КИЇВ — 15 лютого 2021 року. Щороку кожен українець використовує близько 500 поліетиленових пакетів, які розкладаються понад 100 років, отруюючи навколишнє середовище продуктами розпаду. Через це щороку помирає близько одного мільйона птахів та 100 тисяч тварин, які їдять пакети чи заплутуються в них. Тому на порядку денному ВРУ з’явився законопроєкт №2051-1 «Про обмеження обігу пластикових пакетів на території України». Чи сприятиме він вирішенню проблеми? Розповіла Катерина Сорока, Голова Комітету АПУ з природних ресурсів, природоохоронного та екологічного права, радниця DLA Piper Ukraine.

— Пластикові пакети разом з іншими видами пластику становлять основну частину сумнозвісних сміттєвих островів у Тихому океані. Згідно з Директивою ЄС «Про скорочення споживання легких пластикових пакетів» до 2019 р. ЄС планувало скоротити споживання пакетів з 200 до 90 штук на рік на людину, а до 2025 р. — до 40. З початку 2019 р. магазинам у Євросоюзі заборонили безкоштовно роздавати пластикові пакети. 33 країни світу вже повністю відмовилися від використання поліетиленових пакетів, ще 53 ввели часткову заборону.

А що в Україні?

Нещодавно законопроєкт №2051-1 «Про обмеження обігу пластикових пакетів на території України» з’явився на порядку денному Верховної Ради України. Його було прийнято за основу іще в листопаді 2019 року і зараз він виноситься на повторне друге читання як доопрацьований варіант. Слід зазначити, що це вже друге скликання Верховної Ради України, якому пропонується впровадити подібні обмеження. Поточному скликанню законопроєкт №2051-1 вже було подано як альтернативний менш вдалому законопроєкту з того ж питання.

Законопроєкт №2051-1 впроваджує заборону на розповсюдження в об’єктах роздрібної торгівлі, громадського харчування та надання послуг надтонких пластикових пакетів зі стінками товщиною менше ніж 15 мікрометрів, тонких пластикових пакетів товщиною від 15 до 50 мікрометрів, оксорозкладних пластикових пакетів. Планується, що така заборона на пластикові пакети почне діяти через дев’ять місяців з дня опублікування відповідного закону.

Щоправда, є певні винятки. Така заборона не стосується біорозкладних пластикових пакетів та надтонких пластикових пакетів шириною до 225 міліметрів (без бокових складок), глибиною до 345 міліметрів (з урахуванням бокових складок), довжиною до 450 міліметрів (з урахуванням ручок), що призначені для пакування та/або транспортування свіжої риби, м’яса та продуктів із них, сипучих продуктів, льоду та розповсюджуються в об’єктах роздрібної торгівлі як первинне пакування. Водночас, відповідно до поточної версії законопроєкту всі надтонкі пластикові пакети будуть повністю заборонені з 1 січня 2023 року.

Тут варто пояснити логіку авторів законопроєкту щодо критеріїв встановленої заборони. Річ у тім, що, за твердженнями експертів, переробка пластикових пакетів товщиною менш як 50 мікрометрів ускладнена. Відповідно до Директиви ЄС 2015/720 від 25 квітня 2015 року «Про обмеження використання тонких пластикових пакетів», країни — члени ЄС повинні вжити заходів щодо скорочення виробництва та споживання пакетів товщиною менш як 50 мкм. Натомість пакети із товщою стінкою піддаються переробці. Саме тому законопроєкт поки не забороняє розповсюдження пластикових пакетів товщиною понад 50 мікрометрів, але включає положення про оплатність такого розповсюдження і навіть передбачає встановлення Кабінетом Міністрів України мінімальних роздрібних цін.

Також слід віддати належне авторам за включення оксорозкладних пластикових пакетів до переліку заборонених. Такі пакети містять спеціальні домішки, які сприяють швидкому розкладанню пакетів на мікропластик. Мікропластик потрапляє спочатку в повітря, ґрунт та водойми, а потім — в шлунки риб, птахів та інших тварин і навіть у людську їжу. Небезпека швидкого розповсюдження мікропластику вважається дуже високою, а шкода, яка цим завдається, навіть більшою, ніж від звичайного непереробленого пластику, який принаймні можна локалізувати. Отже, після прийняття законопроєкту та вступу в дію відповідного закону ми більше не побачимо маніпуляційних позначок «біо» та «еко» на оксорозкладних пакетах, як власне, і самих таких пакетів. Подібні позначки будуть дозволені лише на біорозкладних пакетах, вироблених з органічної сировини, які розкладаються на елементи природного походження.

Контроль за дотриманням впроваджених обмежень буде здійснювати Держпродспоживслужба. Штрафи за порушення становитимуть від 1700 до 34000 грн.

Законопроєкт №2051-1 був ретельно доопрацьований членами Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування між першим і другим читаннями. Зокрема, було розширено сферу застосування заборони розповсюдження пластикових пакетів. У редакції до другого читання законопроєкт включає також сферу надання послуг. Крім того, було змінено визначення об’єкта роздрібної торгівлі. В першій редакції документа визначення було невдале, і за певної інтерпретації тексту могло не включати великі супермаркети. Очевидно, що це не відповідало намірам авторів законопроєкту. В редакцію до другого читання було також додано посилання на європейські стандарти щодо утилізації біорозкладних пластикових пакетів способом компостування або біорозкладання.

Попри загалом правильну ідею в основі документа, знаходяться ті, хто критикує такий підхід до екологізації українського суспільства. Наприклад, Комітет з питань інтеграції України до ЄС у своєму висновку зазначає, що «законопроєкт не є комплексним, а має на меті суттєве скорочення використання одного різновиду відходів упаковки... Таким чином, ці зміни є фрагментарними, не відповідають принципу системності законодавства, не вирішують комплексно питання поводження з відходами упаковки…».

Таке зауваження, на перший погляд, є цілком слушним, але водночас абсолютно відірваним від української нормотворчої практики. 

На жаль, системні зміни в Україні впроваджуються важко, під тиском та у випадках, коли це вже майже ультимативна вимога наших західних партнерів. Тому стратегія маленьких, але рішучих кроків може бути більш виграшною з погляду отримання результату. Адже ні автори законопроєкту, ні Мінприроди, яке його підтримало, не приховують, що основна мета документа — зменшення попиту на використання пластикових пакетів в Україні, а отже, запобігання утворенню відходів, що відповідно до законодавства ЄС є першою стадією в ієрархії поводження з відходами.