Експертна думка. Законопроєкт №9363: цифрова революція виконавчого провадження чи латання законодавчих дірок?
Андрій Авторгов, Голова Секції виконавців АПУ, приватний виконавець, у блозі на сайті «Юридичної практики» проаналізував урядовий законопроєкт №9363 щодо цифровізації виконавчого провадження, прийнятий парламентом у першому читанні. Експерт спробував відповісти на запитання, чим є цей законопроєкт — цифровою революцією виконавчого провадження чи латанням законодавчих дірок.
20 листопада 2024 року Верховна Рада прийняла в першому читанні законопроєкт №9363 про внесення змін до деяких законів України щодо цифровізації виконавчого провадження, поданий Кабінетом Міністрів України.
У пояснювальній записці до законопроєкту йдеться про те, що заходи примусового виконання рішень, що існують, зокрема щодо звернення стягнення на майно (механізму накладення арешту на майно (кошти), здійснення реєстрації обтяжень), є застарілими та потребують осучаснення шляхом цифровізації та оптимізації процесів звернення стягнення на майно боржника.
Законопроєкт подається суспільству як «цифрова революція» виконавчого провадження, завдяки якій на цей раз вже точно має підвищитись виконуваність рішень судів та інших органів.
Крім того, ухвалення проєкту подається нашим іноземним партнерам як суттєва реформа сфери виконання судових рішень.
Наскільки це відповідає дійсності та яких змін чекати від ухвалення даного законопроєкту, спробуємо проаналізувати у цій публікації.
У першій редакції Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII містилася норма, за якою нотаріуси, органи, що здійснюють реєстрацію майна, державні реєстратори речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, до яких з метою вчинення правочину щодо відчуження у будь-який спосіб майна звернувся боржник, внесений на день звернення до Єдиного реєстру боржників, у разі відсутності у них інформації про накладення арешту виконавцем на кошти або майно боржника зобов’язані відмовити у вчиненні реєстраційних дій та повідомити про це відповідний орган державної виконавчої служби або приватного виконавця про майно, щодо відчуження якого звернувся боржник.
У подальшому, у 2018 році, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03 липня 2018 року № 2475-VIII норму щодо відмови у вчиненні реєстраційних дій боржникам, прибрали. Варто зазначити, що ініціатором таких змін було саме Міністерство юстиції України, а законопроєкт мав неформальну назву «чужих дітей не буває».
Наразі, законопроєкт №9363 знову повертає норму про відмову боржникам, які перебувають у Єдиному реєстрі боржників у вчиненні реєстраційних дій пов’язаних з належним їм майном. Наявність відомостей про власника майна у Єдиному реєстрі боржників буде підставою для блокування в державних електронних базах даних і реєстрах, а також інших автоматизованих інформаційних системах подальших дій щодо відчуження такого майна в порядку, визначеному законодавством.
Виникає закономірне запитання: всі перелічені зміни — це реформа, цифрова революція, чи все ж банальне ходіння законодавця по колу?
Також законопроєкт №9363 пропонує фактично прибрати з Закону України «Про виконавче провадження» поняття «арешт майна», замінюючи його терміном «звернення стягнення».
Дійсно, якщо особі, яка перебуває в реєстрі боржників заблокують можливість відчуження будь якого майна, то необхідності у винесенні виконавцем постанови про арешт такого майна нібито вже і немає.
Однак, якщо слідувати такій логіці, то мабуть потрібно як наслідок виключати із Закону України «Про виконавче провадження», і з Закону «Про органи та осіб….» такий принцип як співмірність заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.
Так, наприклад, якщо у боржника у власності є 10 автівок, а для виконання рішення вистачить реалізації однієї, у нього фактично буде арештовано (обтяжено) 10 автівок а не одна. І навіть те, що боржник виявиться законослухняним, виявить бажання подати декларацію і навіть привезе автівку до відділу ДВС або офісу приватного виконавця, не врятує його від непропорційного арешту решти 9 автівок.
Звичайно, Єдиний реєстр боржників зарекомендував себе як вагомий інструмент примусового виконання, проте все ж виникає риторичне запитання: а чи можна досягти тієї самої мети шляхом менш обтяжливого втручання в права боржника?
Вбачається що таке можливо, але при цьому мають ефективно працювати інші механізми виконавчого провадження, такі як покарання боржника за неподання декларації щодо власного майна та приховування майна, ефективний його розшук, тощо. На жаль, на сьогодні вони не працюють, і жодних пропозицій щодо їх удосконалення законопроєкт №9363 не містить.
Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України у своєму висновку абсолютно справедливо зазначило, що назва проєкту («Про внесення змін до деяких законів України щодо цифровізації виконавчого провадження») не враховує, що здебільшого його положення спрямовані на забезпечення обмеження прав боржника у розпорядженні належним йому майном, коштами та цінними паперами у зв’язку з внесенням його до Єдиного реєстру боржників як боржника у виконавчому провадженні. Крім цього, із змісту проєкту залишається незрозумілим, в чому саме полягає «цифровізація виконавчого процесу», в тексті проєкту зміст цього терміну не розкривається, а сам він не використовується.
Щодо декларації про боротьбу з корупційними проявами серед виконавців та їх припинення в разі запровадження «автоматичного зняття арешту» у випадку сплати боргу. Думаю, ні для кого не секрет що такі прояви іноді трапляються саме в органах ДВС, а не у приватних виконавців. Якщо ж проаналізувати положення законопроєкту, то стаття 39- 1 (Наслідки погашення заборгованості за виконавчим провадженням) передбачає, що у разі надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця коштів, достатніх для задоволення вимог стягувача, виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця, які підлягають стягненню під час виконання такого рішення, автоматизованою системою виконавчого провадження формується повідомлення про погашення заборгованості за виконавчим провадженням. Таке повідомлення є підставою для виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників та зняття арешту з коштів/електронних грошей боржника, а також цінних паперів, що існують в електронній формі.
Проте таке «автоматизоване зняття» не відбудеться в частині обтяження рухомого та нерухомого майна боржника. То виходить що поле для корупції все ж таки залишиться?
Серед позитивних новел можна відзначити встановлення обов’язковості приєднання банків та небанківських установ, які мають право відкривати рахунки, підключитися до інформаційної взаємодії з автоматизованою системою виконавчого провадження.
Асоціація приватних виконавців України своїм рішенням від 26 липня 2023 року. затвердила позицію щодо законопроєкту №9363 в якій, зокрема, зазначила, що з аналізу положень законопроєкту можна зробити висновок, що більшість нововведень запозичена з попередніх законодавчих ініціатив, зокрема законопроєкту №5660. Однак, такі запозичення мають вибірковий характер.
Про це зазначає і Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України:
«Перш за все звертаємо увагу, що 14.07.2021 Верховною Радою України було прийнято за основу проєкт Закону України «Про примусове виконання рішень» (реєстр №5660 від 14.06.2021, визначений як євроінтеграційний), який спрямований на врегулювання питання щодо організації діяльності органів та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень, удосконалення процесу примусового виконання рішень.
Зокрема, передбачається: 1) розширення повноважень приватних виконавців та полегшення доступу до професії приватного виконавця для збільшення їх загальної кількості, розширення повноважень помічника приватного виконавця; 2) цифровізація процесу примусового виконання рішень; 3) визначення особливостей виконання окремих категорій рішень; 4) нові підходи до звернення стягнення на майно боржника, визначення особливостей звернення стягнення на окремі види майна (п. 3 пояснювальної записки до проєкту реєстр. № 5660).
Звертаємо увагу, що у разі прийняття цього проєкту передбачається втрата чинності Законом України «Про виконавче провадження» (зміни до якого складають значну частину поданого проєкту). У зв’язку з цим зазначаємо, що з точки зору забезпечення системності законодавства та раціонального використання робочого часу парламенту проєкт доцільніше розглядати після вирішення долі проєкту реєстр. № 5660».
Комітет Верховної Ради України з питань правової політики схвалив рекомендації слухань у Комітеті на тему «Механізм забезпечення ефективності примусового виконання судових рішень» які відбулися 05 грудня 2023 року.
Комітет укотре визначив, що основними напрямами подальшого реформування системи примусового виконання рішень є:
- перехід до повноцінної змішаної моделі, шляхом зрівняння повноважень державних і приватних виконавців;
- перегляд механізму державних гарантій виконання судових рішень;
- перегляд діючих мораторіїв на примусове стягнення боргу, у тому числі тих, які були запроваджені у період воєнного стану;
- запровадження ефективних сучасних інструментів виявлення майна боржника, та забезпечення виконання судового рішення;
- запровадження ефективного механізму примусового виконання рішень немайнового характеру, зокрема державними органами;
- запровадження законодавчих стимулів для добровільної сплати боргу боржником;
- посилення ролі інформаційних систем у виконавчому провадженні, зокрема у питанні розшуку, арешту та стягнення майна боржника.
Таким чином, можна припустити, що ухвалення законопроєкту №9363 дозволить частково втілити в життя лише останню рекомендацію, решту питань він не вирішує.
Якщо ж говорити про всеохоплюючу цифровізацію виконавчого провадження, то вона має включати в себе переведення виконавчого провадження переважно у електронну форму, спрощення архаїчної системи діловодства, запровадження автоматичної фіксації факту ознайомлення сторін виконавчого провадження з матеріалами виконавчого провадження, які містяться в Автоматизованій системі виконавчого провадження. Також потрібно передбачити доступ сторін до документів виконавчого провадження за умови авторизації засобами електронної аутентифікації, а головне- надати такому факту юридичного значення.
Також існує потреба у автоматизації перевірки майнового стану боржника та забезпечення за допомогою АСВП автоматичного оновлення електронних запитів до державних реєстрів щодо майна та доходів боржника, автоматизації аналізу змін у його майновому стані та повідомлення про них виконавця.
За приклад цифровізації виконавчого провадження потрібно брати кращі практики із іноземного досвіду.
Так, у Литовській республіці виконувати судові рішення судовим виконавцям допомагає Інформаційна система грошових обмежень (PLAIS). Рішення про накладення виконавцем арешту на гроші боржника PLAIS направляє в усі банки країни, а також інші фінансові установи (кредитні спілки, системи електронних платежів). Система самостійно списує кошти та переказує їх на рахунки судового виконавця в необхідному розмірі. Якщо грошей на одному з рахунків боржника достатньо для задоволення вимог стягувача, з решти рахунків арешт знімається автоматично.
PLAIS приносить користь не тільки виконавцям але й захищає самих боржників.
З липня минулого року набули чинності зміни до законодавчих актів, які забезпечують більший захист боржників.
Центр регістрів Литви (державне підприємство, яке забезпечує роботу всіх реєстрів в країні), у свою чергу, оновив PLAIS таким чином, щоб він автоматично генерував суму коштів, необхідну для задоволення мінімальних потреб кожного окремого позичальника на одному з його рахунків, з якого неможливо списати заборгованість.
Після модернізації PLAIS система автоматично визначає суму мінімальних вимог споживання (МВПД) і передає цю інформацію кредитним установам, щойно виконавці починають стягувати з рахунків боржника. Таким чином, без будь-яких додаткових дій боржника на його рахунку є захищена сума коштів для його мінімальних потреб, з якої неможливо стягнути борг. Самій людині про це не потрібно турбуватися — всі процеси автоматизовані.
При цьому, у Литовській республіці діяльність з примусового виконання рішень здійснюють виключно приватні виконавці.
Нагадаю, що Україна вже неодноразово позичала кошти у європейських партнерів, обіцяючи запровадити як автоматичний арешт коштів боржників, так і зрівняти повноваження державних та приватних виконавців.
Проте ці обіцянки так і залишилися лише на папері.
Якщо ж говорити про реальну реформу примусового виконання в цілому, то на сьогодні це можливо виключно в рамках роботи над законопроєктом №5660, який ухвалено Верховною радою України у першому читанні, та який повністю враховує як вимоги Меморандуму про взаємодію з ЄС від 2020 року, так і вимоги Плану Ukraine Facility.
З огляду на це, в жодному разі не можна стверджувати, що законопроєкт №9363 є реформою виконавчого провадження чи його цифровою революцією, так само як і виконанням вимог Плану Ukraine Facility.
Теги: експертна думка, люди АПУ