«Поки так звана політична еліта країни-окупанта говорить, правники документують. Слова із діями суттєво розходяться, тому докази злочинів, що вчиняються зараз на території України — неспростовні. Процес кримінального переслідування на всіх міжнародних майданчиках вже запущений, а отже, це і початок ізоляції рф і початок кінця режиму путіна», — розповіла Анна Огренчук, Президентка Асоціації правників України, керуюча партнерка LCF Law Group в матеріалі для «ЮРЛІГИ».

Підтримка дій політичного та військового керівництва так званою юридичною спільнотою рф, ніщо інше,

Анна Огренчук, Президентка Асоціації правників України

Нижче публікуємо текст автора без змін.

Маніпулюючи міжнародним правом та фактами агресії проти України, рф та її керівництво продовжує документувати себе та свої дії. Мирні громадяни зруйнованих та окупованих міст і містечок повної мірою вже 15 днів відчувають на собі новий наратив агресора та його брехливих пропагандистів «мы на Украину не нападали». Міжнародне право чітко визначає поняття агресії, геноциду, тероризму, що є найсерйознішими злочинами, відомими людству, і саме рф, вище політичне, військове керівництво, «гаманці» та прихильники війни підпадають під статус воєнних злочинців із відповідними правовими наслідками. Це вже юридично неспростовні факти.

Спотворення реальності - емоція після перегляду годинної прес-конференції міністра закордонних справ рф лаврова. Україна, як безпосередній учасник протидії збройній агресії рф і постраждала країна, та цивілізований світ, що споглядає за розвитком подій, тверезо сприймають цю нісенітницю. Розглянемо ці хворобливі заяви з точки зору міжнародного права. Адже поки так звана політична еліта країни-окупанта говорить, правники їх документують. Слова із діями суттєво розходяться, тому докази злочинів, що вчиняються 15 днів на території України - неспростовні. Процес кримінального переслідування на всіх міжнародних майданчиках вже запущений, а отже, це і початок ізоляції рф і початок кінця режиму путіна.

«Украинский кризис», «мы на Украину не нападали»

Путін та його так звані дипломати задокументували самі себе, ще 24 лютого за кілька годин до повномасштабного вторгнення на Україну заявили про «денацифікацію», «миротворчу місію чи спецоперацію із захисту людей, які 8 років піддавались знущанням та геноциду з боку київської влади». Мова йде про окуповані території Донецької та Луганської областей, контроль за якими здійснювала всі 8 років саме рф.

«Українська криза» за міжнародним правом має назву «акт агресії». Ст.1 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХІХ) чітко визначає, що агресією - є застосування сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканості чи політичної незалежності іншої держави.

А ст.3 більш детально визначає дії, що незалежно від оголошення війни є агресією:

- вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави;

- бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;

- блокада портів чи берегів держави збройними силами іншої держави;

- напад збройними силами держави на сухопутні, морські чи повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави.

Повномасштабну війну проти України путін виправдав правом на самооборону, передбаченого ст.51 VII розділу статуту ООН. А лавров ще раз прокомунікував тезу про «тщательно спланированное нападение на республики», що його начебто готувала Україна на території тимчасово окупованих Донецької та Луганської областей. Самооборона, за міжнародним правом, дійсно припустима, але у разі збройного нападу на члена ООН, чого з боку України не було і не планувалося. Крім того, право на самооборону мають лише держави. Але ж квазі-республіки такими не є.

На додачу до всього, путін періодично наголошує, що «спецоперація» йде за планом.

«Киевский режим»

Очевидно, мова йде про законно обраного президента та парламент. З 2014 року відбулося дві президентські та парламентські виборчі кампанії на підставі національного законодавства, що були визнані всіма міжнародними інституціями. Нагадаю, що результатом виборів президента-2019 була підтримка діючого керівника держави в 73%.

«Роддом в Мариуполе - база ультрарадикального батальона «Азов»»

Всю відповідальність за звірства, серйозні порушення міжнародного гуманітарного права та грубі порушення прав людини «дипломат» лавров перекладає на Україну. Світлини зі знищених вщент у Маріуполі пологового будинку та дитячої лікарні за лічені хвилини облетіли увесь світ. На жахливих фото зображені закривавлені породілля з новонародженими на руках та вагітні жінки. На кого розрахована брехня цього чиновника- незрозуміло.

За даними ДСНС, за 14 днів повномасштабного вторгнення рф на Україну кількість загиблих цивільних перевищує 860 осіб, зруйновано повністю 312 і частково 1662 об'єкти критичної інфраструктури. Серед них 40 закладів освіти, 20 закладів охорони здоров'я, понад 1,3 тисячі житлових будинків. Крім того, повністю або частково знеструмлено 806 населених пунктів.

Статті 16,18 Конвенції про захист цивільного населення під час війни 1949 року гарантує захист хворим, а також інвалідам та вагітним жінкам, а цивільні лікарні, організовані для надання допомоги пораненим, хворим, інвалідам та породіллям, за жодних обставин не можуть бути об'єктом нападу.

Стаття 48 Додаткового Протоколу I до Женевських конвенцій 1977 року визначає загальні правила, на підставі яких сторони, що перебувають у конфлікті, повинні завжди розрізняти цивільне населення й комбатантів, а також цивільні й воєнні об'єкти та відповідно спрямовувати свої дії тільки проти воєнних об'єктів. А статті 51,52 гарантують захист цивільних громадян та об'єктів.

Натомість, 15 днів війни довели повне нехтування норм міжнародного гуманітарного права. Систематичним збройним нападам, авіабомбардуванням, ракетним ударам, в тому числі й забороненими Конвенціями зброєю піддаються Харків, Маріуполь, Волноваха, Суми, Миколаїв, передмістя Києва.

«Мы хотим видеть Украину дружественной, демилитаризованной, где не будет запрета на русский язык, культуру, православную церковь, Украину без нацизма», «Мы хотим, чтобы Украина было нейтральной» (мова йде про нейтральний статус щодо членства в НАТО), «Из Украины создают прозападный экспериментальный проект».

Безапеляційне втручання у зовнішню та внутрішню політику України, як суверенної держави, незалежність та недоторканність кордонів якої визначена у акті про незалежність від 1991 року, Конституцією та міжнародним правом. Зокрема, стаття 2 статуту ООН визначає утримання від застосування погроз силою проти територіальної недоторканості чи політичної незалежності. А п.4 Декларації про зміцнення міжнародної безпеки підтверджує повагу до суверенітету та право народів визначати «свою власну долю без зовнішнього втручання».

При тому, що лавров дає свою оцінку діям та зовнішнього курсу України, маніпулюючи фактами та шантажуючи миром за умов виконання ультиматумів рф, він обурюється діями європейським партнерів та США щодо дотримання світової безпеки. Мовляв, чого це НАТО має визначати їх безпеку.

Виправдання агресивних дій по відношенню до України через маніпуляції міжнародним правом є дипломатичною та правовою слабкістю. Підтримка дій політичного та військового керівництва так званою юридичною спільнотою рф, ніщо інше, ніж крах професії. рф в цілому та правники зокрема свідомо прирекли себе на світову ізоляцію. А ті, хто приймають рішення в цій країні, наговорили вже на довічне ув'язнення, а зробили - на смертну кару.