Микола Уманець, член Асоціації правників України, юрист кримінальної практики АдО «Донець і Партнери», у колонці для «Юридичної Газети» прокоментував новели законопроєкту про розширення підстав для застосування співробітниками Національної поліції України електрошокерів №11420.

Інтернетом пролунала новина про схвалення Міністерством внутрішніх справ України проєкту Закону України «Про внесення змін до статті 45 Закону України «Про Національну поліцію України» щодо вдосконалення правових підстав і особливостей застосування спеціальних засобів».

За словами заступника міністра внутрішніх справ Богдана Драп’ятого, проєктом пропонується доповнити ст. 45 чинного Закону України «Про Національну поліцію» трьома додатковими підставами для застосування електрошокерів.

Якщо станом на зараз поліцейські мають право застосовувати електрошокери лише для відбиття нападу особи/тварини на поліцейського, іншу особу та/або об’єкт, то у разі схвалення запропонованої вище ініціативи електрошокер можна буде застосувати також під час затримання особи:

• яка підозрюється в учиненні кримінального правопорушення та чинить опір або намагається втекти;
• яка чинить фізичну протидію поліцейському;
• яка намагається втекти з-під варти.

Водночас нагадаємо, що схожий законопроєкт вже був предметом розгляду у Верховній Раді України у 2020 році за ініціативою уряду. У чому різниця та які причини відхилення попереднього проєкту закону?

Проєктом Закону №4375 від 13.11.2020 також пропонувалося доповнити ст. 45 Закону України «Про Національну поліцію» додатковими підставами для застосування електрошокера, а саме у випадках:

• затримання особи, яка вчинила адміністративне або кримінальне правопорушення і чинить водночас фізичну протидію поліцейському;
• затримання особи, яка вчинила тяжкий або особливо тяжкий злочин і намагається втекти;
• затримання особи, яка чинить збройний опір або намагається втекти з-під варти;
• затримання озброєної особи, яка погрожує застосуванням зброї та інших предметів, що загрожують життю чи здоров’ю людей, зокрема поліцейського.

Обґрунтування необхідності ухвалення відповідних змін зводилось до того, що застосування електрошокерів, на відміну від інших спеціальних засобів, дозволить ефективно припиняти порушення, завдаючи меншої шкоди порушникам. Акцентувалася увага також і на тому, що поліцейські мають досить обмежені повноваження для затримання правопорушників (буцімто гумових та пластикових кийків недостатньо).

Причинами відхилення зазначеного проєкту були невідповідність чинним КУпАП та КПК України, а також порушення юридичної техніки.

Комплексний аналіз змін, які пропонуються зараз (за словами заступника міністра), а також положень проєкту закону №4375 від 13.11.2020 свідчить про те, що зауваження до законодавчої ініціативи, опубліковані ще у 2021 році, не дотримано в повному обсязі.

Так, усі підстави для застосування електрошокера зводяться до одного виду процесуальних дій — затримання особи. Водночас затримання особи є процесуальною дією, яку може бути застосовано в порядку ст. 262 КУпАП, ст. 208 КПК України або за ухвалою слідчого судді.

Щодо першого пункту пропозиції уряду (затримання особи, яка підозрюється в учиненні кримінального правопорушення та чинить опір або намагається втекти). Чинний КПК України дозволяє застосувати затримання у виключних випадках лише до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі.

Тому формулювання ініціативи уряду є або неточним, або таким, що не відповідає КПК України та необґрунтовано розширює повноваження поліцейських, оскільки кримінальним правопорушенням є і проступок, і злочин, за який передбачено покарання, не пов’язане з позбавленням волі. Логічно, що в разі підозри у вчиненні таких кримінальних правопорушень застосування затримання з електрошокером буде незаконним, про що однозначно неможливо зробити висновок, ознайомившись із пунктом 1 пропозиції.

Щодо другого пункту пропозиції уряду (затримання особи, яка чинить фізичну протидію поліцейському). Зазначимо, що така пропозиція виглядає недосконалою, що призведе до широкого тлумачення суб’єктами правозастосування, а отже, до свавілля.

Наприклад, пункт 1 пропозиції уряду вже й так передбачає можливість застосування електрошокера в разі затримання особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення і чинить опір(тобто у порядку КПК України). Тобто в такому разі залишається тільки здогадуватись, чи мав на увазі уряд вчинення опору поліцейському під час затримання в межах КУпАП, чи під час будь-якого законного затримання особи.

Враховуючи це, вважаємо, що, згідно з канонами юридичної техніки, логічно було б формулювати підстави для застосування електрошокера до особи під час затримання шляхом використання відсилочних норм на відповідні положення КУпАП та/або КПК України.

Щодо третього пункту пропозиції уряду (затримання особи, яка намагається втекти з-під варти). У контексті цієї пропозиції здається, що суб’єкт законодавчої ініціативи залишив поза увагою статті 15, 393 КК України. Чинний КК України й так встановлює відповідальність за втечу з-під варти, тому затримання особи поліцейським у зв’язку із вчиненням цього правопорушення повертає суб’єкта правозастосування до пункту першого пропозиції уряду. Отже, пункт 1 пропозиції фактично поглинає пункт 3.

Розуміючи, що проєкт закону перебуває лише на стадії подання до ВРУ, сподіваємось, що під час його розгляду будуть усунуті всі недоліки та невідповідності іншим нормативно-правовим актам. Національна поліція України є органом державної влади, тому законодавство, яке застосовується в його діяльності, повинне чітко відповідати принципу юридичної визначеності, з метою уникнення надалі конфліктів правозастосування.