Олена Сібірцева, Голова Комітету Асоціації правників України з цивільного, сімейного та спадкового права, адвокатка AGA Partners, у колонці для «ЮРЛІГИ» звернула увагу на важливі аспекти проблеми розподілу боргових зобов’язань між ексчленами подружжя після їхнього розлучення.

За час перебування у шлюбі подружжя набуває не тільки різноманітні права та блага, а й обов'язки, що, в тому числі, можуть випливати з них. Кредитні правовідносини мають безпосереднє відношення до таких обов'язків, що обумовлено відповідними потребами сімей.

Щоб зрозуміти, як же бути у випадку, якщо шлюб розірвано, а кредит ще не виплачений, варто подивитися вглиб цього питання, адже кредит — це, по суті, борг, а борги подружжя можуть мати часто неочікуваний характер.

Борги подружжя є спільною сумісною власністю

Ще донедавна багатьох громадян дивувала інформація про те, що, виявляється, боргові зобов'язання одного з подружжя підлягають поділу між ними. Так, хтось необачно міг вважати, що борги має сплачувати виключно той з подружжя, хто укладав кредитний договір або брав позику за розпискою.

Єдність практики Верховного Суду із цього питання, а також діяльність адвокатів та інших правників підвищили правову обізнаність громадян з цього питання та наштовхнули на думку про необхідність шлюбного договору. Про вказаний інструмент у контексті боргів подружжя буде ще зазначено нижче.

У цілому, формула сімейного законодавства та практики Верховного Суду зводиться до того, що борги є спільною сумісною власністю подружжя, а відтак підлягають поділу на загальних засадах, тобто порівну між подружжям.

З цього приводу висловився Верховний Суд у постановах Верховного Суду України: 1) від 27 квітня 2016 року у справі № 6-486цс16, 2) від 14 вересня 2016 року у справі № 6-539цс16. Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 477/1891/14-ц (провадження № 61-5759св18) можна ознайомитися за посиланням. Аналогічна позиція сформульована у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 212/8891/15-ц (провадження № 61-10886св18).

Утім, всі ми знаємо, що із кожного правила є виключення. Так, доречним буде згадати про так звану тріаду спільної сумісної власності подружжя, яку ВС використовує для того, щоб визначити статус майна подружжя як спільного сумісного або виключити певне майно з такого переліку: (1) час набуття майна; (2) джерело походження коштів, за які таке майно було набуте; (3) мета — в інтересах сім'ї. Аналогічним чином визначається і статус боргів або інших обов'язків подружжя.

З цього приводу дивіться деталі у постанові ВСУ від 25 листопада 2015 року у цивільній справі № 6-2333цс15.

Тобто якщо чоловік уклав кредитний договір під час перебування у шлюбі та за рахунок цих коштів було придбано будинок, де проживала сім'я, ці боргові зобов'язання, як і сам будинок, підлягають поділу як спільна сумісна власність подружжя.

Якщо ж дружина отримала позику на підставі розписки задля придбання дорогоцінного каміння та ювелірних прикрас, очевидно, що такий борг між подружжям не ділитиметься.

Подружжя є солідарними боржниками перед кредитором

Допоки подружжя врегулює питання поділу майна між собою, кредитори можуть звернутися до них задля повернення боргу.

Зазначене слід враховувати при оцінці обсягу майна, що підлягає поділу, та перспектив процедури такого поділу майна між подружжям (чи то в суді, чи то шляхом укладення нотаріального договору) загалом.

Мається на увазі те, що кредитор (для прикладу, банківська установа) може звернутися як у судовому, так і позасудовому порядку до обох із подружжя як солідарних боржників для повернення боргу.

При цьому неважливо, ким укладався кредитний договір із подружжя, — відповідальність нестимуть обидва (за умови існування тріади, про яку йшлося вище).

Цю особливість варто обов'язково враховувати, оскільки у випадку, якщо кредитор задовольнить свої вимоги, дуже несподівано для одного з подружжя левова частина майна обох із них зникне (грошових коштів або майна, на яке звернено стягнення кредитором). А це важливо при формуванні стратегії у справі, тому що впливатиме на розрахунок часток подружжя, які за загальним правилом є рівними.

Для прикладу, подружжя вирішило розлучитися та здійснити поділ майна в суді, залишивши за дружиною нерухоме майно, а за чоловіком — рухоме майно та кредитні зобов'язання. У випадку, якщо чоловік отримав вимогу кредитора про дострокове погашення боргу, при цьому у нього відсутні грошові кошти, а рухоме майно не покриває вартість кредиту, ймовірний наступний сценарій: чоловік висловить претензію до дружини про те, що частки в майні подружжя були розподілені непропорційно, попередні домовленості скасовуються, кредит уже раціонально ділити на двох, що вплине на складність судового процесу та первинні очікування сторін.

Позиція про те, що подружжя є солідарними боржниками перед кредитором, висловлена Верховним Судом, наприклад, у постанові від 19 травня 2021 року у справі № 641/9402/13-ц (провадження № 61-773св20).

Також дивіться постанову ВП ВС від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц.

Шлюб розірвано, борг залишився

Іще одним прикладом розвитку подій є ситуація, коли подружжя розлучилося, але у них залишився невиплачений кредит або інший борг (позика, розписка тощо).

У такому разі діє принцип: що сплачено у шлюбі, те не ділиться, що не сплачено — ділиться порівну як спільна сумісна власність подружжя.

За великим рахунком, цей варіант розвитку подій є тотожним поділу боргів між подружжям, про який йшлося вище.

Єдине, на що варто звернути увагу, це те, що поділ стосується виключно залишку за борговими зобов'язаннями, а не за кредитом в цілому.

Тобто, якщо у шлюбі було сплачено 80 % боргу, то ці зобов'язання не включаються до переліку майна та боргів, які підлягають поділу між подружжям. Адже резюмується, що за час перебування у шлюбі дружина й чоловік діють в інтересах сім'ї та за погодженням одне одного, навіть якщо фактично борг було погашено тільки одним із подружжя. Те саме правило яскраво підтверджується можливістю здійснити поділ дивідендів одного із подружжя, в той час як інший — не працював за час існування шлюбу.

З цього приводу для прикладу можна розглянути висновки Верховного Суду, висловлені у постанові ВС від 5 жовтня 2021 року у справі № 755/16464/20.

Важливим моментом, на який варто звернути увагу, є те, що не завжди розірвання шлюбу та поділ майна подружжя збігаються в часі.

Наприклад, шлюб розірвано у березні 2020 року, а поділ майна подружжя ще триває, при цьому один із подружжя продовжує виконувати кредитні зобов'язання та самостійно погашає кредит.

Справедливо, що до моменту поділу майна подружжя в такій ситуації сплачені кошти в рахунок погашення боргу автоматично не прощаються.

Той із подружжя, хто після розірвання шлюбу продовжував сплачувати борг одноосібно, має право на стягнення грошової компенсації з іншого із подружжя за період від дня розірвання шлюбу до дня поділу майна подружжя (набрання чинності рішеннями у відповідних справах, чи то інших офіційно завершених процедур, якщо шлюб було розірвано у РАЦСі, а поділ майна здійснено за договором у нотаріуса).

Цей алгоритм захисту діє виключно в разі, якщо той, хто виконував боргові зобов'язання, здійснював це за рахунок особистих коштів. Якщо це були кошти сім'ї (спільна сумісна власність подружжя), то очевидно, що підстави для такої компенсації відсутні.

Ознайомитися із відповідними висновками Верховного Суду можна у постанові ВС від 6 червня 2018 року у справі № 712/6574/16-ц та від 2 квітня 2020 року у справі № 638/17330/16-ц (провадження № 61-43636св18).

Не все те борги, що міститься у позовних вимогах

Варто пам'ятати, що не всі боргові зобов'язання є реальними й такими, що підлягають виконанню.

Непоодинокими є випадки, коли під час розгляду справи в суді виникають боргові розписки на значні суми, про які один із подружжя навіть не здогадувався.

Важливо розуміти, чи ці борги реальні, чи створені фіктивно задля отримання певних вигод тим, хто про цей борг заявляє. Адже може бути ситуація, коли один із подружжя жадає отримати більшу частку у спільній сумісній власності подружжя або створити моральний тиск у суді на колишнього у подружжі.

У випадку, якщо боргові зобов'язання дійсно не існували та створені штучно, можна вести мову про зловживання правом тим із подружжя, хто цей борг пред'являє в суді.

Зловживання процесуальними правами проявляється в тому, що один із учасників процесу використовував право на зло, наявні негативні наслідки для одного з подружжя, розуміння наслідків тим, хто зловживає правами.

Тобто, якщо в одного із подружжя є докази фіктивності (надуманості, неіснування) боргу, який міститься у позовних вимогах, стратегія захисту може бути зведена до того, що такі дії іншого із подружжя є зловживанням правами із застосуванням передбачених законом наслідків та уникнення сплати неіснуючого боргу.

Шлюбний договір як превентивний інструмент

Як мною вже неодноразово підкреслювалося в інших статтях та виступах на різноманітних заходах, шлюбний договір є тим документом, з якого починається юридичний порядок у сім'ї.

У контексті боргів подружжя саме у шлюбному договорі може бути передбачено, що за борговими зобов'язаннями уся відповідальність покладається на того із подружжя, хто їх на себе взяв, уклавши відповідний договір (кредитний, позики) та навіть склавши розписку.

Зазначений пункт шлюбного договору здатен захистити кожного із подружжя як від довготривалих судових спорів між собою, так і від дій різних кредиторів, які не завжди діють добросовісно по відношенню до боржників.

Окрім того, шлюбний договір має довгострокову перспективу та продовжує захищати майно подружжя для кожної з його сторін навіть у випадку смерті чоловіка чи дружини.

Це пояснюється тим, що боргові зобов'язання є частиною спадщини та задовольняються за рахунок спадкового майна. Наявність же шлюбного договору дозволяє «вилучити» частину майна із спадкової маси, залишивши у ній тільки частку померлого, та не втратити все, що було набуто у шлюбі через борг, до якого спадкоємець (той, хто пережив іншого з подружжя) навіть не мав стосунку.

Наостанок

Коли йдеться про борги подружжя, необхідно надавати об'ємну оцінку ситуації та проводити детальний юридичний аналіз, тому що не завжди борг, який фігурує при поділі майна подружжя, підлягає сплаті або врахуванню при розподілі часток у спільній сумісній власності подружжя.

Шлюбний договір, який є, на жаль, несправедливо недооціненим, є якраз тим інструментом, що не тільки дозволяє вибудувати маршрут майнової взаємодії подружжя за час перебування у шлюбі, а й попереджає довготривалі судові процеси, де результат розгляду справи, як правило, є непередбачуваним й адаптивним під зміну законодавства та напряму судової практики.

І нарешті, борги подружжя — це не тільки про життя у шлюбі, це також про життя після смерті одного із подружжя та спадкування, що неодмінно треба пам'ятати при розумному та безпечному плануванні сучасного приватного життя.