The Ukraine Task Force of The Global Accountability Network (GAN UKTF) оприлюднила аналітичний звіт «Годування російського крокодила: історичний аналіз умиротворення як сучасної загрози глобальному миру й безпеці» (“Feeding the Russian crocodile: a historical analysis of appeasement as a modern threat to international peace and security”), у якому на прикладі історичних фактів демонструє, як страх демократичних країн перед загрозою війни змушував їх потурати агресивній зовнішній політиці деспотичних режимів, що, зрештою, все одно призводило до війни. Автори звіту констатують, що, на жаль, цю помилку минулого цивілізований світ повторив і у випадку з російським диктаторським режимом Владіміра Путіна та його агресією проти України.

Аналітики GAN UKTF виокремлюють два способи умиротворення країни-агресора, до яких зазвичай вдаються демократичні режими, — пряме та приховане. Під прямим умиротворенням вони розуміють поступки країни-миротворця у відповідь на погрози агресора застосувати силу. Типовий приклад — Мюнхенська угода 1938 року, якою Франція та Велика Британія дали згоду на анексію нацистською Німеччиною частини Чехословаччини.

Інший, менш відомий епізод прямого умиротворення — спроби США вгамувати загарбницькі настрої іракського диктатора Саддама Хусейна в 1989-1990 роках. Адміністрація президента Джорджа Буша-старшого пропонувала Багдаду різні економічні й політичні заохочення, але це не запобігло вторгненню Іраку до Кувейту в серпні 1990 року.

Приховане ж умиротворення відбувається тоді, коли країна-жертва, котра потерпає від зовнішньої агресії або від погроз агресора застосувати силу, звертається до міжнародної спільноти або конкретної країни по допомогу, але її прохання ігнорують. Мотив такої поведінки країн-миротворців — оманливі очікування, що агресор, задовольнивши свої апетити країною-жертвою, на цьому зупиниться. Так було у випадку із завоюванням Японією китайської Маньчжурії 1931 року та вторгненням фашистської Італії до Ефіопії 1935-го.

Ґрунтуючись на такому історичному аналізі, автори звіту доходять висновку, що Путін — звичайний тиран-експансіоніст, котрий сприймає поступки як заохочення до подальшої агресії. Відсутність жорсткої реакції цивілізованого світу на вторгнення Росії до Грузії 2008 року та окупацію нею українського Криму й частини Донбасу 2014-го, зрештою, призвела до сьогоднішньої повномасштабної війни РФ проти України. Експерти GAN UKTF закликають міжнародну спільноту відмовитися від провальної політики умиротворення й зробити все для притягнення Путіна до відповідальності за агресію та міжнародні злочини.

«Прем’єр-міністр Великої Британії Вінстон Черчилль сказав, що миротворець — це той, хто годує крокодила з надією, що рептилія з’їсть його останнім. Давайте не будемо годувати крокодила, а здолаємо його рішучими та прямими діями, спираючись на верховенство права. Нашою метою повинне бути притягнення до відповідальності, якщо потрібно — шляхом застосування сили», — наголошують автори звіту.

Ознайомитися з документом можна за цим посиланням.

Нагадаємо, The Global Accountability Network є мережею прокурорів, адвокатів, науковців та інших експертів, а також студентів, які збирають й аналізують інформацію з відкритих джерел про міжнародні злочини. У фокусі GAN перебувають події в Сирії, Ємені, Венесуелі, Китаї, а тепер і в Україні. Асоціація правників України підтримує зусилля GAN щодо збору інформації про злочини, які вчиняє Російська Федерація в Україні, та щодо широкого розповсюдження такої інформації серед світової спільноти, а також надає експертну та волонтерську допомогу для слідчих дій GAN UKTF.