Ганна Гніздовська, кандидатка юридичних наук, адвокатка, керуюча партнерка АО «Юріс Феррум», членкиня Ради Комітету Асоціації правників України зі спортивного права, проаналізувала правила виїзду українських спортсменів за кордон під час повномасштабної війни, що триває, та приділила увагу прогалинам у цих правилах.

Спортивні змагання під час війни набувають великого значення, оскільки сприяють підтримці національної ідентичності та морального стану громадян. Наші спортсмени беруть участь у міжнародних та європейських змаганнях, які відбуваються поза межами України, тому питання перетину державного кордону має важливе значення.

До кінця травня 2022 року на спортсменів розповсюджувались загальні вимоги, передбачені Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року №57 (далі за текстом — Правила).

Перші спроби врегулювати питання перетину кордону спортсменами були зроблені 26 травня 2022 року, коли Правила доповнили п. 2.11. Згодом редакцію було розширено та Постановою Кабінету Міністрів України №1082 від 27 вересня 2022 року були внесені зміни, що спрямовані на виправлення існуючих прогалин у законодавстві.

Зміни стосувались питання регулювання перетину державного кордону такими категоріями спортсменів:

1. включених в установленому порядку до складу національних збірних команд України з олімпійських, неолімпійських видів спорту та видів спорту осіб з інвалідністю;
2. включених до складу команд спортивних клубів найвищих дивізіонів з ігрових видів спорту для участі у спортивних заходах, що проводяться за кордоном.

Розглянемо проблемні питання перетину державного кордону кожною групою спортсменів окремо.

Спортсмени, що входять до першої категорії, можуть виїхати за межі державного кордону України на підставі такого дозвільного документу, як рішення Мінмолодьспорт щодо включення спортсменів до складу учасників спортивного заходу.

При цьому строк перебування спортсменів цієї категорії за кордоном не може перевищувати 30 календарних днів, але не може бути меншим за строк проведення спортивного заходу, що визначений Єдиним календарним планом фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів України на відповідний рік.

Проте строк перебування за кордоном може бути збільшений в тому разі, якщо спортсмени, які входять до складу першої групи, братимуть участь в іншому спортивному заході в іншій країні, що розпочинається протягом 10 робочих днів з дня завершення попереднього спортивного заходу.

Порядок перетинання державного кордону України спортсменами, що належать до другої категорії, є доволі подібним, однак має певні відмінності.

Загалом спортсмени, що належать до другої групи, мають право виїхати за межі території України на підставі дозвільного документу, яким є лист до Державної прикордонної служби України від Міністра молоді та спорту (в разі його відсутності — особи, що виконує його обов’язки) щодо участі зазначених у ньому осіб у спортивному заході та перетинання державного кордону відповідними особами. При цьому цей лист має бути наданий Державній прикордонній службі України за попереднім зверненням (заявою) відповідних суб’єктів сфери фізичної культури та спорту, що має містити перелік усіх осіб, які мають брати участь у закордонній спортивній події, та строк її проведення.

Строк перебування спортсменів цієї категорії за кордоном не має перевищувати одного календарного місяця, але він не може бути меншим за строк проведення спортивного заходу, який зазначений у відповідному листі Міністра молоді та спорту (в разі його відсутності — особи, що виконує його обов’язки) до Державної прикордонної служби. Зазначу при цьому, що строк перебування поза межами території України спортсменів другої категорії може бути продовжений у зв’язку з участю спортсменів в іншому спортивному заході на підставі надісланого Міністром молоді та спорту (в разі його відсутності — особою що виконує його обов’язки) Державній прикордонній службі України листа про пролонгацію термінів поїздки.

Однак проаналізовані Правила не позбавлені прогалин. Зокрема, ними не передбачено механізму контролю за тим, щоб спортсмени як першої, так і другої категорій, перетнувши державний кордон України, гарантовано повернулись назад.

На жаль, вищеописана проблема не є єдиною. Доповнені новими положеннями Правила вказують на те, що для отримання спортсменами будь-якої із двох раніше згаданих категорій дозволу на виїзд за межі території України, окрім підтвердних документів, необхідним є підтвердження мети виїзду, інакше працівники Державної прикордонної служби України не пропускають спортсменів через український кордон. При цьому Правилами не передбачено конкретний механізм відповідного підтвердження мети поїздки.

З метою вирішення цих проблем 6 березня 2023 року народним депутатом України Георгієм Мазурашу було зареєстровано законопроєкт №9074 «Про внесення змін до Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» щодо забезпечення українським спортсменам можливості виїжджати в умовах воєнного стану за кордон для участі у міжнародних змаганнях та інших спортивних заходах», відповідно до якого:

• військовозобов’язані громадяни України мають додатково надати письмовий дозвіл від територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі — ТЦК), в якому вони перебувають на обліку, або нотаріально засвідчений обов’язок повернутися в Україну не пізніше ніж через 30 днів після виїзду за кордон (або не пізніше терміну, зазначеного в письмовому дозволі);
• громадяни України, які є військовозобов’язаними та виїжджають за кордон для участі в міжнародних спортивних заходах (спортсмени, тренери, лікарі, представники команд, інші офіційні особи), для виїзду з України мають додатково надати лист-підтвердження від Міністерства молоді та спорту щодо виїзду на міжнародний спортивний захід (або навчально-тренувальний збір) або лист-підтвердження від національної федерації з виду спорту щодо виїзду на міжнародний спортивний захід;
• встановлено, що в тому разі, якщо особи не повернулись протягом визначеного строку в Україну, вони будуть притягнені до відповідальності відповідно до чинного законодавства України або ж із метою уникнення відповідного покарання їм надається право добровільно перерахувати кошти на збір для ЗСУ, що дорівнюють сумі прожиткового мінімуму для працездатних громадян України за кожен додатковий повний тиждень перебування за межами України в умовах воєнного стану.

Зазначений законопроєкт заслуговує на увагу, оскільки нібито спрямований на нівелювання існуючих прогалин у законодавстві, але водночас він викликає декілька запитань. Законопроєктом не передбачено органу, до повноважень якого входитиме контроль за дотриманням строків повернення в Україну. Також чинне законодавство України не передбачає будь-якої відповідальності за неповернення на територію України осіб, що виїхали в період дії воєнного стану. При цьому нові законодавчі акти не передбачають внесення змін до Кримінального кодексу або Кодексу України про адміністративні правопорушення, а тому можна сміливо заявити, що відповідальності просто не буде. До того ж, ухвалення цього законопроєкту призведе до додаткового навантаження та нових корупційних ризиків для посадових осіб ТЦК.