ХАРКІВ — 03 листопада 2020 року. Напередодні Державною комісією з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій було прийнято рішення про встановлення «червоного» рівня епідемічної небезпеки поширення COVID-19 у м. Харкові та деяких районах Харківської області.

Для запобігання виникнення та поширення вірусних захворювань в деяких судах були встановлені певні протиепідемічні обмеження. Про їх законність розповів член Ради Відділення АПУ в Харківській області, адвокат, керуючий партнер АО «ЮК «Арес» Роман Чумак.

Обмеження доступу осіб, які не є учасниками судового процесу, в судове засідання під час карантину

На перший погляд, відповідне карантинне обмеження може порушувати принцип гласності та відкритості судового засідання.

Відповідно до Конституції України, гласність судового процесу є однією з основних засад судочинства в Україні. Відповідно до Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій та статус суддів», розгляд справ у судах відбувається відкрито, крім випадків, установлених законом. У відкритому судовому засіданні мають право бути присутніми будь-які особи. Отже, з цих законодавчих вимог можна зробити висновок, що право осіб бути присутніми у відкритому судовому засіданні може бути обмежене лише законом.

Через карантин, який був встановлений на території України, Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», до Господарського процесуального кодексу України та Цивільного процесуального кодексу України були внесені зміни, що стосувалися доступу осіб, які не є учасниками судового процесу, в судове засідання, а саме: «Суд може прийняти рішення про обмеження доступу осіб, які не є учасниками судового процесу, в судове засідання під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», якщо участь в судовому засіданні становитиме загрозу життю чи здоров’ю особи».

Враховуючи вищенаведене, обмеження доступу осіб, які не є учасниками судового процесу, в судове засідання під час карантину, є законним та не порушує принципу гласності і відкритості судового процесу при сукупності двох умов: 1) у господарському чи цивільному судочинстві; 2) перебування осіб, які не є учасниками судового процесу, в судовому засідання становитиме загрозу життю чи здоров’ю осіб.

Проте важливо зазначити, що через те, що ми живемо у час комп’ютерних технологій, то з метою належної реалізації принципу гласності й відкритості як одного з ключових принципів правосуддя, можна створити режим відео- чи аудіотрансляції судового засідання, щоб особи, які не є учасниками судового процесу, могли бути присутніми «заочно». До речі, відповідні заходи значно спростили б і можливість участі представників засобів масової інформації у судових засідань, доступ яких також може бути обмежений через запроваджені карантинні заходи.

Тимчасове припинення проведення судових засідань у режимі відеоконференції за дорученням інших судів та установ

Для запобігання поширення коронавірусу серед працівників судів та відвідувачів, керівництвом деяких судів було видане розпорядження тимчасово припинити проведення судових засідань в режимі відеоконференції за дорученням інших судів та установ. Дійсно, це викликає певні труднощі в доступі до суду. Наприклад, хоча б через те, що транспортне сполучення у деяких регіонах заблоковане і просто доїхати до суду є неможливим.

У деяких випадках, через відсутність повноцінного функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, одним із завдань якої є проведення відеоконференцій в режимі реального часу, для деяких осіб доступ до суду стане неможливим, адже не всі учасники судових засідань мають власні технічні засоби.

Тому якраз у даному випадку хотілося б зазначити, що право на доступ до суду може бути порушене, адже якщо обмежувати подібні відеоконференції, то присутність учасників та інших осіб у судовому засіданні може бути заблокована.

При цьому, необхідно зазначити, що суди не обмежують можливість учасників судової справи брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, що є можливим у господарському, адміністративному та цивільному процесах. Перешкодами у реалізації цієї можливості може бути відсутність в осіб таких засобів, складність у підтверджені особи учасника справи, яке здійснюється із застосуванням електронного підпису, адже не кожен його має, чи технічні несправності у програмному забезпеченні. Ці проблеми мають зникнути, коли ЄСІТС нарешті запрацює на повну потужність. 

Nota bene! Доречним буде згадати рішення ЄСПЛ «Голдер проти Британії», в якому право на доступ до суду було виокремлене як елемент права на суд і було зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним і може бути обмежено після застосування так званого тесту на пропорційність. На жаль, подібної судової практики «ковідного» періоду поки немає, а тому ми можемо лише припустити, що якщо поставленою метою впровадження подібних карантинних обмежень є збереження життя та здоров'я осіб (і не лише суддів, а й і усіх інших осіб), то між нею і використаними засобами (обмеження доступу сторонніх осіб, припинення проведення відеоконференцій за дорученням та ін.) розумна співрозмірність існуватиме лише за умови наявності інших законних способів та засобів реального доступу до суду.

У підсумку, наразі подібні карантинні заходи дійсно можуть обмежувати право на доступ до суду. Виходом з цієї ситуації може стати запровадження єдиного програмного забезпечення відеоконференцій та трансляцій судових засідань (на кшталт ЄСІТС) та прийняття єдиного для всіх судів акту, який регулюватиме діяльність судів в умовах пандемії COVID-2019.