КИЇВ — 05 жовтня 2021 року. Важко не погодитися з тим, що значення правових позиції Верховного Суду продовжує зростати. А правові позиції мають значення не лише для формування практики судів нижчих інстанцій в окремих спорах, але й для поточної діяльності бізнесу.

Хоча 2021 рік ще триває, ми вирішили зібрати рейтинг найбільш знакових рішень Верховного Суду (ВС) та, зокрема, Великої Палати (ВП ВС), які були прийняті з початку року і мають значення для бізнес-середовища.

Ксенія Прохур (Погружальська), членкиня Асоціації правників України, Ради Комітету АПУ з процесуального права,старша юристка практики вирішення спорів Baker McKenzie, та Наталія Ліпська, членкиня Асоціації правників України,молодша юристка практики вирішення спорів Baker  McKenzie надали свої коментарі на запит Ліга Закон.

1. ВС: Положення кредитного договору про нарахування процентів після закінчення строку кредитування суперечать приписам ЦК України

Верховний Суд вкотре підтвердив сталість практики щодо застосування ст.ст. 625 та 1048 ЦК України при розгляді справи за позовом ДП «Держвуглепостач» до ПАТ Акціонерний банк «Укргазбанк» про визнання деяких пунктів кредитного договору недійсними.

Позивач, серед іншого, просив визнати недійсним положення кредитного договору, що передбачає нарахування процентів за користування кредитними коштами (відповідно до ст. 1048 ЦК) після закінчення строку кредитування. Постановою суду апеляційної інстанції зазначене положення було визнано недійсним. Залишаючи таке рішення без змін, Верховний Суд нагадав, що:

• проценти, передбачені ч. 1 ст. 1048 ЦК України, є платою за правомірне користування боржником грошовими коштами, натомість
• проценти, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, є платою за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Отже, Верховний Суд зазначив, що:

• за період до прострочення підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит);
• за період після прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.  

(Постанова КГС ВС від 09.09.2021 р. у справі № 910/4455/20 доступна за посиланням).

2. ВП ВС: Пілотне рішення про покладення солідарної відповідальності на колишніх топ-менеджерів за недостатність майна банку

Справа за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до членів правління та інших топ-менеджерів АТ Акціонерний банк «Укоопспілка» про стягнення шкоди, заподіяної пов’язаними особами, була розглянута Великою Палатою як така, що має виключну правову проблему у питанні визначення початку перебігу позовної давності за відповідними вимогами.

Велика Палата зазначила, що розмір шкоди, завданої банку в таких спорах, оцінюється розміром недостатності майна банку для задоволення вимог усіх кредиторів, що виявляється шляхом відповідних розрахунків на основі затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів та акту формування ліквідаційної маси. Відповідно, перебіг позовної давності за вимогами про стягнення шкоди розпочинається з дня затвердження останнього з таких документів.  

За результатами розгляду справи Велика Палата задовольнила позов Фонду повністю, зазначивши, що відповідачі (топ-менеджмент) не могли не розуміти значення своїх дій щодо виведення значної суми грошей з банку.

(Постанова ВП ВС від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 доступна за посиланням).

3. ВС: При оскарженні вимоги про ініціювання squeeze-out суди мають встановити наявність легітимної мети, справедливість ціни акцій, дотримання критерію пропорційності втручання у право власності

У справі за позовом колишнього акціонера до ПрАТ «Компанія Ензим» про визнання недійсною публічної безвідкличної вимоги про викуп акцій Верховний Суд підтримав свою позицію, висловлену раніше в Постанові від 24 листопада 2020 року у справі № 90/137/18 щодо критеріїв законності процедури squeeze-out, які мають перевірятися судом у таких справах.

Важливо, що в цій справі Верховний Суд знову підтвердив, що «забезпечення можливості примусового викупу акцій може відповідати інтересам суспільства», оскільки запровадження державою законодавчого регулювання механізму squeeze-out було зумовлено наявністю інтересів суспільства «у сталому функціонуванні та розвитку акціонерних товариств, що забезпечує робочі місця та сплату податків у державі, зростанні інвестиційної привабливості акціонерних товариств, зменшенні корпоративних конфліктів, рейдерства тощо. Зазначене вимагає належного рівня корпоративного управління та мінімізації пов’язаних із цим витрат».

(Постанова КГС ВС від 12.01.2021 р. у справі № 914/1804/18 доступна за посиланням).

4. ВС: Ціна обов’язкового продажу акцій, що затверджується наглядовою радою в процедурі squeeze-out, повинна бути не лише ринковою, а й справедливою

Ще одним рішенням Верховного Суду щодо squeeze-out є Постанова у справі за позовом міноритарного акціонера ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» про стягнення збитків, що, на думку позивача, були спричинені заниженням ціни викупу акцій при проведенні процедури squeeze-out.

Верховний Суд дійшов висновку, що наглядова рада товариства не повинна обмежуватися формальним підходом при затвердженні оцінки акцій, а затвердити таку ціну викупу акцій, яка була б не лише ринковою, але і справедливою. З огляду на зазначені висновки, касаційний суд передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Це рішення цікаве ще й тим, що Верховний Суд в мотивувальній частині рішення фактично зобов’язав суд першої інстанції вчинити наступне (формулювання: «суду необхідно»):

• призначити експертизу для встановлення справедливої (ринкової) вартості акцій (хоча суд першої інстанції користується дискрецією при вирішенні питання щодо призначення експертизи);
• визначити справедливу (ринкову) вартість акцій із застосуванням майнового підходу (хоча суд не є компетентним визначати підхід для оцінки вартості акцій).

(Постанова КГС ВС від 17.02.2021 р. у справі № 905/1926/18 доступна за посиланням).

5. ВС: Форс-мажор у зв’язку з карантином має підтверджуватися сертифікатом ТПП України або регіональної ТПП

Такого висновку дійшов Верховний Суд у справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста»» до ТОВ «Київ Східний» про визнання укладеним договору.

Позивач, посилаючись на неможливість користування орендованими приміщеннями через карантинні обмеження, просив суд внести зміни до укладених з відповідачем договорів суборенди в частині зменшення орендних платежів.

Позов був залишений без задоволення, а Верховний Суд у цій справі зазначив, що саме лише посилання на запровадження карантинних обмежень не може слугувати підтвердженням існування форс-мажорних обставин. При віднесенні карантину до форс-мажорних обставин законодавець не передбачив будь-яких законодавчих особливостей щодо підтвердження існування такої форс-мажорної обставини. А отже, відповідні обставини повинні підтверджуватися сертифікатом ТПП України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати. 

(Постанова КГС ВС від 01.06.2021 р. у справі № 910/9258/20 доступна за посиланням.

6. ВП ВС: У разі зміни договору оренди судом розмір орендної плати змінюється з моменту набрання відповідним рішенням суду законної сили

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи за позовом Збаразької міської ради до ФОП Кузьмихи Наталії Іванівни про внесення змін до договору оренди земельної ділянки.

Ця справа була передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв’язку із необхідністю відступу від висновку Верховного Суду України, викладеного в Постанові від 18 травня 2016 року у справі № 6-325цс16, відповідно до якого у разі зміни договору оренди судом на підставі зміни нормативної грошової оцінки землі розмір орендної плати змінюється з моменту введення в дію нової нормативної грошової оцінки землі (тобто до набрання законної сили відповідним рішенням суду). Велика Палата відступила від такого висновку, зазначивши: «якщо права та обов’язки сторін змінюються внаслідок внесення змін до договору судовим рішенням, то відповідне зобов’язання змінюється з моменту набрання таким рішенням законної сили». 

(Постанова ВП ВС від 16.02.2021 р. у справі № 921/530/18 доступна за посиланням).

7. ВП ВС: Наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості з боржника або поручителя не змінює та не припиняє ані кредитного договору, ані договору поруки

Велика Палата Верховного Суду відступила від власного правового висновку при розгляді справи про визнання договору поруки припиненим та визнання того ж договору поруки частково недійсним.

Як вбачається з попередньої правової позиції, що була висловлена Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, суд дотримувався думки, що наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості «саме по собі свідчить про закінчення строку дії договору [поруки]», та, відповідно, «на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, порука не поширюється, якщо інше не встановлене договором поруки».

При розгляді справи Велика Палата змінила свій підхід та зазначила, що оскільки прийняття судом рішення про стягнення з боржника або поручителя заборгованості не змінює змісту відповідного правовідношення, то набрання таким рішенням законної сили «не змінює та не припиняє ані кредитного договору, ані відповідного договору поруки, доки не виникне договірна чи законна підстава для такого припинення».

(Постанова ВП ВС від 26.01.2021 р. у справі № 522/1528/15-ц доступна за посиланням).

8. ВС: Кредитор набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство з моменту прийняття судом ухвали про повне або часткове визнання його вимог

Такий висновок уже висловлювався Верховним Судом у попередніх рішеннях та отримав своє підтвердження у постановах Суду за 2021 рік.

Так, зокрема, у справі про банкрутство ПрАТ «Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького» Верховний Суд визнав передчасним розгляд апеляційної скарги ТОВ «Перше реєстраційне бюро», оскільки останнє не набуло статусу учасника провадження у справі про банкрутство.

Як зазначив Верховний Суд, «набуття такого статусу [учасника провадження у справі про банкрутство] остаточно формалізується ухвалою суду про визнання вимог кредитора». Водночас кредитор, який не набув статусу учасника провадження у справі про банкрутство, не позбавлений права на оскарження судових рішень у процедурі банкрутства як особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, інтереси або обов’язки.

(Постанова КГС ВС від 31.03.2021 р. у справі № 910/7986/19 доступна за посиланням).

9. ВС: Висновки експертів, підготовлені «іншими фахівцями з відповідних галузей знань» без присвоєної кваліфікації судового експерта, мають правовий статус висновків експертів за ГПК

Постановою Верховного Суду у справі за позовом ТОВ «Золотий екватор» до Антимонопольного комітету України було нарешті змінено підхід, за яким суди систематично безпідставно відмовляли в наданні оцінки висновкам експерта, що були підготовлені фахівцями з відповідних галузей знань без присвоєної кваліфікації судового експерта.

Верховний Суд, повертаючи справу на новий розгляд через недотримання судами порядку оцінки доказів, зазначив, що відповідно до Закону України «Про судову експертизу» судово-експертну діяльність в усіх випадках, окрім кримінального провадження, здійснюють не лише державні спеціалізовані установи, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених законом.

(Постанова КГС ВС від 21.04.2021 р. у справі № 910/701/17 доступна за посиланням).

10. ВС: Позивачі у справах про оскарження рішень АМКУ мають право надавати докази, які не були надані під час розслідування АМКУ

Зазначена позиція Верховного Суду була викладена на зміну суперечливим правовим висновкам, які були висловлені у постановах від 19.08.2019 р. у справі № 910/12487/18 та від 30.01.2020 р. у справі № 910/14949/18, за якими суд визнав неможливим надання позивачами суду нових доказів у спорах про визнання недійсними рішень АМКУ і обов’язок судів розглядати такі спори виключно на підставі доказів, зібраних під час розслідування АМКУ.

Верховний Суд вирішив уточнити (фактично — змінити) зазначені правові позиції та зазначив: «Положення статті 40 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та пункту 16 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції стосовно прав осіб, які беруть (брали) участь у справі (зокрема, щодо наведення доказів), не обмежують цих осіб у наданні до суду доказів, які раніше не були подані ними в процесі розгляду АМК справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції». 

(Постанова КГС ВС від 21.04.2021 р. у справі № 910/701/17 доступна за посиланням).

Запити на акредитацію для ЗМІ, експертні коментарі та інтерв’ю членів Асоціації надсилайте на адресу: pr@uba.ua, координаторка з PR та міжнародного партнерства Юлія Матвєєва.

Майбутні заходи Асоціації правників України - за посиланням

Приєднуйтесь до наших сторінок в соціальних мережах: LinkedIn та Facebook

Долучайтеся до найпотужнішої правничої платформи України:

заповнить заявку на членство онлайн