Ключові правові висновки ВС у трудових спорах 2020 року

2021-02-02

КИЇВ — 02 лютого 2021 року. У 2020 році Верховний Суд сформулював чимало знакових позицій у трудових спорах. Деякі навіть йдуть всупереч із усталеною судовою практикою, що ще більше посилює інтерес як до їх аналізу, так і до того, чи дотримуватимуться суди надалі таких правових висновків. Найцікавіші розглянула Валерія Савчук, заступниця Голови Комітету АПУ з трудового правапартнерка АО «ЮФ «Василь Кісіль та Партнери», адвокатка.

Матеріал підготовлено в співавторстві з Софією Пеньковською

молодшою юристкою АО «ЮФ «Василь Кісіль та Партнери»

Звільнення на лікарняному — перенесення дати

Ще у 2019 році КСУ в рішенні від 4 вересня виклав правову позицію, що гарантія щодо заборони звільнення під час лікарняного поширюється і на випадки звільнення за п. 8 ст. 36 Кодексу Законів про працю України (звільнення з підстав, передбачених контрактом). Проте залишилося відкритим питання правових наслідків порушення цієї гарантії: чи повинен роботодавець поновлювати працівника, звільненого під час лікарняного? Судова практика давала різко протилежні відповіді на це питання.

Однак всі сумніви усунула постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18, в якій вказано, що «у разі порушення цієї гарантії негативні наслідки слід усувати шляхом зміни дати звільнення позивача, визначивши датою припинення трудових відносин перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності (відпустки)»Надалі цей правовий висновок застосовували також суди нижчих інстанцій у своїх рішеннях.

Допустимі порушення процедури звільнення

Надалі Верховний Суд розглянув можливість поновлення на роботі у випадку звільнення як дисциплінарного стягнення, зокрема у разі відсутності письмових пояснень працівника. Так, у постанові від 17 червня 2020 року у справі № 341/1751/17 вказано: «невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами». Тобто, ВС вказав, що відсутність письмових пояснень працівника сама по собі не є підставою для поновлення.

У постанові від 24 червня 2020 року у справі № 266/2636/17 Верховний Суд сформулював аналогічний висновок щодо відсутності згоди профспілки та вищої профспілки на звільнення члена профкому.

Зміна юрисдикції у спорах з топ-менеджментом

Окрема група спорів, у якій Верховний Суд виклав цікаві позиції, спори про звільнення топ-менеджменту, що здійснюється на підставі п. 5 ст. 41 КЗпП України. Передусім, це стосується юрисдикції вказаних спорів. Вперше Верховний Суд чітко висловив позицію, що спори про звільнення на підставі п. 5 ст. 41 КЗпП України повинні розглядатися в господарських судах.

Такий знаковий висновок Верховний Суд зробив у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 760/9300/17-ц«Отже, враховуючи наведені приписи законодавства України та зміст правовідносин учасників справи, колегія суддів вважає, що хоча рішення уповноваженого органу товариства про припинення повноважень члена виконавчого органу може мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальним за таких обставин є відносини корпоративні».

Надалі ніяких сумнівів не залишила постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18: «До юрисдикції господарського суду за п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України належать спори, в яких позивачвідсторонений від посади керівника юридичної особи (її виконавчого органу), або позивач, повноваження якого як керівника юридичної особи (її виконавчого органу) припинені за ч. 3 ст. 99 ЦК України, п. 5 ст. 41 КЗпП України, оспорює законність дій органу управління юридичної особи (загальних зборів, наглядової ради) з такого відсторонення або звільнення (припинення повноважень)».

Отже, спори відповідної категорії повинні розглядатися в порядку господарського, а не цивільного судочинства.

Крім питання юрисдикції вказаної категорії спорів, ВС також висловився щодо відмінних ознак припинення повноважень посадової особи. Зокрема, у постанові від 28 січня 2020 року у справі № 703/2072/18 ВС вказав, що «передбачена п. 5 ст. 41 КЗпП України підстава розірвання трудового договору не передбачає необхідності попереднього повідомлення про звільнення, з`ясування вини працівника, доцільності та причини звільнення, врахування попередньої роботи та інших позитивних результатів».

Рішення про поновлення виконується негайно не лише роботодавцем, але й працівником

По-новому Верховний Суд поглянув на звільнення за прогул (п. 4 ст. 40 КЗпП України). Зокрема, в постанові від 10 червня 2020 року у справі № 401/3386/17 визначив, що рішення про поновлення на роботі виконується негайно, а тому відсутність працівника є прогулом. Отже, за наявності рішення суду про поновлення на роботі, незаконно звільнений працівник повинен з’явитися на роботу негайно, інакше така відсутність вважатиметься прогулом, за що, у свою чергу, такого працівника можна звільнити на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Строковість трудових відносин

Окрім спорів щодо звільнення, по-новому ВС поглянув на такі вже усталені категорії у трудовому праві, як безстроковість трудових відносин та трудовий контракт. Щодо безстроковості, то у постанові ВС від 22 січня 2020 року у справі № 607/18964/18 встановлено: «переукладання строкового трудового договору (контракту) чи продовження строку його чинності у випадках, що підпадають під частину другу статті 23 КЗпП України, не передбачає набуття трудовим договором характеру безстрокового, укладеного на невизначений строк».

Отже, якщо умови для укладення саме строкового трудового договору продовжують існувати, то переукладення договору не надає трудовим відносинам безстрокового характеру.

Трудовий контракт може погіршувати становище працівника

Щодо ж контракту, то ВС у постанові від 1 червня 2020 року у справі № 487/79/18-ц сформулював чітку позицію, про те, що контракт може погіршувати становище працівника: «Цим винятком є контракт  особлива форма договору, спрямована на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, яка, зокрема, передбачає покладення на працівника підвищеної відповідальності. На контрактну форму трудового договору не поширюється положення статті 9 КЗпП України про те, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю, є недійсними».

Отже, у 2020 році Верховний Суд розставив багато крапок над «і» у питаннях застосування трудового права. Можна передбачити, що й 2021 рік буде цікавим як з погляду застосування вказаних правових висновків, так і формулювання нових щодо відкритих питань.

__________________________________________________________________

Ще більше цікавого:

ТОП-рішень ВС у податкових справах 2020.

ТОП-рішень ВС у сімейних справах 2020.

 

НАГАДАТИ ПАРОЛЬ