КИЇВ — 20 березня 2019 року. Комітет з міжнародного права АПУ спільно з Українською асоціацією міжнародного права (УАМП) провели круглий стіл, присвячений обговоренню необхідності ратифікації Україною Римського статуту Міжнародного кримінального суду.

Станом на травень 2011 року договір ратифікувало 114 держав. Усього Римський cтатут підписали 139 держав, але ратифікували угоду не всі. Римський статут встановлює чотири основних міжнародних злочини: геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини і злочини агресії.

Програмними координаторами заходу виступили Анна Буквич, кандидат юридичних наук, заступник Голови Комітету з міжнародного права АПУ, та Антон Кориневич, кандидат юридичних наук, доцент кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, координатор Північного (Київського) регіонального відділення УАМП.

Ратифікувавши Римський статут, Україна продемонструє свій рішучий намір провести розслідування та притягнути до відповідальності, зокрема й своїх власних громадян. Таким чином контролювати, хто саме з українських громадян потрапить під повноцінне розслідування Офісу прокурора, що буде відкрито найближчим часом. Якщо ратифікації не буде і Україна не буде розслідувати злочини, скоєні нею як стороною конфлікту, це буде робити саме Офіс прокурора і Україна ніяк не зможе регулювати цей процес, а отже, постанови про арешт будуть видані, зокрема, й для високопоставлених офіційних осіб. Можна стверджувати, що саме це є однією із переваг ратифікації Римського статуту для нашої держави.

За словами Надії Волкової, голови організації Ukrainian Legal Advisory Group (ULAG), та Аліни Павлюк, Ukrainian Legal Advisory Group (ULAG), ратифікуючи РС Україна:

— зробить потужну зовнішньополітичну заяву, якою продемонструє прихильність України міжнародному праву, миру і безпеці;

— зміцнить свої позиції на арені міжнародної дипломатії в якості надійного партнера у зовнішніх відносинах;

— сприятиме запобіганню і стримуванню майбутніх тяжких злочинів на території України;

— зміцнить в Україні рівність всіх перед законом, оскільки РС встановлює один стандарт для всіх — ніхто не може бути нижче або вище закону, оскільки офіційний статус не має значення відповідно до РС, всі особи можуть бути притягнуті до відповідальності за серйозні міжнародні злочини;

— продемонструє готовність врегулювати міжнародні або зовнішні територіальні суперечки дипломатичним шляхом і свою прихильність верховенству закону, як того вимагають країни учасниці НАТО.

Катерина Бусол, к.ю.н., юрист британського юридичного партнерства Global Rights Compliance, запрошена спеціалістка Міжнародного кримінального суду у 2018 році, розповіла про процесуальні переваги ратифікації Римського статут. Віталія Лебідь, юрист Центру стратегічних справ Української Гельсінської Спілки з прав людини (сприяє розвитку гуманного суспільства, що базується на повазі до людського життя, гідності та гармонійних стосунків між людиною, державою і природою через створення платформи для співпраці між членами Спілки та іншими учасниками правозахисного руху), розглянула стан дослідження Офісом прокурора МКС ситуації в Україні.

Сергій Гришко, партнер Redcliffe Partners, член Ради Комітету з процесуального права АПУ, порушив тему внесення змін до законодавства, що необхідна у зв’язку з ратифікацією Римського статуту МКС.

«30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», яким, серед іншого, доповнено статтю 124 Конституції України частиною шостою, яка набирає чинності 30 червня 2019 року: «Україна може визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду на умовах, визначених Римським статутом Міжнародного кримінального суду», — зауважив експерт.

Варто зазначити, що де-факто Україна стала «асоційованою учасницею» Римського статуту, оскільки надала МКС юрисдикцію щодо наймасштабніших злочинів проти міжнародного права, вчинених на її території, але не набула жодного формального статусу перед Судом та не може користуватися ні організаційними, ні процесуальними правами, що надаються Римським статутом державам, які його ратифікували. Також на Україну тепер повною мірою поширюються зобов’язання щодо співпраці держав-учасниць із Судом, передбачені РС, що може включати передачу підозрюваних цій міжнародній установі, але без ратифікації Україна не має національного правового механізму такої передачі.