у шанованих журналах, публічно засуджуючи порушення міжнародного права, та виступаючи в якості експертів в судових провадженнях.
Кожен, хто бажає допомогти, може зв’язатися з Ольгою Кучмієнко, головою комітету міжнародного права АПУ (olga.kuchmiienko@gmail.com) або відповідним комітетом АПУ (komitet@uba.ua) напряму, з темою повідомлення «експерт з питань права АПУ».
***
- Попередні матеріали АПУ
Асоціація правників України регулярно готує матеріали про те, що відбувається в Україні, та які норми міжнародного права порушує Росія. Коротка відповідь – «майже всі». Довга відповідь була підготована в формі експертних матеріалів, які АПУ публікує, або надсилає напряму відповідним стейкхолдерам в ЄС та США. Також, ми все ще публікуємо всі матеріали, що мають на меті зафіксувати порушення норм міжнародного права для їх подальшого застосування в міжнародних судових інституціях.
Починаючи з 21.02.2022 року, АПУ та комітет міжнародного права АПУ приготували такі дослідження порушень норм міжнародного права:
- Як Росія змогла порушити майже всі норми міжнародного права за одну ніч ? Разом з Оксаною Сенаторовою: https://uba.ua/ukr/news/8973/
- Асоціація правників України виступила з офіційною заявою щодо військових дій Російської Федерації проти України: https://uba.ua/ukr/news/8974/
- Асоціація правників України засуджує визнання Президентом Російської Федерації так званих «ДНР/ЛНР» та введення військ на окуповані території: https://uba.ua/ukr/news/8969/
- Росія порушила базові принципи морського права блокуючи Азовське море та Керчинську протоку: https://www.facebook.com/ubailawcommitee
- Більше новин можна знайти тут: https://uba.ua/eng/UBA_positions_letters/
[1] Ольга Кучмієнко, Наталя Тужеляк, Анна Буквич, Владислав Бандровський, Юлія Атаманова, Вікторія Івасечко.
[2] АПУ дякує всім, хто згодився допомогти цей матеріал, за їхній вклад, включаючи Поліну Соколовську та Анастасію Шматенко.
[3] Див. прес-реліз МС від 27 лютого 2022 року № 2022/4, доступний за посиланням - https://www.icj-cij.org/public/files/case-related/182/182-20220227-PRE-01-00-EN.pdf
[4] Див. прес-реліз МКС від 11 березня 2022 року, доступний за посиланням - https://www.icc-cpi.int/Pages/item.aspx?name=20220311-prosecutor-statement-ukraine
[5] Портал доступний за посиланням - https://otppathway.icc-cpi.int/index.html
[6] Див. прес-реліз ЄСПЛ від 1 березня 2022 року № ECHR 068 (2022).
[7] Див. прес-реліз ЄСПЛ від 4 March 2022 року № ECHR 073 (2022).
[8] Інформація доступна за посиланням - https://uba.ua/ukr/news/9020/?fbclid=IwAR292LOzFSROy3TDoS9Y2QQgr_YbTCC2lXCSM_eEqWDJpmOK4g-bzXx26j4
[9] Гайд доступний за посиланням (українською) - shorturl.at/klrI4