КИЇВ — 16 листопада 2017 року. Комітет з процесуального права та Комітет з альтернативного вирішення спорів АПУ звернулися до Голови Верховної Ради та голів профільних комітетів з пропозицією розглянути рекомендації до законопроекту «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні» щодо розширення повноважень третейських судів.

На розгляді Верховної Ради України перебуває проект Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні» (реєстр. № 6540 від 06.06.2017) (далі — Законопроект № 6540). Комітети вважають за необхідне попередити про небезпеку, яку несе поточне формулювання пункту 27 Законопроекту № 6540, що стосується радикального розширення повноважень третейських судів за відсутності реальних механізмів убезпечення від зловживань.

Як зазначається в пункті 11(4) Пояснювальної записки, ухвалення Законопроекту № 6540 забезпечить «право споживачів та інших осіб, чиї права порушено, на доступ до швидкої та ефективної процедури альтернативного врегулювання спорів — третейського судочинства» та запровадить «механізм гарантій від зловживань у використанні третейських судів задля досягнення протиправних цілей».

Проте, на думку експертів комітетів, які є спеціалістами в господарському процесі, арбітражі, третейському судочинстві, Законопроект № 6540 в частині розширення повноважень третейських судів розглядати господарські спори не відповідає задекларованій меті законопроекту та створює системні ризики зловживань і порушень прав суб’єктів господарювання.

I. АНАЛІЗ ВАД ЗАКОНОПРОЕКТУ № 6540

Помилкова оцінка правового регулювання третейських судів в Україні та Європі

Відсутність регуляторних чи інфраструктурних перешкод для суб’єктів господарювання вирішувати спори в третейському суді

В Україні зареєстровано більше 500 постійно діючих третейських судів. Деякі третейські суди розглядають кілька тисяч справ на рік.

За окремими винятками, третейські суди можуть вирішувати ті самі господарські спори, що і господарські суди. Крім того, рішення третейських судів не підлягають апеляційному чи касаційному перегляду. Вони підлягають лише обмеженому судовому контролю з питань дотримання належної правової процедури та наявності повноважень третейського суду.

Таким чином, станом на даний час в Україні створена уся необхідна інфраструктура для альтернативного вирішення договірних спорів між суб’єктами господарювання.

Водночас, не спостерігається масового звернення суб’єктів господарювання до третейських судів. Причинами цього, на погляд експертів комітетів, є низька якість існуючих третейських судів, а також закорінене сприйняття третейських судів як непрозорих інструментів обходу закону, а не як справжньої альтернативи державному судочинству.

Відсутність уніфікованих європейських стандартів підвідомчості спорів третейським судам

У пункті 1(4) Пояснювальної записки міститься таке твердження «чинна редакція Закону України «Про третейські суди» не відповідає європейським стандартам у сфері альтернативного врегулювання спорів, оскільки обмежує можливість захисту прав особами шляхом звернення до третейського суду з позовом».

Таке твердження не відповідає дійсності, адже немає жодних окремих «європейських» стандартів у сфері альтернативного вирішення спорів. Всі держави — члени Європейських Співтовариств є також державами — членами Конвенції ООН про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 1958 р.), яка є засадничим актом, загальновизнаною «конституцією» для арбітражу, зокрема, для третейського судочинства. Україна бере участь у цій Конвенції з 1961 року. Ця Конвенція залишає державам повну свободу щодо вибору питань, які можуть чи не можуть бути предметом арбітражного (третейського) розгляду.

Аналогічна філософія свободи розсуду держав щодо обмеження питань, які можуть бути предметом арбітражного розгляду, також лежить в основі Типового закону ЮНСІТРАЛ про зовнішньоторговельний арбітраж, положення якого враховано у Законі України «Про третейські суди». Жоден міжнародний чи європейський акт не передбачає якийсь обов’язковий мінімум питань, що повинні бути підвідомчі третейським судам. Кожна держава самостійно визначає, які питання можуть бути предметом арбітражного розгляду, а які не можуть.

Європейські Співтовариства мають уніфіковане правове регулювання (acquiscommunautaire) лише щодо вирішення в арбітражі спорів зі споживачами, а саме — це Директива Європейського Парламенту та Ради №2013/11/ЄС щодо альтернативного врегулювання спорів за участю споживачів. На цю Директиву є посилання у Пояснювальній записці до Законопроекту № 6540. Проте ця Директива не має відношення до господарських спорів.

Ризики, що несе Законопроект № 6540

Поле для зловживань

Відомо, що причиною прийняття Закону № 1076-VI від 5 березня 2009 року, який обмежив коло спорів, що можуть бути предметом третейського розгляду, стали численні зловживання з боку недобросовісних третейських судів та (або) суддів. Зокрема, такі третейські суди та судді використовувалися як знаряддя для незаконного захоплення контролю над бізнесом чи активами інших осіб (рейдерство) та для легалізації незаконних угод або з метою уникнення обов’язкових реєстраційних процедур.

Слід визнати, що Закон № 1076-VI виконав свою функцію та звів нанівець в Україні незаконні практики легалізації злочинних оборудок за допомогою третейських судів. Водночас, Законопроект № 6540 може «відкрити скриньку Пандори», повернувши недобросовісним особам можливість реалізовувати свої незаконні оборудки через третейські суди поза ефективним контролем судової системи України.

Більше того, відкриття можливості нерезидентам брати участь у третейському розгляді створить суттєві проблеми для функціонування системи міжнародного арбітражу в Україні та протиріччя зі статтею 1 Закону України «Про третейські суди».

Відсутність належних механізмів запобігання зловживанням

У пункті 2(4) Пояснювальної записки зазначається, що «одночасно з розширенням компетенції третейських судів, проектом Закону виключається можливість винесення рішень третейським судом щодо осіб, які не укладали третейську угоду.»

Проте аналіз відповідних положень Законопроекту № 6540 доводить, що справжніх механізмів для запобігання і боротьби зі зловживаннями він не містить. Повертаючи усім без винятку (!) третейським судам надзвичайно широкі повноваження, Законопроект № 6540 не передбачає жодного додаткового контролю за діяльністю дискредитованих третейських судів, механізмів притягнення до відповідальності за неправосудні рішення або запобіжників для штучних «спорів», які використовуються для визнання фактів чи легалізації правочинів в обхід встановлених законом процедур.

Запропоноване Законопроектом № 6540 право оскарження рішення третейського суду особою, яка не підписувала третейську угоду, не убезпечує від випадків, коли третейське рішення ґрунтується на сфальсифікованій третейській угоді або коли обидві сторони змовляються укласти третейську угоду з метою визнання певних юридичних фактів або ухилення від обов’язкових процедур, передбачених законом.

Таким чином, комітети АПУ змушені констатувати, що Законопроект № 6540 не містить належних запобіжників ризикам зловживань з боку третейських судів. Фактично такі формулювання Законопроекту № 6540 сприятимуть не покращенню, а погіршенню інвестиційної привабливості України.

Невідповідність Законопроекту № 6540 новому Господарському процесуальному кодексу України

Законопроект № 6540 не враховує положення нової редакції Господарського процесуального кодексу, прийнятого Верховною Радою України 3 жовтня 2017 року. Так, не враховані положення частин 1 та 2 статті 23 щодо неможливості розгляду третейськими судами певних видів господарських спорів, зокрема, корпоративних спорів, спорів про державну реєстрацію або облік прав на нерухоме майно, прав інтелектуальної власності, прав на цінні папери, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про державні закупівлі.

II. РЕКОМЕНДАЦІЇ КОМІТЕТІВ

Враховуючи викладене, на думку експертів комітетів АПУ, пункт 27 Законопроекту № 6540 в частині розширення повноважень третейських судів розглядати господарські спори (і) не відповідає меті законопроекту, (іі) не узгоджується із Господарським процесуальним кодексом України та (ііі) створює системні ризики зловживань і порушень прав суб’єктів господарювання.

З огляду на зазначене вище, комітети звернулись із проханням до народних депутатів не допустити ухвалення пункту 27 Законопроекту № 6540 у тому вигляді, в якому він внесений суб’єктом законодавчої ініціативи.

Враховуючи той факт, що народні обранці прийшли до висновку про необхідність удосконалити законодавчі акти про третейський розгляд, комітети АПУ висловлюють свою зацікавленість долучитися до участі у реформуванні цього законодавства та підготовки тих положень, які б відповідали чинному законодавству України, узгоджувалися з міжнародним досвідом та були прийняті правничою спільнотою.