КИЇВ — 24 листопада 2020 року. 13 листопада відбулася традиційна, щорічна, вже VII Конференція з кримінального права та процесу. Спеціальним гостем заходу став директор Національного антикорупційного бюро України Артем Ситник (А.С) — упродовж сесії його інтерв’ював Президент Асоціації правників України, партнер VB PARNERS Денис Бугай (Д.Б). Комплексно про роботу НАБУ і все, що турбує адвокатів. До вашої уваги — перша частина повного тексту розмови, про відносини сторони захисту та слідства, етику процесуального суперництва і медійну політику Бюро.

Д.Б: Артеме, розпочнемо з найменш компліментарної теми: відносини слідства та сторони захисту. Як ви оцінюєте етику процесуального суперництва між сторонами?

А.С: Ще на початку нашої роботи мене запрошували на засідання Комітету ВРУ з прав людини — була доволі гаряча дискусія (щодо порушення прав адвокатів співробітниками НАБУ, — ред.). Потім із представниками органів адвокатського самоврядування ми продовжили обговорення низки проблемних питань. Наприклад, Віталію Науму (Голова Комітету захисту професійних прав адвокатів та реалізації гарантій адвокатської діяльності Ради адвокатів Київської області, — ред.), який часто присутній при проведенні обшуків в адвокатській сфері, я сказав: «Поки ми не знімемо напруження з усіх дискусійних питань, звертайтеся до мене безпосередньо з місця обшуку — будемо реагувати миттєво».

Так, після одного з випадків дисциплінарного порушення детектива (кейс порушення прав адвоката Дениса Шкаровського під час проведення обшуку — ред.), я особисто притягнув його до відповідальності у вигляді попередження про неповну службову відповідність.

Д.Б: Чи готове керівництво та дисциплінарні підрозділи НАБУ дотримуватися такої ж принципової позиції, як і в згаданій ситуації?

А.С: Якщо ви наведете випадок очевидного порушення прав сторони захисту, який залишився без реагування НАБУ, повернемося до цього. Наразі ми реагуємо на всі факти процесуального чи етичного порушення з боку детективів. Від Дисциплінарної комісії НАБУ приставлені представники Ради громадського контролю (далі — РГК), — реакція є своєчасною та адекватною.

Також хочу сказати, що в складі РГК НАБУ була й значна кількість адвокатів. Було приємно, коли після завершення каденції деякі з них підходили до мене та зазначали: «Ми вдячні за те, що ви фактично відродили професію». Вони зауважували, що поведінка детективів хоча й неідеальна, та в порівнянні з іншими слідчими підрозділами різниця суттєва.

Звичайно, є окремі скарги, які ми намагаємося розглядати й оперативно вирішувати питання.

Д.Б: Артеме, якщо адвокатське об’єднання чи адвокат займається законною діяльністю, він може бути певним, що до нього не прийдуть з обшуком?

А.С: Скажу за НАБУ. Це стосується законної діяльності не лише адвокатів, а всіх. Якщо ти законно керуєш державним підприємством або здійснюєш діяльність як держслужбовець чи адвокат, це найкраща гарантія, що до тебе ніхто не «завітає».

І будьмо об’єктивні, насправді є багато випадків, коли адвокати, м’яко кажучи, порушують закон, навіть є співучасниками, особливо це стосується справ про хабарництво.

Д.Б: Уявімо ситуацію: в результаті НСРД була (випадково) зафіксована розмова адвоката з його клієнтом. Як мають реагувати детективи?

А.С: Це стосується не тільки ДЕТЕКТИВА, але й прокурора. Він має проаналізувати ситуацію та заборонити використання такого запису розмови, якщо це заздалегідь не погоджено Генпрокурором чи його заступником. Якщо запис відбувся в межах документування фізособи, але при цьому виник спецсуб’єкт (адвокат), взагалі не можна знімати гриф «Секретно» та дозволяти використання запису в матеріалах справи.

Якщо навіть детектив якось переконає прокурора надати такий дозвіл, 99%, що суд визнає його недопустимим.

Д.Б: Значна кількість детективів — майже всі співробітники НАБУ — мають досвід роботи в правоохоронних органах України. На жаль, ми фіксуємо, що це не найкращий досвід через ситуацію в органах. Як попередити появу негативних проявів, із попередніх місць роботи, вже у вашому новому відомстві?

А.С: Та яке ж нове, воно вже «потріпане», це відомство, рішеннями КСУ тощо /сміється/.

Насправді це питання, мабуть, вже втратило актуальність, і я поясню чому. В нас відносно незначна плинність колективу, і люди працюють на посадах НАБУ вже впродовж п’яти років. При цьому, ми починали роботу з молодою командою.

Звичайно, ми усвідомлювали всі ризики, зокрема і названий вами. Так, ми маємо Управління внутрішнього контролю (УВК — ред.), яке вперше, мабуть, з усіх правоохоронних органів орієнтовано не на реагування (хоча, звичайно, реакція завжди є) на порушення, а на їх запобігання. Від початку підрозділ будувався саме на превенцію. Ми навіть отримали сертифікат про відповідність системи протидії корупції міжнародному стандарту ISO.

Крім того, ви розумієте, що кожний працівник НАБУ перебуває під контролем усіх можливих правоохоронних органів. І всі мріють затримати детектива на одержанні хабаря — від поліції до військової розвідки. Всі. Постійно підсилають так звані «торпеди», які рикошетом відходять до того, хто цю «торпеду» направив.

За 5 років жоден працівник НАБУ не був затриманий на одержанні неправомірної вигоди. Перед працевлаштуванням були протестовані 40 тис. кандидатів. Щодо зарплатні — наразі вона не є найвищою, в ДБР більша.

Д.Б: А який розмір зарплатні детектива?

А.С: Вона відповідає європейським стандартам. Та коли мені говорили, що висока зарплатня — ледь не головний запобіжник, я одразу казав: «Ні!». Вона не може бути єдиним гарантійним запобіжником.

В УВК використовується низка конкретних запобіжних заходів. По-перше, кожний працівник НАБУ постійно перебуває під моніторингом способу його життя. Щоп’ятниці від керівника внутрішнього контролю я отримую звіт щодо фінансових операцій (придбання нерухомості, відкриття банківських рахунків тощо) всіх співробітників. Документи щодо придбання об’єктів передаються до УВК, де перевіряється законність джерел походження коштів. Очевидно, що якщо виявиться факт, законність якого пояснити неможливо, людина матиме проблеми саме щодо доброчесності.

Випадків, коли ми знаходили факти придбання авто чи нерухомості, відкриття рахунків, не було.

Другий інструмент — перевірки на доброчесність відповідно до таємного графіка, який відомий лише мені та керівнику внутрішнього контролю. Створюються ситуації, в яких працівник НАБУ (не тільки детективи) має відповідно зреагувати. Наприклад, хтось запропонував вирішити певне питання по справі — детектив повинен одразу повідомити про це в Управління. Перевірка на доброчесність — це один із показників, який ми вносимо до звіту. Наявність негативного результату (таких випадків було три за п’ять років) не означає автоматичного звільнення з посади. Людину ставлять на додатковий контроль, щоби виявити потенційну системність таких дій.

Д.Б: Когось звільняли за порушення присяги?

А.С: Були випадки.

Д.Б: Можливо, про них варто не боятися говорити більш публічно?

А.С: Ми й не боїмося. Для розуміння нашої відкритості: в Дисциплінарній комісії працює 5 осіб, з яких двоє — представники ради громадського контролю. При формуванні положення про порядок проведення службових розслідувань в початковій редакції ми прописали, що на розгляд Комісії передаємо тільки матеріали, в яких, на думку Управління внутрішнього контролю, є певні порушення. Представники РГК порушили питання про передачу на розгляд усіх матеріалів. Я свідомо змінив наказ — усі скарги, навіть без порушень, відтепер надходять на ознайомлення Комісії.

І це насправді найкраще працює в превентивному плані, тому що тоді люди розуміють: все буде перевірено. Дуже складно приховати щось незаконне.

Д.Б: Активна інформаційна політика НАБУ. З одного боку, це дуже добре, оскільки допомагає нам розуміти практику та хід роботи. З іншого — іноді сторона захисту дізнається про вручену підозру, плани проведення слідчих дій зі ЗМІ та Телеграм-каналів, а не від детектива. Чому так відбувається?

А.С: По-перше, варто сказати, що обсяг дезінформації в Телеграм-каналах просто зашкалює. У нас свого каналу, до речі, немає.

По-друге, я не можу назвати нашу комунікаційну стратегію проактивною. Ми, на відміну від деяких колишніх керівників правоохоронних органів, не казали: «Ми восени посадимо 40 депутатів», а восени: «Де 40 депутатів? — Ну, не вийшло».

Ми ніколи не анонсуємо затримання, підозри, не називаємо заздалегідь прізвищ. Коли ми проводимо процесуальну дію, з’являються так звані експерти, які в житті жодного разу не читали справу, але продукують значну кількість «висновків». Починається кампанія, яка потребує роз’яснень з боку правоохоронного органу у вигляді сухого пресрелізу.

Д.Б: А вам не здається, що ваші пресрелізи іноді дуже активні та формують громадську позицію перед засіданням про обрання запобіжного заходу?

А.С: Ні. Навпаки, якщо порівняти з тим, що відбувається в інших органах. Не всім подобається, коли ми оприлюднюємо якісь записи, публікуємо схеми. Та якщо ми не будемо цього робити, вся наша діяльність просто загубиться в коментарях «експертів».

Ми зробили, пояснили логіку наших дій, наскільки це допустимо в частині розкриття таємниці досудового розслідування та державної таємниці.

Далі буде.