Асоціація правників України продовжує втілення проєкту «Моніторинг судових проваджень у справах про воєнні злочини», який реалізовує спільно з Проєктом USAID «Права людини в дії» та Українською Гельсінською спілкою з прав людини. Метою проєкту є вдосконалення української системи правосуддя в частині справ про воєнні злочини відповідно до стандартів міжнародного кримінального, гуманітарного права і прав людини.

З липня цього року спостерігачі-монітори проєкту відвідують судові засідання, на яких слухаються справи про воєнні злочини (тобто кваліфіковані за ст. 438 КК України «Порушення законів та звичаїв війни»), та заповнюють запитальники за підсумками кожного із них. Моніторинг відбувається в судах Київської, Харківської, Запорізької, Чернігівської, Сумської, Дніпропетровської, Хмельницької та Херсонської областей, а також міста Києва.

За цей час монітори проєкту вже набули певного досвіду спостереження за судовими процесами та накопичили багаж вражень від перебування на засіданнях із такої специфічної категорії справ. Тож АПУ попросила спостерігачів докладно розповісти про те, чи стикаються вони з труднощами під час здійснення моніторингу, які судові засідання їм запам’яталися найбільше, у чому вони вбачають важливість моніторингу для себе особисто та для суспільства загалом тощо.

Ось що нам розповів Володимир Романчук, молодший юрист кримінальної практики LCF Law Group, студент Національного університету «Києво-Могилянська академія», молодший лейтенант запасу, котрий здійснює моніторинг судових проваджень у справах про воєнні злочини в Києві та Київській області:

Що спонукало вас долучитися до моніторингу судових проваджень у справах про воєнні злочини?

Порушення законів та звичаїв ведення війни є, на мою думку, одним із найбільш ганебних й огидних злочинів. Водночас я усвідомлюю, що ані українська судова та правова системи, ані жодні інші у світі не стикалися з такою кількістю та переліком воєнних злочинів, що були скоєні на території моєї Батьківщини з початку повномасштабного вторгнення, а тому як правник з певним досвідом у кримінальному праві, розумінням специфіки функціонування збройних сил, а також як очевидець бойових дій на Київщині я вважав своїм обов’язком докласти зусиль для того, щоб судові процеси над злочинцями були справедливими, а покарання — суворим та невідворотним.

Також варто зазначити, що в лютому 2022 року я у складі ЗСУ перебував у більшості тих населених пунктів, у яких зараз відбувається моніторинг, тож, імовірно, маю глибоко особистий сентимент.

Що в роботі спостерігача вас найбільше цікавить і чому?

Найбільше мене цікавлять, по-перше, засідання з присутнім обвинуваченим, оскільки цікаво спостерігати за поведінкою підсудного. По-друге, специфіка роботи обвинувачення, а саме збір та дослідження доказів, часто в зонах, що були під окупацією, де зберігається мінно-вибухова небезпека, а постраждалі до комунікації з органами правопорядку ставляться скептично.

По-третє, дослідження ефективності інституту адвокатури України, коли перед ним ставиться таке складне з морально-етичної точки зору завдання, як захист прав окупанта.

Чи виникають у вас труднощі з допуском на судові засідання? Як реагують сторони процесу та інші учасники на вашу присутність на засіданнях? Як вони оцінюють роль спостерігача?

Зазвичай сторони процесу — як захист, так і обвинувачення, — реагують позитивно, усвідомлюючи важливість моніторингу дотримання вимог законодавства в таких специфічних провадженнях. Судді реагують або апатично, або іноді вороже, сприймаючи моніторів як індикаторів сумнівів у їхній компетенції.

Які судові засідання, на яких ви були присутні, вам запам’яталися найбільше? Чим саме?

Найбільше запам’яталося судове засідання у справі єфрейтора Медвєдєва, оскільки на ньому були присутні обвинувачений та постраждала. А також засідання, на якому адвокат, побачивши камери представників ЗМІ, повідомив суддів про бажання завершити професію.

Чи викликає у вас емоційно-психологічну реакцію те, що ви чуєте й бачите на судових засіданнях? Якщо так, то яку? Чи намагаєтесь ви притлумлювати свою реакцію?

Як слухач засідання, котрий виконує моніторингові функції, я зобов’язаний бути неупередженим та професійним, що, сподіваюсь, відображено в моїх звітах. Водночас, очевидно, важко залишатися апатичним, ідучи до зали суду посіченими осколками вулицями, на дорогах яких у лютому-березні 2022 року ти бачив тіла своїх співгромадян. Тим не менш, свою емоційну заінтересованість я сублімую в обсяги роботи, а не в її суб’єктивну забарвленість.

Чи присутні на засіданнях разом із вами представники ЗМІ, інші спостерігачі або просто слухачі? Якщо так, то чи контактуєте ви з ними?

Зі мною на засіданнях присутні колеги-монітори, а також, у разі високого ступеня резонансу справи, представники ЗМІ, проте з останніми я намагаюсь не занурюватись у свою професійну царину, аби не розкрити зайві деталі щодо моніторингу або ж результати проєкту без потреби.

На вашу думку, у чому різниця між вами та представником ЗМІ, який висвітлює перебіг судового засідання?

Я дотримуюсь вимог КПК та не питаю обвинуваченого, де він втратив палець (як на засіданнях у справі Медвєдєва). Якщо ж говорити об’єктивніше, представники ЗМІ мають іншу мету (а отже, і поведінку) відвідування таких судових засідань — підготовка сюжету, тому вони досліджують та висвітлюють цікаві суспільству аспекти провадження, тоді як я зобов’язаний звертати увагу на всі аспекти.

У чому ви вбачаєте важливість моніторингу для себе особисто та для суспільства загалом?

Швидке виявлення та подальше виправлення недоліків законодавства й судової системи під час роботи над розслідуванням і розглядом справ щодо воєнних злочинів дадуть змогу зберегти принцип справедливості, зменшити ймовірність подальших скарг обвинувачених до міжнародних судових та правозахисних інституцій, а головне — швидкий, процесуально відповідний та справедливий вирок дасть змогу пришвидшити процеси обміну полоненими.

Особисто мене таке долучення до встановлення справедливості надзвичайно радує.

На вашу думку, чим ваші спостереження можуть бути корисні судовій практиці у справах про воєнні злочини?

На мою думку, моніторинг, безумовно, корисний, оскільки, якщо брати до уваги вже відвідані засідання, більшість недоліків судового розгляду є типовими, а тому ширший аналіз таких проблем — звичайно ж, із залученням представників Феміди — дасть змогу значно швидше та ефективніше їх позбутися.

На вашу думку, чи варто поширити практику моніторингу судових проваджень на інші категорії справ? Чому?

На мою думку, така практика буде корисною, оскільки, як я вже зазначав, швидке виявлення та подальше виправлення недоліків законодавства й судової системи під час роботи зі специфічними злочинами дадуть змогу зберегти принцип справедливості, зменшити ймовірність подальших скарг обвинувачених до міжнародних судових та правозахисних інституцій.

Дана публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках проекту «Права людини в дії», який виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID або Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та УГСПЛ.

Американський народ, через USAID, надає економічну та гуманітарну допомогу по всьому світу понад 55 років. В Україні допомога USAID надається у таких сферах як: економічний розвиток, демократія та управління, охорона здоров’я і соціальний сектор. Починаючи з 1992 р., Агентство США з міжнародного розвитку надало Україні технічну та гуманітарну допомогу на суму 1,8 мільярда доларів.

Детальнішу інформацію про програми USAID в Україні можна отримати на офіційному вебсайті USAID https://www.usaid.gov/ukraine та сторінці у Facebook https://www.facebook.com/USAIDUkraine.