Перший Інвестиційний Форум, проведений Асоціацією правників України 6-7 червня 2024 року, став майданчиком для обговорення перспективних інвестиційних можливостей та вирішення юридичних викликів у сферах, які важливі для подальшого сталого розвитку України.

Кожна сесія Форуму була платформою для плідних дискусій, під час яких лунали цікаві й корисні ідеї та інсайти. З огляду на цінність інформації, отриманої від спікерів заходу, АПУ підготувала висновки та рекомендації для уряду й бізнесу за підсумками Першого Інвестиційного Форуму. Ознайомитися із рекомендаціями ви можете нижче.

Сесія 1. Вступ України до Євросоюзу: що це означає для бізнесу?

Уряд повинен чітко врегулювати порядок взаємодії бізнесу і влади під час переговорного процесу про вступ до ЄС. Зокрема, потрібно, щоб було чітко передбачено:

• як залучається бізнес до переговорного процесу (наприклад, якщо це робочі групи по кожній переговорній главі, то це має бути чітко прописано);
• має бути чітко врегульовано, хто від бізнесу залучатиметься до робочих груп — асоціації (які саме — всеукраїнські, регіональні, які об'єднують певний відсоток підприємств певної галузі) або подекуди самі підприємства (але знову ж таки повинні бути виписані чіткі критерії для таких підприємств); має бути забезпечено рівний доступ усім асоціаціям і підприємствам;
• роль бізнесу/асоціацій — просто взяти участь у робочій групі/подати позицію чи все-таки бізнес/асоціації матимуть хоча б дорадчий голос (очевидно, що повинно бути останнє, щонайменше з певних стратегічних питань);
• потрібно, щоб Уряд повідомляв бізнесу/асоціаціям наші переговорні позиції та позиції ЄС і погоджував їх із бізнесом.

Сесія 2. Реформи під час війни — які умови роботи слід очікувати бізнесу?

1. Бізнес очікує партнерських відносин з владою та ефективних механізмів взаємодії при вирішенні питань, які виникають під час здійснення господарської діяльності (в тому числі з питань бронювання працівників та недопустимості внесення змін до правил «гри» під час «гри»).

2. Державні органи мають відійти від презумпції вини бізнесу та концепції злої волі й змістити акцент із застосування негативних наслідків на попереднє консультування бізнесу для запобігання допущення бізнесом несвідомих / не навмисних порушень.

3. Потрібно запровадити дієве адміністративне оскарження є запорукою партнерських відносин бізнесу і влади. Державні органи не повинні боятися приймати рішення на користь бізнесу, якщо контролерами були допущені помилки під час перевірок.

4. Національна стратегія доходів 2030 може стати бар’єром для інвестицій, якщо буде реалізована в повному обсязі. До початку її реалізації потрібно відновити довіру платників податків до податкових, митних та правоохоронних органів. Тільки після цього можливо розглянути доцільність надавати їм додаткові повноваження.

5. Перенесення європейських правил та концепцій (прогресивні ставки оподаткування, практичне нівелювання спрощеної системи оподаткування та інші) в українську податкову систему потрібно здійснювати з урахування національної специфіки, оскільки, якщо цього не зробити, таке перенесення може мати протилежний ефект.

6. Непропорційні штрафи на посадових осіб імпортерів за помилки в оформленні митних документів без можливості їх оскарження в касаційних судах істотно знижують інвестиційну привабливість держави.

7. На сьогоднішній день, державою не забезпечено доступність страхування ризиків бізнесу від воєнних та політичних ризиків. Хоча і ведеться робота в цьому напрямку. Вартість страхування є надмірною та таке страхування не завжди можливе. Ефективне державне рішення в цьому питанні безперечно сприятиме інвестиційній привабливості держави.

8. Для підвищення рівня захисту інвестицій державі необхідно в першу чергу забезпечити виконання законів, а не їх перекручування з метою застосування санкцій до бізнесу.

Сесія 3.1. Виклики та можливості в аграрній сфері

1. За результатами сесії можна резюмувати, що загалом склалось відчуття, що проблемам галузі приділяється достатньо уваги.
2. Зокрема, доволі позитивні відгуки є щодо початку роботи державної програми компенсації аграріям 80% вартості розмінування забруднених земель. Кількість операторів протимінної діяльності (серед яких, зокрема, є також агрохолдинги) з початку року зросла вдвічі до близько 30 компаній. Рекомендується не випускати дане критичне для багатьох аграріїв питання з фокусу уваги. Акцент повинен робитись надалі на розробці та пошуку нових технологічних рішень. Очікується підтримка таких досліджень з боку уряду.
3. Загалом позитивні відгуки також щодо підтримки аграріїв у прифронтових зонах (звільнення від оподаткування, знижка на залізничні перевезення, тощо).
4. Експерти закликають аграріїв до інвестицій в проєкти біоенергетики (біоетанол) та переробки. Існує достатній потенціал залучення як позичкового так і стратегічного фінансування таких проєктів в Україні та за кордоном. Зокрема, це один з фокусів уваги ЄБРР в Україні.
5. Розуміючи необхідність мобілізації загалом, аграрії закликають схвалити т.зв. «економічне бронювання», що є критичним в певних сегментах.
6. На даний час є доволі багато різноманітних програм підтримки підприємств в агросфері, а також суттєвий запит від інституційних та приватних інвесторів. В той же час відмічається недостатній рівень підготовки інвестиційних проєктів та неготовність значної кількості підприємств до залучення інвестицій.

Сесія 3.2. Виклики та можливості у сфері видобування природних ресурсів

1. Угоди про розподіл продукції (“УРП”):
   • прийняття підзаконних нормативно-правових актів щодо реалізації угод про розподіл продукції;
   • врегулювання функцій державної уповноваженої установи щодо контролю за виконанням УРП; та
   • визначення уповноваженої особи щодо реалізації нафти та конденсату за УРП.
2. Імплементація Регламенту ЄС про доброчесність та прозорість на оптовому енергетичному ринку (“REMIT”):
   • проведення навчальних заходів для бізнесу щодо REMIT; та
   • встановлення перехідного періоду, протягом якого не застосуватимуться санкції за порушення, та уточнення термінології законодавства.
3. Вдосконалення механізму резервування земель для надрокористувачів.
4. Поширення дії індустріальних парків та пільг для проєктів зі значними інвестиціям на сферу видобування.
5. Розробка довгострокової стратегії розвитку видобувної галузі та відповідних державних програм підтримки.
6. Передбачення підстав для внесення змін до програми робіт у зв’язку зі зміною обсягів видобутку через воєнний стан.
7. Доповнення Кодексу України про надра визначеннями базових понять, видалення неактуальних положень з Гірничого закону України.
8. Врегулювання питання відходів видобувної галузі шляхом прийняття законопроєкту “Про управління відходами видобувної промисловості” та внесення змін до Закону України “Про управління відходами”.

Сесія 4.1. Виклики та можливості в оборонній сфері

Коментарі щодо удосконалення законодавства в оборонній галузі

1. Заборона на експорт товарів військового призначення

Наразі ця фактична заборона суттєво обмежує розвиток української оборонної індустрії, зокрема через неможливість залучення ресурсів від замовлень іноземних клієнтів, які могли б бути спрямовані на розробку нових зразків озброєння та військової техніки, розширення виробництва.

Заборона на експорт змушує українських виробників переносити виробництва за межі України для того, щоб мати можливість вести повноцінну діяльність на міжнародному ринку. Така ситуаціє не є бажаною ані для української оборонної галузі, ані для економіки в цілому.

Зняття заборони на експорт стане важливим кроком для розвитку українського оборонного сектору, створить умови для того, щоб оборонна індустрія залишалась одним з драйверів українською економіки навіть після закінчення активних бойових дій.

2. Регулювання бронювання працівників підприємств оборонно-промислового комплексу

Нещодавно перелік критеріїв для визначення підприємств у сфері оборонно-промислового комплексу такими, що мають важливе значення для національної економіки був розширений. Проте їх перелік не повністю відповідає поточним потребам. Зокрема, існує потреба у внесенні до них змін таким чином, щоб охопити підприємства, які перебувають на етапі розробки новітніх зразків озброєння та військової техніки, проте ще не мають укладених контрактів із державними замовниками.

Необхідно також унормувати порядок бронювання осіб, військово-облікові дані яких потребують уточнення. Станом на сьогоднішній день фактична неможливість забронювати таких осіб створює суттєві перепони в роботі підприємств оборонної галузі. 2

Такі зміни нададуть можливість підприємствам оборонної галузі належним чином бронювати всіх критично важливих працівників, що є важливою умовою для стабільність їх діяльності в умовах дефіциту кадрів.

3. Укладення довгострокових контрактів з оборонних закупівель

Інтенсивність бойових дій створює потребу у системному та вчасному забезпеченні українського війська відповідними товарами військового призначення. Підприємствам оборонно-промислового комплексу необхідна передбачуваність від державних замовників щодо обсягів та номенклатури закупівель для того, щоб ритмічно закривати цю потребу.

Стабільно робота оборонних підприємств потребує можливості довгострокового планування для того, щоб належним чином розгорнути виробництво, закупити необхідні витратні матеріали та комплектуючі, залучити відповідну кількість кваліфікованих кадрів. Досягнути цього можливо лише за умови, що обсяг та номенклатура закупівель узгоджуються на довгостроковий період.

Окрім цього, наявність довгострокових зобов’язань з боку державних замовників створює умови за яких в Україні можуть почати розгортати виробництва іноземні виробники, для яких гарантований обсяг замовлення з боку держави є критично важливим для входу на український ринок.

Таким чином, створення інструментів для гарантованих довгострокових (принаймні до трьох років) закупівель може створити суттєвий поштовх для розвитку українського оборонного сектору.

Сесія 4.2. Виклики та можливості в енергетичній сфері

1. Проблема: Відсутність ринку PPA

Основна перешкода для розвитку нових потужностей електрогенерації полягає, з одного боку, у відсутності будь-якої державної підтримки (яку свого часу забезпечував зелений тариф), а з іншого боку — у відсутності сформованого ринку офтейкерів за довгостроковими договорами купівлі-продажу електроенергії, які б могли зайняти нішу зеленого тарифу. Про це зазначили учасники панелі, зокрема, представники Goldbeck Solar і Notus energy.

Пропозиція: ініціювати створення фонду (за прикладом Аргентини), який виступить віртуальним офтейкером. Фонд має бути прогарантований міжнародними парнерами та фінансовими інституціями. Він зможе бути самоокупним та прибутковим, оскільки виробники ВДЕ будуть сплачувати до Фонду певну частку виручки. За результатами попередніх переговорів із МФО, ця пропозиція знайшла широке схвалення.

2. Проблема: Відсутність державної підтримки

Наразі держава підтримує індустріальні проєкти через механізм індустріальних парків, також здійснюється підтримка проєктів зі значними інвестиціями (так звані інвестняні). Проєкти сектору ВДЕ не підпадають під сферу застосування законів про індустріальні парки чи інвестнянь (крім біогазу та біометану, які розглядаються як переробка відходів).

Зі скасуванням зеленого тарифу проєкти генерації енергії з альтернативних джерел не отримують жодних економічних заохочень з боку держави.

Пропозиція: розповсюдити дію закону про державну підтримку інвестиційних проєктів зі значними інвестиціями на проєкти з розвитку ВДЕ та зеленого водню, а також будівництво балансуючих потужностей (системи накопичення та зберігання, маневрені системи).

3. Проблема: Воднева стратегія

Незважаючи на те, що Україна планує стати зеленим хабом та експортером зеленої електроенергії та зелених газів для ЄС (ЄС в своєму Green Deal очікує половину імпортованого зеленого водню отримати з України), станом на зараз дуже мало зроблено для розвитку водневої енергетики.  

Пропозиція: в рамках Міністерства енергетики України створити окремий відділ, який би займався імплементацією водневої стратегії та координував цю роботу із ключовими партнерами в Україні.