Гонорар успіху адвоката: хто несе цей фінансовий тягар?
КИЇВ — 30 серпня 2018 року. Відбувся круглий стіл «Гонорар успіху адвоката: актуальні питання правового регулювання та судової практики», організований Комітетом з процесуального права.
Гонорар успіху або success fee є маловідомим та недослідженим правовим інститутом в Україні, який, водночас, знайшов широке застосування на практиці. Натомість Постанова Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі №462/9002/14-ц (провадження №61-9880св18) підняла це питання на поверхню та збурила дискусії у колі юридичної спільноти.
Для детального обговорення та аналізу цього інституту були запрошені як представники адвокатської спільноти, так і суддя Верховного Суду.
Сергій Гришко, партнер ЮФ Redcliffe Partners, зосередився на актуальності питання стягнення гонорару успіху у зв’язку із запровадженням адвокатської монополії, оскільки участь у процесі юрисконсульта здебільшого оплачується фіксованою заробітною платою, на відміну від представників адвокатури.Окрім цього, важливу роль також відіграють і зміни, які відбулись у сфері стягнення судових витрат із сторони, що програла, оскільки лише розуміння стороною можливості понести великі витрати, зокрема і на витрати правової допомоги, сприятиме уникненню безпідставних оскаржень рішень та затягувань розгляду справи у суді.
Аналізуючи підхід іноземних держав до гонорару успіху, Ігор Головань, партнер ЮФ «Головань і Партнери», навів приклад рішення одного із судів першої інстанції штату Техас, США, в якому суд не лише стягнув із відповідача витрати на правову допомогу за участь адвоката в першій інстанції (2 тис. доларів), а й зазначив, що у разі подання відповідачем безпідставної апеляції, у задоволенні якої буде відмовлено, з нього має бути стягнуто ще 5 тис. доларів, а в разі відмови в задоволенні касації — ще 5 тис. доларів.
Ігор Головань вважає недоцільним допущення обовֹ’язковості відшкодування гонорару успіху стороною, що програла, подібно до судових витрат. Гонорар успіху — це ті кошти, якими сторона не ризикує: сторона або програє справу і не повинна буде платити цю суму адвокату, або виграє і ще додатково «заробить» ці кошти від сторони, що програла.
Василь Крат, суддя Другої судової палати Касаційного цивільного суду як член колегії, яка розглядала згадувану вище справу №462/9002/14-ц, основну увагу приділив висвітленню позиції Верховного Суду та власної позиції з цього питання, яка, серед іншого, була висвітлена в окремій думці до цього рішення.
Перш за все, суддя зауважив, що цивільний оборот наразі є надто дестабілізованим, що відбувається, зокрема, завдяки існуванню «культу недійсності». Недійсність договору, заповіту, окремих рішень і є причиною дестабілізації, якою останнім часом учасники процесу надто зловживають з метою уникнення відповідальності.
Таким чином, на думку судді, договір, який згідно загальних положень законодавства повинен виконуватись; і якщо сторони його протягом певного часу виконували, то це лише підтверджує його дійсність та спрямованість на реальне настання наслідків та погодження сторін із його умовами.
Саме керуючись зазначеними мотивами та думками і було зумовлене винесення суддею окремої думки по даній справі, в якій заперечується недійсність положення договору, укладеного між адвокатом та клієнтом, яке допускає існування гонорару успіху.
Питання відшкодування гонорару успіху стороною, що програла судову справу, в порядку розподілу судових витрат, визначеному процесуальним законодавством, висвітлила Ірина Кобець, юрист ЮФ LCF Law Group. Так, адвокат зазначила, що гонорар успіху відсутній у відповідних статтях процесуального законодавства, які регулюють та визначають складові витрат на правову допомогу, таким чином, наразі існує негативна практика з цього питання.
Також юрист навела приклади декількох рішень із судової практики, яка з’явилася після ухвалення Верховним Судом згадуваної вище Постанови.
Зокрема, цікавою є справа №912/2391/16 за заявою розпорядника майна державного підприємства, яке перебуває в стані банкрутства, про визнання недійсними п’яти договорів про надання правової допомоги. Позов було задоволено.
Інша справа №640/4658/18, суть якої полягала у стягненні витрат за юридичні послуги за договором, укладеним між клієнтом та адвокатом, також була програшною для адвоката, як наслідок, у позові було відмовлено, зокрема, на підставі застосування згадуваного рішення Верховного Суду.
Таким чином, очевидною вбачається проблема, яка наразі існує в Україні, у питанні можливості та допустимості стягнення гонорару успіху з клієнта.
Долучайтеся до заходів АПУ, ми обговорюємо лише актуальні та важливі питання правової практики.
___________
Ми дякуємо за допомогу у підготовці матеріалу виданню «Українське право».