КИЇВ – 29 травня 2017 року. Комітет з питань конституційного права, адміністративного права та прав людини провів засідання, де обговорили питання щодо обмеження доступу до Iнтернет-ресурсів в Україні з точки зору дотримання прав і свобод людини, закріплених міжнародними актами та Конституцією України.

Дискусія була зосереджена на питаннях законності та пропорційності заборони доступу на території України до деяких онлайн-ресурсів/сервісів, введеної в дію Указом Президента України №133/2017, а також щодо світового досвіду в цій сфері.

Своєю позицією з колегами поділилися запрошені гості заходу: Андрій Пазюк, д.ю.н., доцент кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин КHУ ім.Тараса Шевченка, керівник Лабораторії з управління Інтернетом Української Асоціації міжнародного права, та Олександр Баранов, д.ю.н., професор кафедри інформаційного права та права інтелектуальної власності НТУУ «Київський політехнічний інститут», керівник Центру теоретико-правових проблем інформаційної сфери Науково-дослідного інституту інформатики і права Національної академії правових наук України.

У заході також взяли участь члени АПУ: Олександр Ільков, член правління АПУ, партнер Kesarev Сonsulting,  Вадим Галайчук, заступник глови Комітету АПУ з конституційного права, адміністративного права та прав людини, партнер ЮФ «Хіллмонт партнерс», Сергій Кальченко, асоційований партнер ЮФ «Хіллмонт партнерс», к.ю.н., Костянтин Зеров, член Комітету з телемунікацій, IT та інтернету, асистент кафедри інтелектуальної власності юридичного факультету КНУ ім. Т. Шевченка, консультант директора НДІ ІВ НАПрН України у сфері інформаційних технологій, а також представниця провайдерів телекомунікацій – Олена Сказко, адвокат, юрист ТОВ «Інтернет Інвест», патентний повірений України.

На думку пана Андрія в частині надання доручень Інтернет-провайдерам заблокувати доступ до онлайн-ресурсів рішенням РНБО відбулося фактичне застосування секторальних санкцій за процедурою індивідуальних. Підстави порушення законності спікер також вбачає у відсутності такого виду санкції  у переліку можливих, передбачених Законом України «Про санкції», у той час як діючий Закон України «Про телекомунікації» надає операторам і провайдерам телекомунікацій право на відключення кінцевого обладнання виключно на підставі рішення суду. Сумнівною на думку пана Андріяє й правомірність поширення рішення РНБО на провайдерів телекомунікацій, адже РНБО за своїм статусом може координувати і контролювати діяльність виключно органів виконавчої влади.

Посилаючись на рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2012,  рішення ЄСПЛ у справі «Редакція газети «Правоє дело» та Штекель проти України», «Ахмет Йлдірім проти Туреччини», Декларацію Кабінету Міністрів Ради Європи «Свобода спілкування в Інтернеті» та Рекомендації Комітету міністрів державам-членам Ради Європи щодо свободи в Інтернеті, пан Андрійвважає застосовані санкції такими, що не відповідають також і критеріям обгрунтованості і пропорційності.

У той же час, Олександр Баранов зазначив, що відповідно до актів міжнародного права та Конституції України здійснення кожним права вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати певним формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки тощо.

Відзначаючи наявність певної дискреції для органів влади у Законі України «Про санкції», що є неприпустимим в контексті обмеження права кожного вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію, науковець констатував, що сьогодні бракує системного підходу до забезпечення інформаційної безпеки на законодавчому рівні, а сам текст рішення РНБО України має значні юридичні неточності, зокрема, в частині обрання певних санкцій для конкретних суб’єктів санкцій. Крім того, експерт зауважив на недосконалість,  а іноді й відсутність нормативно-правового регулювання практичного здійснення заходів щодо застосування санкцій, зокрема у галузі телекомунікацій. Останнє створює умови правової невизначеності та може стати причиною надмірних дій зі сторони контролюючих органів відносно суб’єктів телекомунікаційного ринку.

Зі свого боку, пані Олена підняла низку практичних, в тому числі економічних та технічних наслідків застосування санкцій, зокрема, перехід переважної більшості суб’єктів внаслідок блокування з українських на іноземні хостінги.

Досвідом Європейського Суду з прав людини поділився пан Вадим, висловивши думку, що підстави для захисту позиції України в ЄСПЛ. Зокрема, в частині підстав застосованих санкцій, у нашої держави вони є, проте захисту потрібно звернути особливу увагу на те, щоб виключити звинувачення у політичній складовій обмежень. У свою чергу пан Костянтин розповів про практику обмежень доступу до онлайн-сервісів в Європі, де виконання таких обмежень накладається й на інтернет-провайдерів, хоча тут мова йде про обмеження, пов’язані з захистом інтелектуальної власності.

У ході обговорення були також порушені питання відсутності системного як законодавчого, так і інформаційно-просвітницького підходу до питань інформаційної безпеки, брак в українському он-лайн сегменті позитивної альтернативи російським он-лайн ресурсам, а також відсутність уваги держави, у тому числі на рівні освітніх програм, до розвитку у підростаючого покоління критичного мислення. Учасники заходу зійшлися у спільній позиції, що будь-які обмеження прав і свобод людини, мають відбуватися на основі закону, бути обгрунтованими, передбачуваними та пропорційними.

«Ініційований Комітетом захід – один з багатьох фахових майданчиків, де сьогодні відбувається обговорення першого для нашої держави прецеденту масового обмеження доступу до онлайн-ресурсів. Важливо підкреслити, що ми не тільки не заперечуємо проти необхідності вжиття заходів національної, зокрема інформаційної безпеки, а й, напроти, впевнені, що державні органи мали б розробити систему таких безпекових заходів й чітко, на рівні закону, визначити межі, підстави, критерії та способи обмежень прав і свобод людини з цією метою. За відсутності таких системних законодавчих змін ефективність застосованих заходів, на мою думку, має для окремого громадянина не стільки безпековий, скільки інформаційно-політичний аспект. Наскільки така практика ризикована для забезпечення прав і свобод людини в Україні (а такі ризики є), покаже час»,  – коментує ситуацію Альона Шуліма, модератор заходу, голова Комітету АПУ з конституційного права, адміністративного права та прав людини, старший радник Kesarev Consulting, заслужений юрист України.

Висловлюємо вдячність усім учасникам заходу. Долучайтеся до діяльності Комітету з питань конституційного права, адміністративного права та прав людини та надсилайте свої пропозиції та побажання на адресу: komitet@uba.ua.