КИЇВ – 04 червня 2020 року. Олександр Марусяк, к.ю.н., експерт з конституційного права ЦППР, член Комітету АПУ з конституційного, адміністративного права і прав людини.

— Кадрові (номінаційні) повноваження — це компетентність певного суб’єкта владних повноважень самостійно призначати на посаду та/або звільняти з неї певних посадових осіб органів державної влади, а також його участь у безпосередньому процесі призначення на посаду і/або звільнення з посади посадових осіб іншими органами державної влади.

З цим класом повноважень тісно пов’язані установчі повноваження — можливість створювати, реорганізовувати та ліквідовувати різні органи публічної влади, а також затверджувати нормативні акти, на підставі яких вони функціонують (в т.ч. про організаційну структуру таких органів).

Цілком зрозуміло, що для того, аби дізнатися реальний обсяг влади певного органу чи посадової особи, достатньо проаналізувати їхні кадрові повноваження: чим більше органів/посадових осіб є залежними від певного суб’єкта, тим більшим є його політичний вплив.

Станом на 2020 р. місце і роль Президента України у системі органів державної влади, так само, як і питання його повноважень є не до кінця осмисленими українським суспільством.

Первісна редакція Конституції України 1996 р. закріпила напівпрезидентську (змішану) республіку, однак, при цьому, вона наділила Президента України значним арсеналом кадрових та установчих повноважень, в першу чергу, щодо виконавчої влади. В ході конституційної реформи 2004 р. багато з них були забрані від Президента України, однак, навіть при зміні балансу системи державного ладу на користь Парламенту, такий обмежений обсяг повноважень Президента не виключає ризики узурпації влади за сприятливих обставин.

Отже, Президент України:

Первинна редакція Конституції України

Призначає:

— Прем'єр-міністра  України (за згодою    Верховної    Ради     України),  припиняє його повноваження та приймає рішення про його відставку;

— членів Кабінету Міністрів України, керівників інших  центральних  органів виконавчої влади, голів місцевих  державних  адміністрацій (за  поданням  Прем'єр-міністра  України), припиняє їхні повноваження;

— Генерального прокурора (за згодою  Верховної  Ради  України) та звільняє його з посади;

— половину  складу  Ради  Національного   банку;

— половину складу  Національної  ради  України  з питань телебачення і радіомовлення;

— третину складу  Конституційного  Суду  України;

— професійних суддів на п'ять років (за поданням Вищої ради правосуддя) — перше призначення;

— трьох членів Вищої ради правосуддя.

Призначає на посаду та  звільняє з посад:  

— Голову Антимонопольного комітету України, Голову Фонду державного майна України, Голову Державного комітету телебачення і радіомовлення України (за згодою Верховної Ради України);     

— глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях;

— вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань;

Вносить до Верховної Ради України подання про:

— Призначення на  посаду  та  звільнення  з  посади  Голови Національного банку України;

— Призначення на посаду та припинення  повноважень членів Центральної виборчої комісії;

Утворює,   реорганізовує   та   ліквідовує міністерства та  інші  центральні  органи виконавчої влади (за  поданням Прем'єр-міністра України), діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади;

Утворює суди у визначеному законом порядку.

Поточна редакція Конституції України

Вносить до Верховної Ради України подання про:

— призначення Прем’єр-міністра України (за пропозицією коаліції депутатських фракцій);

— призначення Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України;

— призначення на посаду та звільнення з посади Голови Національного банку України, Голови Служби безпеки України, членів Центральної виборчої комісії;

Призначає на посади та звільняє з посад:

— Генерального прокурора (за згодою Верховної Ради України);

— половину складу Ради Національного банку України;

— половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;

— глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях;

— вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань;

— голів місцевих державних адміністрацій (за поданням Кабінету Міністрів України).

Призначає на посади:

— суддів (за поданням Вищої ради правосуддя) — безстроково;

— двох членів Вищої ради правосуддя;

— третину складу Конституційного Суду України.

Крім того

— формує персональний склад Ради національної безпеки та оборони України;

— створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні,  дорадчі та інші допоміжні органи і служби. 

Важливо наголосити, що вичерпний перелік повноважень Президента України (в т.ч. кадрових) зафіксований в Конституції України (пункт 31 частини 1 статті 106 Конституції України) і не може бути розширений законом. Однак, на жаль, і Парламент, і Глава держави неодноразово виходили за рамки своїх конституційних повноважень: дуже часто Президент України уповноважувався законом утворювати органи, які прямо не передбачені Конституцією України, а також призначати керівництво та/або членів таких органів. Так само через видання відповідних указів Президент сам себе уповноважував на вчинення окремих кадрових чи установчих дій. Крім того, внаслідок хаосу, спричиненого подвійною зміною редакції Конституції України протягом 4 років («контрреформа»  2010 р. та відновлення у 2014 р. дії редакції Конституції України 2004 р.), багато норм законодавство до сьогодні все ще не приведені у відповідність до чинної редакції.

Ось неповний перелік кадрових та установчих повноважень Президента України, передбачений законами України, але не Конституцією України. Отже, він:

— Надає згоду Прем’єр-міністру України на внесення подання до Верховної Ради України щодо звільнення Міністра закордонних справ України та Міністра оборони України;

— Вносить подання щодо звільнення Міністра закордонних справ України та Міністра оборони України;

— Призначає на посади та звільняє голову та членів, а також утворює:

1. Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації;

2. Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг;

3. Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку; 

4. Національне антикорупційне бюро України;                                     

— Призначає на посаду (за результатами конкурсу) та звільняє з посади:

1. Директора Національного антикорупційного бюро України;

2. Директора Державного бюро розслідувань;

— Призначає на посаду та звільняє з посади:

1. Начальника Управління державної охорони України;

2. Заступників Начальника Управління державної охорони України (за поданням Начальника Управління державної охорони України);

3. Заступників Голови Служби безпеки України;

— Призначає на посаду окремих членів Колегії Служби безпеки України;

1. Визначає трьох осіб до складу комісії з проведення конкурсу на зайняття посади Директора Національного антикорупційного бюро України;

2. Визначає трьох осіб до складу комісії з проведення конкурсу на зайняття посади Директора Державного бюро розслідувань;

3. Тощо.

Важливо розуміти, що напівпрезидентська республіка — це не просто система правління, де у Президента є менше повноважень у порівнянні з президентською республікою, це такий лад, де чітко розмежовані сфери відповідальності та повноваження як Президента, так і Уряду. Тому для забезпечення ефективної реалізації конституційної моделі державного правління, необхідно:

По-перше, оновити значний масив законодавства, усунувши неконституційні норми, які передбачають застарілі або надлишкові повноваження Президента України, зокрема, в кадрових питаннях;

По-друге, зменшити рівень залежності виконавчої влади від Президента, який все ще зберігається.

P.S. Рекомендую ознайомитися із практикою Конституційного Суду України щодо кадрових (номінаційних) та установчих повноважень Президента України:

Рішення від 24.12.1997 р. № 8-зп/1997; від 28.01.2003 р. № 2-рп/2003; від 10.04.2003 р. № 7-рп/2003; від 25.12.2003 р. № 22-рп/2003; від 07.04.2004 р. № 9-рп/2004; від 16.05.2007 р. № 1-рп/2007; від 11.12.2007 р. № 12-рп/2007; від 26.02.2009 р. № 6-рп/2009; від 08.07.2008 р. № 14-рп/2008; від 02.10.2008 р. № 19-рп/2008; від 08.10.2008 р. № 21-рп/2008; від 25.02.2009 р. № 5-рп/2009; від 07.07.2009 р. № 17-рп/2009; від 15.09.2009 р. № 21-рп/2009; від 17.12.2009 р. № 32-рп/2009; від 10.06.2010 р. № 16-рп/2010; від 13.06.2019 р. № 5-р/2019, висновком від 16.12.2019 р. № 7-в/2019.