Олена Білоус, членкиня Ради Комітету Асоціації правників України з питань енергетики, нафти та газу, адвокатка, к.ю.н., юристка LCF Law Group, у колонці для LIGA ZAKON проаналізувала позиції Верховного Суду у спорах, які виникають у сфері енергетики.

Наразі судова практика має значний вплив на формування та реалізацію правовідносин у сфері енергетики в країні та за її межами, а також формує імідж країни як потенційного партнера в міжнародному співтоваристві.

Пропоную вашій увазі стислий аналіз позицій Верховного Суду в спорах, які виникають у сфері енергетики.

Так, щодо застосування актів міжнародного права показовим є висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20. У ній Суд вирішив виключну правову проблему щодо дотримання міжнародних зобов'язань України при здійсненні нарахування плати за послуги з передачі експортованих обсягів електроенергії.

Зокрема, в рішенні зазначено про необхідність врахування Рішень Суду ЄС як джерела права, що дозволяє встановити зміст положень актів законодавства ЄС. Суд також вказав, що подібно до практики застосування рішень ЄСПЛ, врахуванню підлягають принципи, що випливають із його рішень щодо подібних питань, навіть якщо вони стосуються інших держав.

Окрім цього, в рішенні вказано про допустимість врахування офіційних висновків Секретаріату Енергетичного Співтовариства для встановлення змісту актів законодавства Європейського Союзу.

Таким чином, Суд підтвердив необхідність застосування поняття «джерела права» в його більш широкому розумінні, яке охоплює зовнішнє вираження правових норм, а також положення, що дозволяють встановити зміст права.

Аналізуючи дискреційнійсть повноважень органів, які здійснюють контроль за дотриманням законодавства в сфері енергетики, варто звернути увагу на наступні рішення Верховного Суду.

У постанові від 21.03.2023 у справі № 640/17821/21 Верховний Суд, вирішуючи спір щодо притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності, дійшов висновку: якщо за результатом проведеної у встановленому порядку перевірки контролюючим органом (НКРЕКП) виявлено порушення у діяльності суб'єкта господарювання, то визначення конкретного розміру санкцій у межах, встановлених частиною четвертою з урахуванням вимог частини п'ятої статті 77 Закону України «Про ринок електричної енергії» та встановлених судами обставин справи, є дискреційним повноваженням НКРЕКП.

Зазначений висновок суд зробив з посиланням на частину першу та другу статті 277 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, з іншої сторони, які передбачають самостійність та відокремленість Регулятора (НКРЕКП).

Водночас за результатами розгляду інших спірних обставин щодо накладення штрафних санкцій, які, згідно із законом, визначені верхньою та нижньою межею (від — до), Верховний Суд у постанові від 26.07.2023 у справі № 200/3265/21-а зазначив, що зв'язаність дискреції адміністративного органу законом (правом) робить можливим здійснення адміністративними судами перевірки рішень (дій), прийнятих адміністративним органом внаслідок реалізації дискреційних повноважень.

Суд з посиланням на статтю 2 КАС України та принципи, закріплені в частині дванадцятій статті 2 Закону України «Про ринок електричної енергії», підтвердив обов'язковість їх дотримання та, проаналізувавши оскаржуване рішення Регулятора, дійшов висновку про безпідставне та дискримінаційне застосування максимальної межі розміру штрафу, в той час як до інших суб'єктів за ідентичне правопорушення застосовано менший розмір штрафу або застереження.

З огляду на зазначене, підхід до тлумачення дискреції повноважень органу державної влади є досить неоднозначним та безпосередньо залежить від конкретних об'єктивних обставин спору.

Окремо пропоную звернути увагу на висновки Верховного Суду, в результаті застосування яких змінено нормативне регулювання сфери енергетики, оскільки така судова практика безпосередньо впливає на правовідносини, а інколи стає юридичним підґрунтям для нових спорів.

Зокрема, постановою Верховного Суду від 08.09.2022 у справі № 640/4069/21 підтверджено рішення суду першої інстанції, за яким визнано протиправним та нечинним п.п. 8 п. 1 Постанови №46 у частині викладення у новій редакції п. 9.3 глави 9 Порядку купівлі Гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії. Вказана норма визначала формулу розрахунку обсягу частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії Гарантованого покупця продавцем та споживачами за «зеленим» тарифом..

У своєму рішенні Верховний Суд встановив, що покладення додаткової відповідальності на виробників, яким встановлено «зелений» тариф, та на виробників, які, за результатами аукціону, набули право на підтримку і входять до балансуючої групи Гарантованого покупця, у вигляді відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії Гарантованого покупця є протиправним.

У постанові від 20.06.2023 у справі № 640/8044/21 Верховним Судом підтверджено висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для визнання протиправним та нечинним пункту 4 Змін до деяких постанов НКРЕКП, затверджених Постановою НКРЕКП від 10.02.2021 № 218, яким було доповнено пункт 2.2 глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 22.03.2017 № 307.

Приймаючи вищезазначене рішення, Верховний Суд зазначив, що положення пункту 4 Постанови № 218 суперечить принципу вільного волевиявлення ліцензіата, якому надано право ініціювати перевірку. Запроваджуючи таке регулювання, НКРЕКП штучно розширює визначені законом підстави для позапланової перевірки. Підстави та порядок здійснення державного нагляду (контролю) у відповідній сфері не є предметом регулювання ліцензійних умов. З огляду на це, наведена правова норма (пункт 4 Постанови № 218) суперечить статті 19 Закону 1540-VIII, і її слід визнати нечинною.

Наведена судова практика підтверджує наявність недопрацювань та прогалин у правовому регулюванні енергетичної сфери, які, на жаль, були усунені лише після тривалого судового розгляду, а не в режимі внесення змін до правового регулювання.

Отже, правові позиції, які формує Верховний Суд, мають безпосередній вплив на регулювання сфери енергетики. Зважаючи на вказане, вкрай необхідним є дотримання судами принципів єдності та передбачуваності судової практики.

Водночас збільшення кількості «енергетичних» спорів свідчить, з одного боку, про динамічний розвиток правовідносин цієї сфери, а, з іншого — про наявність прогалин та колізій у діючому правовому регулюванні.

Відтак, найбільш перспективним шляхом регулювання та реалізації правовідносин є детальний аналіз судової практики та вчасне реагування нормотворчих і контролюючих органів на виявлені практикою проблеми.